Прикордонний розлад особистості проявляється в порушенні регуляції у важливих сферах життя

Діагностичний і статистичний посібник із психічних розладів (DSM) класифікує психічні розлади на клінічні (депресія, тривога) та особистісні. Розлади особистості, зокрема прикордонний розлад, характеризуються наявними тривалий час моделями ставлення до світу, які спричиняють стрес і заважають стосункам і досягненню важливих цілей. Термін «розлад особистості» має свої недоліки, оскільки викликає асоціації з якоюсь вадою характеру, що може сприяти звинуваченню людини, яка страждає, у її стані.

У XIX столітті термін «прикордонний» використовували для опису стану, який знаходився між двома психіатричними категоріями: неврозом і психозом. Діагноз «невроз» ставили людям з емоційними проблемами, як-от депресія чи тривога, а «психоз» — тим, хто мав незвичні думки та переживання, як за шизофренії, наприклад. Пацієнти, які не вписувалися в жодну із цих категорій, позначалися як «прикордонні». Їхні випадки були недостатньо важкими, щоб вважатися психотичними, оскільки ці люди мали більш-менш адекватне уявлення про реальність. Водночас вони були занадто тривожними, щоб їх можна було назвати просто невротиками, тому їх віднесли до прикордонної категорії. «Прикордонними» називали пацієнтів, яким було важко бачити в людях водночас і хороші, і погані якості, які вели хаотичне життя і часто почувалися емоційно спустошеними. Ці ранні висновки ґрунтувалися на спостереженнях за обмеженим числом пацієнтів. Згодом було проведено безліч досліджень, які дали змогу краще зрозуміти, що із себе представляє ПРО.

Діагностичним критеріям ПРО відповідають приблизно 1–2 відсотки населення. У Діагностичному і статистичному керівництві з психічних розладів виділяється дев’ять критеріїв ПРО:

• Відчайдушні спроби уникнути реальної або уявної покинутості.
• Модель інтенсивних і нестабільних взаємостосунків, що характеризується чергуванням крайнощів ідеалізації та знецінення.
• Порушення ідентичності: виражене й постійне нестійке уявлення про себе.
• Імпульсивність принаймні у двох сферах, яка може призвести до самоушкодження.
• Повторювана суїцидальна поведінка, жести або погрози, або самоушкоджувальна поведінка.
• Афективна нестабільність, зумовлена вираженою реактивністю настрою.
• Хронічне відчуття спустошеності.
• Недоречний, інтенсивний гнів і труднощі з його контролем.
• Минущі, пов’язані зі стресом параноїдні ідеї або важкі дисоціативні симптоми.

Для постановки діагнозу «прикордонний розлад особистості» необхідна наявність щонайменше п’яти із цих симптомів. З огляду на 151 можливу комбінацію дев’яти симптомів, люди із цим розладом можуть значно відрізнятися один від одного. Фахівець із ПРО, доктор Марша Лінехан, класифікує симптоми ПРО за п’ятьма напрямами: дисрегуляція емоцій, міжособистісна дисрегуляція, поведінкова дисрегуляція, дисрегуляція ідентичності або самості та когнітивна дисрегуляція.

Перше — дисрегуляція емоцій: нестабільний емоційний стан і труднощі в управлінні емоціями. Люди з ПРО можуть гостро реагувати на стимули, які не так сильно впливають на інших. Вони можуть відчувати емоційні підйоми та спади, схожі на катання на американських гірках, легко переходячи від щастя до смутку і гніву. Крім того, спільна риса людей із ПРО — труднощі з контролем гніву, дратівливість і руйнівні прояви люті. Гнів є одним із критеріїв ПРО, але найчастіше люди із цим розладом інтенсивніше переживають емоції сорому, печалі та провини, спрямовуючи гнів всередину себе.

Друге — міжособистісна дисрегуляція. Люди з ПРО часто чарівні, цікаві та чутливі, але в стосунках вони зазвичай стикаються з двома основними проблемами: нестабільністю і страхом бути кинутим. ПРО призводить до хаотичних і напружених стосунків, що характеризуються емоційними підйомами та спадами, конфліктами, сварками та насильством. Важливим аспектом є страх бути покинутим: люди відчувають паніку, коли стосунки закінчуються. Страх може призвести до відчайдушних спроб запобігти догляду, включно з благаннями, розв’язуванням конфліктів або фізичним перешкоджанням догляду.

Третє — поведінкова дисрегуляція: неконтрольована й потенційно шкідлива поведінка, що негативно впливає на життя людини. Люди з ПРО зазвичай стикаються з двома основними проблемами, пов’язаними з поведінковою дисрегуляцією: ризикованою імпульсивною поведінкою і самоушкодженням. Імпульсивна поведінка виражається в небезпечному водінні, необдуманих витратах, ризикованій сексуальній активності, переїданні, зловживанні психоактивними речовинами. Така імпульсивність часто виникає в моменти емоційних потрясінь, приносячи тимчасове полегшення. Другий аспект пов’язаний із суїцидальною поведінкою або навмисним самоушкодженням.

Четверте — дисрегуляція ідентичності та самості: брак чіткої або стабільної самоконцепції та відчуття порожнечі, що пронизує. Люди з ПРО мають нестабільну ідентичність, їхнє уявлення про себе сильно коливається залежно від ситуації. Це виходить за рамки звичайних коливань поведінки в різних контекстах. Людина з ПРО відчуває себе іншою в різних ситуаціях. Другий аспект — хронічне відчуття внутрішньої порожнечі, за якого людина здається собі порожньою оболонкою.

П’яте — когнітивна дисрегуляція: негативне мислення і відрив від реальності або самого себе, особливо в періоди сильного стресу або емоційного розладу. Люди з ПРО схильні до підозр, що характеризуються параноїдальним мисленням про мотиви інших людей. Це не прояв марення, шизофренії чи психозу, а явище, пов’язане зі стресом. Інший аспект когнітивної дисрегуляції — дисоціація. Дисоціація — це механізм втечі від сильного стресу, коли людина ніби віддаляється від самої себе.

Хоча ви можете впізнати свій стан в описі прикордонного розладу особистості, спроби самостійно діагностувати в себе психічний розлад на кшталт самодіагностики раку чи хвороби серця без необхідних інструментів та об’єктивного погляду. Щоб визначити, чи є у вас прикордонний розлад особистості, потрібно проконсультуватися з кваліфікованим фахівцем у галузі психічного здоров’я.

З ПРО пов’язано багато міфів

Засоби масової інформації, які приваблюють драматичні аспекти ПРО, часто зображують таких людей однобоко й негативно, сприяючи стигматизації та перешкоджаючи розумінню цього розладу.

Автори перелічують деякі поширені міфи про прикордонний розлад особистості.

Міф 1. Люди з ПРО маніпулятивні. Це один із найпоширеніших міфів про людей із ПРО не тільки в медіа, а й у науковій літературі. Часом шокуюча поведінка людей із ПРО справді викликає інтенсивні емоційні реакції в оточення. Але звернення до екстремальних форм поведінки, щоби привернути увагу, не обов’язково свідчить про маніпуляцію. Це може бути демонстрацією відчайдушної потреби в людському зв’язку, увазі та турботі.

Міф 2. Люди з ПРО — жорстокі особистості з яскраво вираженою схильністю завдавати шкоди іншим. Всупереч цим уявленням, люди з ПРО зазвичай не схильні до насильства. Навпаки, вони часто роблять усе можливе, щоб не нашкодити іншим людям, ставлячи їхнє благополуччя вище за власні потреби. Для ПРО характерна тенденція спрямовувати гнів усередину. Люди з ПРО більш схильні до саморуйнівної поведінки, ніж до заподіяння шкоди іншим.

Міф 3. ПРО — це довічний вирок. Всупереч колишнім уявленням, прикордонний розлад особистості не є невиліковним, а останні дослідження вказують на сприятливий прогноз.

Міф 4. ПРО не піддається лікуванню. Останні дані підтверджують ефективність спеціалізованих методів лікування ПРО, демонструючи значний прогрес у зменшенні симптомів, самоушкоджень і поліпшенні загального стану за порівняно короткий час.