1

Особистість людини залежить від стану її мозку

Дамасіо описує відомий нещасний випадок, що стався в 1848 році з Фінеасом Гейджем, американським будівельним робітником, якому через вибух пробило череп залізним прутом. Прут увійшов у ліву щоку, пробив основу черепа і вийшов із верхньої частини голови. Бригада, якою він керував, доставила потерпілого до лікаря, причому він був у свідомості й навіть самостійно вибрався з воза.

В очікуванні лікаря Гейдж сидів у кріслі в готельному холі та розповідав усім, що з ним сталося. Частина голови була розвернута і, судячи із зовнішнього вигляду рани, він давно мав якщо не померти, то знепритомніти. Однак Гейдж не помер, успішно переніс операцію та інфекцію, що супроводжувала її, і досить швидко встав на ноги.

Він не втратив здатності розмовляти, міркувати, орієнтуватися в просторі, на вигляд це була цілком нормальна людина, хіба що в нього залишився страшний шрам і він перестав бачити лівим оком. У решті його тіло було цілком здоровим, і він вирішив повернутися до колишньої роботи.

Проте особистість його змінилася настільки, що він надовго ніде не затримувався. Він став зовсім іншою людиною. Колишній Гейдж був урівноваженим і проникливим, наполегливим та розважливим. Після завершення гострої фази черепно-мозкової травми він став грубим, постійно вдавався до непристойної лайки, демонстрував неповагу до людей, не міг стримувати роздратування. Жінкам радили з ним не розмовляти, щоби не вислуховувати брудну лайку. Він став упертим і примхливим, будував плани й потім відмовлявся від них, беручись за нові.

Гейдж працював конюхом на різних фермах, ніде не затримуючись надовго. Він працював добре й ніхто його не виганяв — він сам знаходив приводи щоби піти. Потім він працював у цирку разом із цирковими виродками, демонструючи публіці свою жахливу рану в голові та розповідаючи свою історію. Але й там він надовго не затримався — поїхав до Чилі, де працював конюхом та водієм диліжанса. Після погіршення здоров’я він повернувся на батьківщину, знову змінив велику кількість робіт, і нарешті в 38 років помер від безперервних конвульсій в епілептичному нападі.

До нещасного випадку Гейдж мав хороші соціальні навички, він розумів, як треба поводитися, щоби дотримуватися суспільних умовностей і етичних правил. Він умів планувати, розумів, як треба поводитися з бригадою та своїм начальством. Дивним чином пошкодження мозку призвело до втрати цих навичок, хоча його інтелект і мовлення зовсім не постраждали.

Колись він приймав правильні рішення, спрямовані на покращення свого життя. Він розумів, що таке особиста та соціальна відповідальність, просувався по службі, відповідально ставився до роботи та користувався повагою начальства та підлеглих. Усе це після нещасного випадку втратило для Гейджа сенс. Ця спокійна раціональна людина почала приймати дивні хаотичні рішення, які не принесли їй нічого, окрім шкоди. Він втратив будь-яку передбачливість і зовсім не турбувався про майбутнє. Його колишня система цінностей стала йому абстракцією і більше була пов’язана з конкретними життєвими ситуаціями. Випадок із Гейджем начебто демонстрував, що за нормальну соціальну поведінку відповідає відповідна галузь мозку, що тривалий час здавалося немислимим.

Сучасне дослідження, проведене Ханною Дамасіо, показало, що вибіркове пошкодження префронтальної кори мозку Гейджа порушило його здатність планувати майбутнє і поводитися відповідно до загальноприйнятих норм, які були йому добре знайомі. Спостереження за сучасними пацієнтами з тими чи іншими ушкодженнями мозку дали змогу з упевненістю стверджувати, що навіть риси характеру можуть змінитися, якщо мозок травмований. Зміни можуть торкнутися як можливості міркувати, так і емоційної сфери.

2

Ушкодження префронтальної кори може призвести не лише до втрати раціональності, а й до втрати емоцій

Автор тривалий час займався вивченням ушкоджень префронтальної кори та їх впливом на поведінку потерпілого. Якось його попросили подивитися на пацієнта, чия особа повністю трансформувалася після видалення доброякісної пухлини мозку. Лікарі, які звернулися до Дамасіо, хотіли знати, чи є його новий стан хворобою. Пацієнту, на ім’я Елліот було тридцять із невеликим. Він не міг працювати та жив під наглядом рідних, але йому відмовляли в інвалідності та, відповідно, у соціальній виплаті. І справді, важко було повірити, що ця чарівна й розумна людина, колись хороший професіонал, не здатна самостійно подбати про себе. Перше, на що звернув увагу Дамасіо під час знайомства з Елліотом — його емоційна стриманість. Лікарі вважали, що його інтелектуальна сфера не постраждала після операції з видалення пухлини, і він просто симулює або лінується.

Елліот був зовсім спокійний, лише зрідка іронічно посміхався. Його холодну незворушність і відстороненість ніщо не могло порушити, навіть коли він розповідав про власні нещастя. Водночас він добре орієнтувався в навколишньому світі, стежив за новинами, обговорював політичні та економічні питання, міг довго розповідати про ту сферу бізнесу, у якій колись працював. Він чудово пам’ятав усі подробиці свого життя, як ті, що сталися давним-давно, так і зовсім недавні.

Елліот мав сім’ю, він був дбайливим батьком і чоловіком. На роботі він був ідеальним співробітником, його кар’єра швидко рухалася вгору. Але кілька років тому в нього почала сильно боліти голова, а під час обстеження діагностували доброякісну пухлину, яку треба було негайно видалити.

Пухлину видалили із частиною тканини лобової частини, яка вже була пошкоджена. Повторного зростання пухлини ніхто не прогнозував, видалені менінгіоми більше не зростають. Але коли Еліот почав одужувати, виявилося, що його особистість змінилася, попри збережений інтелект.

Повернувшись до роботи, виявилося, що він не знає, із чого розпочати свій день. Він втратив здатність розпоряджатися своїм часом, не міг дотримуватися розкладу. Не розумів, чому потрібно приділяти увагу насамперед, а що може зачекати. Він міг кинути підготовку пакета документів для важливого клієнта і, забувши про все, почати вдумливо та із задоволенням читати газету.

Його пам’ять збереглася, він, як і раніше, міг виконувати багато окремих дій. Але порядок і важливість цих дій нічого для нього не означали. Якийсь час колеги та начальство терпіли нового Елліота, потім його звільнили. Він змінив кілька робочих місць, але робота завжди закінчувалася звільненням. Елліота, здавалося, це анітрохи не бентежило.