Для соціальної взаємодії група мавп використовує особливі комунікаційні сигнали

Вольєр у зоопарку Арнема максимально наближений до природних умов проживання шимпанзе. Він займає майже гектар, а відвідувачі не можуть наблизитися до мавп і позбавлені можливості дати їм якусь їжу. На ньому багато дерев, а від свободи мешканців відокремлюють рів із водою і висока стіна. У звичайних мавпятниках шимпанзе тісно, у маленьких клітках живуть три-чотири мавпи, знемагаючи від туги. Вони просто лежать, ходять по клітці або б’ють по прутах спиною чи руками.

В умовах Арнема в шимпанзе є можливість активної соціальної діяльності. Найчастіше це грумінг, коли кілька мавп збираються в групи й копаються в шерсті одна одної в пошуках комах. Водночас вони злегка шльопають і підштовхують один одного. Якщо об’єкт грумінгу підкоряється цим вказівкам, значить, процедура йому приємна.

Якщо дорослі самиці утворюють групу грумінгу, діти походжають неподалік, а маленькі притискаються до матері та спостерігають за всім процесом. Енергійні мавпи-підлітки зайняті бурхливими іграми, раз у раз вриваючись у групу дорослих, штовхаючи їх і злегка задираючи. Якщо члени групи досить дружні, то терпіння до дитинчат проявляють і самці, дозволяючи їм забиратися собі на спини або загравати якимось іншим чином.

У дикій природі мавпам доводиться постаратися, щоб добути собі їжу. У зоопарку їм не потрібно цього робити, вони нудьгують, а тому більше схильні до контактів одна з одною, їхнє соціальне життя стає багатшим. До того ж немає можливості відокремитися від групи, як у лісі, їхній житловий простір обмежений, особливо взимку, коли їх переводять у закриті приміщення.

Група мавп використовує певні комунікаційні сигнали. Іноді для цього залучається вираз обличчя, що означає певний настрій. Коли шимпанзе хочуть погратися, вони використовують так звану ігрову усмішку, м’яку та доброзичливу. Якщо їм страшно або вони пригнічені, то зуби в усмішці показуються набагато сильніше. Це може збити з пантелику глядача-людину, якій збоку здається, що широкий вискал виражає доброзичливість і розслабленість. Але насправді ніякої радості в цей момент мавпа не відчуває. Таку усмішку можна бачити в немовляти, яке надовго залишила мати, або в мавп нижчого рангу, які вступають у конфлікт із мавпами рангом вище. Це міміка переляку, яку часто доповнюють крики. Крик може бути протестувальним, переляканим, іноді він змінюється тихим повискуванням, схожим на плач. Крім повискування і гучних криків, шимпанзе спілкуються рохканням, гавкотом, скигленням і уханням. У деяких є індивідуальні звуки, які записують дослідники, щоби потім вивчити та зрозуміти їхній сенс. У кожної мавпи є набір особливих сигналів. Один жестом запрошує пошукати в його шерсті комах, інший трясе головою, коли хоче сказати «ні».

Широко поширений жест із витягнутою рукою і відкритою долонею. Він використовується в різних ситуаціях, його значення залежить від контексту. З його допомогою можна попросити їжу, підтримку в бійці, тілесний контакт. Коли одна мавпа задирає іншу, та за допомогою цього жесту може волати до третьої мавпи. Цей жест має велике значення під час формування агресивних союзів або коаліцій.

Ігрова усмішка, переляканий вискал і жести, що просять — не імітація людської поведінки, а природні форми невербальної комунікації, які можна бачити й у зоопарках, і в дикій природі, і в людини, і в мавп.

Для успішної комунікації в групах мавп є патерни соціальної взаємодії

Окрім комунікаційної поведінки, у мавп є і патерни соціальної взаємодії. Наприклад, один із дорослих самців хоче показати супернику свою міць. Він підіймає шерсть сторчма, ухає, розгойдується, а в руці тримає камінь, не дуже помітний збоку. Здавалося, ось-ось станеться страшна бійка. Але в цей момент до агресора спокійно підходить самиця, розтискає його руку, забирає камінь і йде. Такі сцени — не рідкість серед мавп. Самець при цьому не проявляє жодної агресії щодо самиці, хіба що іноді намагається вирвати руку. Якщо не виходить, він пошукає інший камінь або палицю, а самиця незабаром відбере і їх.

Цей патерн поведінки де Вааль і його колеги назвали конфіскацією. Він далеко не єдиний, у групі мавп є безліч інших. Один із найпоширеніших — пошук притулку й розради. Коли молоді мавпи програють у бійці або злякалися дорослої мавпи, вони біжать до матері та кидаються їй в обійми. Доросла мавпа може підбігти до домінантного самця і сісти поруч із ним, якщо хоче ухилитися від нападу сильнішої. У цьому випадку агресор не посміє продовжувати бійку. Але не завжди перелякана або збуджена мавпа кидається до альфа-самця. Вона просто потребує контакту з іншими: намагається доторкнутися до них, обійняти й поцілувати, щоб заспокоїтися.

Ще один поведінковий патерн — залучення прихильників за допомогою вже згаданого протягування руки. Якщо мавпа потребує підтримки під час конфлікту із суперником, вона простягає руку, закликаючи своїх прихильників їй допомогти. Якщо вона бачить, що допомога йде, це додає їй сил.

Ще один поведінковий патерн — спонукання. Це найчастіше підбурювання самця для атаки на іншу самицю. Коли самиці погрожує інша пані, вона гавкає на неї, кидається до самця, смикає та цілує його і всією долонею вказує на суперницю. Якщо самець встає на захист, самка-підбурювачка йде, не вступаючи в бійку.