Полімати дуже цінувалися при королівських дворах, де їм охоче надавали заступництво

Полімати з’явилися разом із людством, починаючи з давніх часів. У первісному світі люди володіли обмеженим знанням, але стикалися з великими проблемами та розвивали здатність боротися з ними. Люди змушені були ставати «фахівцями широкого профілю», щоб вижити. Людина знала властивості рослин і могла лікувати ними, як лікар, або вбивати, змащуючи кінчик стріли чи списа, як мисливець. Вона вміла побудувати надійний дім або укриття, правильно обравши ділянку і виступаючи в ролі архітектора та інженера. Люди проявляли художні навички, малюючи на скелях, влаштовуючи ігри, розповідаючи казки та легенди. У когось це виходило особливо добре, що заохочувалося всередині сім’ї, громади або групи. Полімати стояли біля джерел ранніх цивілізацій і виникнення науки та культури.

Піраміди Центральної Америки та Єгипту, іракські зіккурати, Кносський палац на Криті та інші пам’ятки Стародавнього світу свідчать про те, що до їхнього створення причетна група людей, які володіють найрізнобічнішими знаннями в різних дисциплінах. В історії залишився слід єгипетського жерця, лікаря, архітектора, державного діяча і вченого Імхотепа, який може слугувати прикладом полімата. Він був сучасником фараона Джосера, народився в простій сім’ї та змалечку прагнув знань. Його таланти швидко помітили, і незабаром Імхотеп став наближеним до Джосера, який заохочував його починання та давав змогу проявити свої обдарування. Імхотеп настільки захопив його, що фараон призначив його своїм довіреним міністром, на якому лежало безліч різноманітних обов’язків. Імхотеп відповідав за судову систему, скарбницю, армію та флот, сільське господарство, міністерство внутрішніх справ і виконавчу владу. У наші часи його можна було б назвати прем’єр-міністром. Але державними обов’язками його таланти не вичерпувалися. Вони проявилися в архітектурі, медицині, науці, поезії та філософії. Він проєктував будівлі та їхні елементи як інженер і архітектор. Одним із перших Імхотеп використовував колони у своїх будівлях. Він спроєктував східчасту піраміду Саккара для фараона Джосера, проявивши себе не тільки як будівельник, а і як скульптор та астроном. Піраміда зробила революцію в архітектурі того часу, а крім того, мала приховані небесні орієнтири.

Крім іншого, Імхотеп був лікарем-новатором, який виявив понад 200 захворювань. Його перу належить кілька трактатів про медицину, написаних на папірусних сувоях, винахід яких теж приписують Імхотепу. У цих трактатах немає надприродних уявлень про природу хвороб, зате вони містять безліч корисних конкретних рекомендацій.

Як жрець, Імхотеп опікувався жертвопринесеннями, спостерігав за муміфікаціями й похоронними обрядами. Він часто представляв фараона на церемоніалах, створював праці з філософії та поезії. Це був один із перших офіційно зареєстрованих поліматів.

Заступництво фараона дало Імхотепу можливість проявити свої таланти, досліджувати безліч галузей та практикуватися в них. Пізніше при королівських дворах Європи теж з’явилися полімати — різнобічно обдаровані інтелектуали, чиї таланти заохочувалися сильними світу цього. Особливо яскраво це проявилося в епоху Відродження. Королі заохочували різнобічні інтереси своїх придворних, доручаючи їм завдання з різних галузей. Вони довіряли загальним здібностям поліматів, а не якимось конкретним навичкам.

Один із найвідоміших поліматів — Леонардо да Вінчі. Він починав як учень живописця та інженера у флорентійській гільдії, доки не перевершив своїх учителів. «Мона Ліза» й «Таємна вечеря» входять до числа найбільших творів мистецтва всіх часів. Його фірмовий мальовничий стиль сфумато мистецтвознавці вважають таким, що характеризує епоху Відродження. Він був скульптором, організатором заходів, дизайнером інтер’єрів, розпорядником двох королівських весіль; вважався сімейним архітектором і головним інженером Чезаре Борджіа. Він робив проєкти військових машин, укріплень і топографічні замальовки під час облоги Пізи та працював військовим інженером у Венеціанській республіці, коли вона протистояла османському вторгненню.

Нотатки Леонардо, так звані кодекси, частина з яких дійшла до наших днів, містять дослідження в галузі філософії, оптики, анатомії, авіації та геометричної перспективи. Він вивчав анатомію, математику, гідравліку й геологію, винайшов літальний апарат і проводив експерименти з польотами. За сучасними мірками, одна його особистість увібрала в себе 13 фахівців.

Покровителі Леонардо, Сфорца й Борджіа, були раді надати йому можливість досліджувати та творити в будь-якій із галузей, де він міг би досягти успіху. Таке заступництво допомагало сильним світу цього прославити своє правління. Така практика в епоху Відродження допомогла Лейбніцу посісти місце при Ганноверському дворі, а Копернику — при Вармінському. І так було не тільки в Європі, а в усьому світі: при дворі перського хакіма, китайського імператора, правителя майя, японських сьогунів.

Не тільки придворні, а й багато правителів самі були поліматами

Більшість людей, яких ми знаємо за талантом у якійсь одній галузі, були поліматами. Коперник був не тільки астрономом, а і священнослужителем, економістом, художником, поліглотом, дипломатом, лікарем і юристом. Чарльз Доджсон, який увійшов в історію як автор «Аліси в країні чудес«Льюїс Керролл, був фотографом, математиком, винахідником і священнослужителем. Автор «Механічного апельсина«Ентоні Берджесс був лінгвістом, поліглотом, майором англійської армії та композитором. Те, що ми сприймаємо таланти людини лише за якоюсь однією галуззю, говорить лише про наш сучасний менталітет, де переважає вузька спеціалізація.

Полімати у світовій історії завжди були впливовими фігурами. Вони руйнували старі традиції та формували сучасний світ. Саме їхні різнобічні обдарування визначили їхню велич. Кожен має власну думку про те, чи був їхній вплив благотворним чи ні, але одне безсумнівно: він був трансформаційним.

Як приклад автор наводить пророка Мухаммеда — або Мухаммеда ібн Абдуллу, який пройшов шлях від неписьменного пастуха до поважного торговця в бедуїнській Аравії VII століття. У 40 років він раптово пішов медитувати в печеру, де отримав божественне одкровення. Незабаром після цього він не тільки став шанованим духовним наставником, а й командувачем власної армії, державним діячем, який сформував нову державу, законодавцем, який впровадив нову правову систему, мислителем, що не тільки був духовним керівником, а й давав практичні поради в найрізноманітніших сферах. Він поклав початок ісламу — трансформувальному руху, що викликав створення великих цивілізацій, прориви в науці та філософії та перетворив Мухаммеда на одного з найвпливовіших людей світу. Коран, який мусульмани вважають словом Божим, вважається також енциклопедичним літературним шедевром.

Мухаммед був лідером, а лідери — політичні, військові, ділові — найвпливовіші люди в будь-якому суспільстві. Через свої повноваження вони ухвалюють рішення, які стосуються безлічі людей. Багато хто з них є поліматами. Такі люди просто зобов’язані ними бути. Їм необхідно брати до уваги безліч чинників із найрізноманітніших сфер, щоб дійти до оптимальних рішень. Справжні лідери не просто приймають сміливі рішення. Вони хочуть бути цілісно поінформованими, розуміти значення контексту й мати почуття перспективи.