Наставники одностайні в тому, що помилки — невіддільна частина успіху

Усі опитані Тімом Феррісом, згадуючи історії своїх досягнень, сходилися в одному — помилки були невіддільною частиною їхнього успіху.

Сюзан Кейн, авторка міжнародного бестселера «Інтроверти», розповідає, що до того, як стати письменницею та консультанткою, вона працювала юристкою, яка спеціалізується на корпоративному праві. І хоча вона самокритично зазначає, що всі, хто її знав, могли сказати, що вона обрала невідповідну професію, Сюзан однаково присвячувала роботі величезну кількість часу та зусиль. Але одного разу, коли вона вже була партнером у юридичній фірмі, старший партнер прийшов до неї та сказав, що вона має піти з їхньої фірми. Сюзан згадує, що вона розплакалася і вирушила в Центральний парк кружляти на велосипеді, абсолютно не уявляючи, що робити далі. Однак незабаром вона відчула бажання стати письменницею. Вона почала писати щовечора, почала відвідувати письменницькі курси, де нарешті відчула себе як вдома. У неї не було особливих очікувань від письменства, проте вона відчула, що це її центр, і що вона могла б заробляти цим на життя. Зараз вона зізнається, що з традиційного погляду, вона б «досягла успіху», якби її залишили партнером. Але тоді вона б відчувала, що займається не своєю справою.

Ті, хто цікавиться сучасною літературою жанру нон-фікшн, напевно чули про книжку «Sapiens» Юваля Ноя Харарі. Книга стала міжнародним бестселером і отримала безліч позитивних відгуків, зокрема від Білла Гейтса. Проте історія цієї книги зовсім не історія миттєвого успіху. Спочатку Юваль видав її в Ізраїлі на івриті, де книга стала популярною. Потім автор вирішив самостійно перекласти книгу англійською та опублікувати її на Amazon. Але метод «зроби це сам» у його випадку не спрацював, якість перекладу виявилася жахливою, і книжка продавалася дуже погано — було продано всього кілька сотень копій. І тільки коли Юваль погодився на співпрацю з професійним агентом і видавництвом, і коли книжка була ґрунтовно перероблена, вона стала міжнародним бестселером.

Режисер Девід Лінч, творець шедеврів «Малхолланд Драйв», «Людина-слон» і «Твін Пікс», називає своєю улюбленою невдачею фільм «Дюна», що провалився, попри зірковий склад і великий бюджет. Режисер пише, що хороша помилка дає людині величезну свободу — коли вам уже нікуди падати далі й нема чого втрачати, залишається тільки рухатися нагору. Ця свобода на кшталт ейфорії, і вона може відчиняти у свідомості двері, які приводять до того, що ви справді хочете робити. У вас не залишається страху — лише щастя від того, що ви займаєтеся улюбленою справою.

Актор і режисер Джозеф Гордон-Левітт, який знімався в таких відомих фільмах, як «Початок», «Темний лицар», «Сноуден», «Петля часу», розповідає, що почав зніматися в кіно рано — із 6 років, але потім у 19 вирішив узяти перерву, щоб здобути освіту. Але повернення в кінематограф виявилося непростим. Коли він знову захотів повернутися до акторської професії, то отримував суцільні відмови. Він витратив цілий рік на безрезультатні прослуховування, і це був дуже болючий досвід. Він уже почав побоюватися, що ніколи більше не отримає ролі. Але коли Гордон-Левітт почав міркувати про те, чого він найбільше боїться, то зрозумів, що зовсім не прагне блиску і гламуру Голлівуду, і його не особливо хвилює реакція людей на його фільми. Головним для нього був сам творчий процес. Актор зрозумів, що він може займатися цим сам, не прагнучи бути найнятим кимось. Він згадав про своє захоплення короткими кіноісторіями, а його брат допоміг йому створити сайт, який згодом перетворився на півмільйонне співтовариство творчих людей з усього світу, що працює за принципом самофінансування.

Модель Діта фон Тіз розповідає, що скільки себе пам’ятає, хотіла бути балериною. Вона багато часу приділяла тренуванням, але ще в підлітковому віці зрозуміла, що, як би вона не тренувалася, їй ніколи не стати видатною балериною. Її вчителі зазначали, що вона вміла гарно себе подати та триматися на сцені, що в неї гарна фігура, але вона абсолютно не могла запам’ятати хореографію, не могла стрибати та виконувати певні види рухів. Але невдача не вибила її з колії, оскільки вона зрозуміла, що найбільше любить елегантність, жіночність і гламур. У 19 років вона захопилася вінтажним стилем 50-х років, і згодом це привело її до створення власних бурлеск-шоу, які її й прославили.

Тенісистка Марія Шарапова зазначає, що в її професії програші часто розглядаються як помилки. До того ж вони відбуваються на очах в інших людей. Але водночас тенісистка зауважила, що програші змушують думати так, як не можуть змусити думати перемоги. Ви починаєте ставити запитання, замість того, щоби бути впевненим у тому, що у вас є всі відповіді. А правильні запитання відчиняють двері до величезної кількості можливостей, і в підсумку ведуть до перемоги.

Режисер Даррен Аронофскі зізнається, що кожен його фільм спочатку зустрічав хор «ні». І його продюсер навіть дійшов висновку, що це хороший знак.

Відомий спортивний психолог, підприємець та автор книжок Джим Лоер зізнається, що в житті його тричі обманювали люди, яким він дуже довіряв — вони крали в нього гроші або інтелектуальну власність. І двічі це сталося на самому початку його підприємницької діяльності, коли грошей у нього було зовсім мало. Він був так глибоко ображений на цих людей, що навіть вирішив надалі взагалі нікому не довіряти. Але із часом він зрозумів, що практично кожна людина стикається з обманом і зрадою. І що єдиний шлях убезпечити себе від подібного — це оточити себе стіною і нікого до себе не підпускати. Він зрозумів, що біль від зради — це ціна, яку ми платимо за можливість встановити глибокий зв’язок з іншими людьми. Згодом Джим Лоер навчився спрямовувати цей біль у конструктивне русло. Він дійшов висновку: помилки трапляються, у помилках криється шлях до мудрості та можливість розвинути стійкість, навчитися прощення себе та інших.

Відомий екстремал-телеведучий Беар Гріллс пише, що він би вивісив гігантський плакат із написом «Шторми роблять нас сильнішими». Він вважає, що не варто боятися важких часів — потрібно брати долю у свої руки та йти менш прохідними стежками. Він розповідає, як із першого разу не пройшов добір до британської авіадесантної служби. І він дуже важко переживав невдачу. Але він і далі багато й інтенсивно тренувався, повернувся і потрапив туди з другої спроби. Він часто чув, що найкращі солдати — ті, які проходять із другого разу. Для нього ця фраза означає те, що завзятість важливіша за талант.

Джейсон Фрайд — співзасновник компанії Basecamp і співавтор бестселерів «Rework» та «Remote», розповідає, як у 90-ті він, бувши початківцем у вебдизайні, відправив свою роботу на відомий дизайнерський сайт. Засновник сайту написав відповідь, у якій йшлося про те, що робота Фрайда — «повний відстій», що йому краще зайнятися чимось іншим і ніколи більше йому не писати. Цей лист не викликав у Фрайда гніву й не став причиною розчарування. Він зазначає, що ніби відчув усередині себе вогонь — прагнення «надерти всім дупу» й довести, що їхнє враження неправильне. Фрайд зізнається, що любить відмови — вони змушують його рухатися далі.

Аріанна Гаффінгтон, політична активістка й підприємиця, співзасновниця та ексголовна редакторка видання «Huffington Post», розповідає, як у публікації її другої книжки їй відмовили 37 видавництв. Вона згадує, що в той час у неї не залишалося грошей, й одного разу, коли вона йшла однією з вулиць Лондона, вона побачила відділення банку і, особливо не роздумуючи, вирішила туди зайти та попросити зустрічі з менеджером. Вона попросила про кредит і, хоча в неї не було жодних активів як забезпечення, менеджер банку дав їй невеликий кредит. Вона вважає, що це змінило її життя — після стількох відмов вона змогла зібратися і, нарешті, опублікувати свою книгу. Аріанна Гаффінгтон ділиться словами своєї матері:

«Помилки зовсім не протилежність успіху, а сходинки до нього».

Джана Левін, професор фізики й астрономії в Бернардському коледжі при Колумбійському університеті та автор науково-популярних бестселерів, зізнається, що раніше опиралася труднощам і думала в дусі «якби тільки цього не сталося, життя було б таким гарним». Але із часом вона зрозуміла, що життя і є труднощі. Немає ніякого прихованого шляху, що допомагає уникнути труднощів. Ми можемо тільки прийняти цю істину, і братися за розв’язання проблем, перетворюючи труднощі на можливості.

Є стратегії, які допомагають повернути собі енергію та концентрацію

Усі ми час від часу почуваємося розсіяними та втрачаємо концентрацію. Що роблять у такі моменти наставники, опитані Тімом Феррісом? Відповіді, які трапляються найчастіше, включають медитацію, прогулянки, ведення щоденника.

Гуру менеджменту та автор бестселерів Том Пітерс бере 15–30 хвилинну перерву й виходить з офісу без девайсів, щоб очистити свідомість. Він посилається на знайомих топменеджерів, які чинять так само.

Джейсон Фрайд теж іде на прогулянку, причому бажано ще невідомим шляхом. Він зазначає, що ніщо так не освіжає його мислення, як новий напрямок.

Телеведучий Джиммі Феллон зазначає, що найважливіші звички, які покращили його життя останнім часом — ходьба та медитація. Він ходить із сім’єю та друзями, просто розмовляючи, без будь-якої кінцевої точки призначення. Ходьба так йому подобається, що він зізнається, що готовий робити це постійно. Він також радить освоїти медитацію, якої можна навчитися як будь-якої іншої навички. За потреби, на початковому етапі можна скористатися додатком HeadSpace. Феллон зазначає, що всіх стійких і розумних людей, яких він знає, об’єднує те, що вони люблять ходити та медитувати.

Силу медитації вже давно відкрив для себе Девід Лінч, який протягом багатьох років є адептом трансцендентальної медитації та навіть проводить навчальні лекції.