1

Залежність від іншого неминуча і в ній немає нічого страшного

Улюблений герой нашого часу, починаючи із середини XX століття, — це герой-одинак. Сильний, незалежний, позбавлений прив’язаностей, він іде по життю до своєї мети, не озираючись. Цей образ, такий привабливий, зруйнував чимало стосунків, які могли б стати близькими.

Ще з 20-х років минулого століття в суспільстві вкоренилися теорії, що дітей потрібно виховувати в самостійності, не балувати «сюсюканням», частіше надавати самим собі. М’якість нібито призводить до виховання зніженої, невпевненої в собі істоти, якій буде складно пристосуватися до суворого дорослого життя. Діти могли годинами плакати, а батьки не брали їх на руки, годували по годинах і намагалися рідше пестити.

Багато психологів не розуміли, наскільки важливим є емоційний зв’язок між матір’ю і дитиною, вважаючи, що немовля сприймає матір просто як джерело харчування. Однак швидко з’ясувалося, що сироти, які отримували достатньо їжі, про яких добре дбали в дитячих будинках, виростали з фізичним та емоційним відставанням і соціалізувалися гірше за домашніх дітей. Але навіть коли це було встановлено, незалежність і самодостатність в очах суспільства продовжували залишатися на висоті.

Улюблена рекомендація сучасних психологів — благополуччя має виходити зсередини й не залежати від іншої людини. Кожен сам має дбати про себе й оберігати свій внутрішній світ від сторонніх втручань, встановлюючи кордони навіть для найближчих. Найгірше, що може статися, — це звикання до партнера, небажання без нього обходитися.

Як показали багаторічні дослідження Левіна й Хеллер, прихильність може бути справжнім благом для двох навіть на біологічному рівні. Люди стають майже єдиною істотою, від партнера залежать рівень гормонів у крові, тиск, дихання. Двоє регулюють психологічне та емоційне благополуччя одне одного. Тож, хочемо ми цього чи ні, але взаємна залежність однаково  є, і від цього нікуди не дітися.

Коли наш вибір партнера вдалий — ми більш працездатні, щасливі, мислимо творчо й переповнені ідеями. Адже ми відчуваємо себе в безпеці.

А якщо цього почуття немає? Якщо ми не отримуємо від партнера підтримки або нас мучать тривожні думки про те, що він нас неодмінно покине, усе йде шкереберть.

В університеті Торонто проводилися дослідження особливостей серцево-судинних захворювань і гіпертонії, у яких, зокрема, намагалися встановити, як подружні розбіжності впливають на тиск. Виявилося, що для пацієнтів із підвищеним тиском, які перебувають у вдалому шлюбі, корисно перебувати в присутності чоловіка: від цього тиск знижувався до нормальних величин. Була і зворотна залежність, якщо шлюб був невдалим: у присутності партнера тиск зростав. Почуття тривоги й напруження робить нас більш уразливими для хвороб. Отже, перебуваючи в невдалих стосунках, ми не тільки страждаємо емоційно, а й підриваємо фізичне здоров’я. Тому вкрай важливо не залишатися на самоті й не бути в нездоровому негармонійному зв’язку, а знайти партнера, який забезпечить підтримку та безпеку.

2

Визначте свій тип прихильності

Якщо ви зумієте визначити свій тип прихильності, ваші невдалі минулі стосунки можна буде побачити під іншим кутом. Ви зрозумієте свої справжні потреби. Якщо тип прив’язаності вашого партнера конфліктує з вашим типом, ви зможете виробити стратегію, яка допоможе пристосуватися один до одного або уникнути невідповідних стосунків.

Книга починається з прикладу стосунків Тамари, близької знайомої Левіна, та її друга Грега. Тамара зустріла його на вечірці й закохалася. Було ясно, що і Грег небайдужий до неї. Він приділяв їй знаки уваги та водночас поводився відсторонено. Було ясно, що він не бажав нічого серйозного й не збирався брати на себе жодних зобов’язань. Але Тамара вирішила, що зможе змінити його — адже любов перемагає все. Вони почали зустрічатися, але Грег у міру зближення все частіше уникав зустрічей, посилаючись на зайнятість на роботі. Тамара почала турбуватися, впевнена, що вона набридла Грегу і він збирається її кинути. Вона часто телефонувала йому, щоб знати, де він перебуває, і він відкрито висловлював їй своє невдоволення такою поведінкою.

Вони то сварилися, то мирилися, їхні стосунки були емоційними гірками. Поступово все життя Тамари зосередилося на Грегу, якого це дедалі сильніше дратувало. Хоча вона і визнавала, що, швидше за все, буде щасливішою без нього, вона ніяк не могла від нього піти.

Левін зрозумів, що поведінка пари вкладається в його теорію про тип уподобань. У Тамари був тривожний тип, у Грега — уникаючий. Вона турбувалася, що він її кине, Грег переживав, що Тамара зазіхає на його незалежність, і хотів тримати її на відстані, хоча й любив.

Тривожний тип прив’язаності до того ж викликає в людині прагнення підтримувати стосунки за будь-яку ціну. Тому Тамара довго не могла піти від свого партнера. Її протестною поведінкою були часті дзвінки, його — грубість і ухильність.

Нарешті Тамара знайшла в собі сили розірвати стосунки. Вона тепер уміла розпізнавати наречених із типом прихильності, що уникає, які, як з’ясувалося з історії з Грегом, були не для неї — жінки з тривожним типом. Незабаром вона зустріла Тома, людину безпечного типу, з яким вони створили гармонійні стосунки.

Як визначити ваш тип прив’язаності?

Тривожний тип. Якщо брати приклад із дитинства, то тривожні діти негайно здіймають галас, варто матері не те що вийти з кімнати, а навіть просто відійти від них трохи далі. Коли мати повертається, вони й раді, і злі водночас, і не одразу заспокоюються: щипаються, б’ються і плачуть одночасно. Якщо ви впізнаєте в цій дитині себе, якщо прагнете постійної близькості й водночас не впевнені в собі, найімовірніше, ваша прив’язаність тривожного типу. Переживання забирають у вас багато часу й сил, від постійного занепокоєння ви говорите й робите багато того, про що потім шкодуєте. Якщо ваш партнер по-справжньому близький вам, якщо ви почуваєтеся в безпеці поруч із ним, тоді ви спокійні та щасливі.

Безпечний тип. Дитина з безпечним типом прив’язаності засмучена, коли мама виходить із кімнати. Але коли вона повертається, вона радісна й щаслива й радісно вітає її. У її присутності вона швидко повертається до перерваних занять або гри.

Якщо вам спокійно й комфортно поруч із партнером, і ви не зациклюєтеся на питаннях, чому він дві години не телефонує вам і чи немає в його житті когось іншого, цікавішого за вас, то ваш тип прихильності, найімовірніше, безпечний. Можливо, вас не дуже приваблює романтичний розгул пристрастей, але зате ви надійні й спокійні, готові прийти на допомогу партнеру в будь-яку хвилину й заплющити очі на багато його недоліків і слабкості.

Тип, що уникає. У дитинстві: після того, як мама виходить із кімнати, дитина поводиться так, ніби не помітила цього. Після її повернення вона зовні так само незворушна. Але дослідники виявили, що під час відсутності матері рівень кортизолу (гормону стресу) у крові дитини різко зростає. Вона знає, що мати може в будь-який момент залишити її, і поступово звикає до цього як до норми.

Якщо вам не подобаються занадто близькі стосунки, тісні рамки, які вони накладають, а ваша незалежність і свобода набагато важливіші за почуття партнера, то ваш тип прив’язаності, найімовірніше, такий, що уникає. Ви хочете близькості й боїтеся її, щоб уникнути болю після неминучого розставання. Автори називають це «тримати партнера на відстані витягнутої руки». Ви нікому не відкриваєтеся повністю, залишаєтеся емоційно далекими, але зате дуже чутливі до будь-якого обмеження вашої свободи.

Змішаний тип. Одночасно уникає близькості та прагне до неї. У цю категорію потрапляє лише 5 % населення. Щоб дізнатися про свої особливості, можна вивчити тривожний і той, що уникає, тип одночасно.

3

Визначте тип прив’язанності свого партнера

Звісно, не менше за ваш власний тип прив’язаності важливий і тип партнера. Автори рекомендують такі методи для його виявлення.