Джеймс Альтушер починає книгу з розповіді про свої провали. Оскільки він займався багатьма речами, від створення телешоу до заснування власних компаній і хедж-фондів, невдачі з ним траплялися досить часто, і він звик ставитися до них холоднокровно. Але одного разу кількість цих невдач перейшла в якість, і він, за його власним висловом, виявився геть розбитим. Він заліз у борги, втратив будинок, сім’ю, друзів і всі свої капітали.

Цей процес почався ще 1998 року, коли він продав свою першу компанію. Він виручив за неї готівку, замість того щоб чекати справжнього прибутку на пізніших етапах. Він купив будинок, який не міг собі дозволити, придбав дорогі звички, які досить швидко стало нічим оплачувати. Він давав у борг усім, хто просив, і марнував даремно величезні суми. Потім він заснував іншу компанію, теж спочатку успішну. Роздаючи гроші, він намагався здобути любов, йому здавалося, що в іншому разі ніхто його не полюбить і не прийме. У підсумку він залишився і без грошей, і без любові. Йому нічим було платити іпотеку й оплачувати освіту дочок. Залишався поліс страхування життя на велику суму, й Альтушер серйозно подумував про самогубство, щоб хоч у такий спосіб забезпечити сім’ю. На довершення своїх нещасть він геть розсварився з батьками, і батька незабаром розбив інсульт.

Але Альтушер знайшов у собі сили переломити ситуацію. Він змусив себе знову стати на ноги та знову заробив багато грошей — щоб знову все втратити. І таке з ним траплялося багато разів. Він пробував себе в різних сферах, від програмування до статей у фінансових ЗМІ, написав понад 10 книг, і всі його починання спочатку здавалися цілком успішними. Але щоразу, коли він знову вставав на ноги, він неминуче повертався до провалу. Так відбувалося доти, доки він не озирнувся навколо уважно. Тоді він зрозумів, що навколишній світ сильно змінився, і необхідно пристосуватися до цієї нової реальності. Головна зміна — ми більше не можемо покладатися на інших, не можемо очікувати стабільної роботи на когось іншого. Розраховувати потрібно тільки на себе, і тільки на себе робити ставку. Щойно Альтушер це зрозумів, він почав діяти по-іншому. Його практика спрямована на зміцнення фізичного й душевного здоров’я та застосування рекомендацій фінансових експертів. У підсумку він почав вкладати гроші в різні підприємства, а не даремно витрачати їх, зустрів нарешті своє кохання і тепер веде таке життя, яке йому подобається.

Що ж змінилося в економічній картині світу? Коли під час Другої світової війни чоловіки вирушили воювати, їхні місця біля верстатів і в офісах зайняли жінки. Після повернення чоловіків жінки не захотіли знову сидіти вдома. У підсумку сімейний дохід істотно збільшився, а післявоєнна економіка стрімко почала зростати. Зі збільшеним багатством зростали й потреби. Звичайної міської квартири було вже недостатньо: люди прагнули в передмістя, у власні затишні будинки, а на роботу їздили машиною. Невдовзі з’явився телевізор, а разом із ним — телереклама. На будинки в передмісті почали давати іпотечні кредити. Доходи й далі зростали, але людям було потрібно все більше. До певного часу їхні потреби задовольнялися. У 1980-ті був бум на фондовому ринку, у 90-ті розвалився СРСР, на військове протистояння з яким теж витрачалися великі гроші.

Але ціни зростали разом із доходами. Зростала й кількість видаваних кредитів. Однак після кризи 2008 року все зруйнувалося. Люди стали менше купувати в умовах дефляції, в очікуванні, коли ж ціни відіграють назад. Але цього не відбувається. Зарплати знецінюються, оскільки навіть великі компанії в таких умовах змушені економити, скорочуючи оклади та робочі місця. Така політика вже призвела до помітного зменшення середнього класу, і тенденція ця тільки набирає обертів. Це стосується всіх секторів економіки та всіх професій, не тільки некваліфікованих і низькооплачуваних. До того ж розвиток технологій теж витісняє людський ресурс. Усе йде до появи компаній без співробітників, і це нормально. Головне — зуміти вбудувати себе в цю тенденцію.

Як це зробити? Автор має кілька ідей.