Є люди, яких ніхто не знає по-справжньому, навіть якщо вони знамениті

Льюїс уперше почув про Сема Бенкмана-Фріду від свого друга: той розглядав можливість укласти із Семом угоду. Цей друг добре розбирався в криптовалютах, але майже нічого не знав про самого Сема. Він почав довідуватися, розпитувати знайомих, і з’ясував, що навіть ті, хто вклав у компанію Сема мільйони доларів, не могли докладно нічого про нього сказати.

Його компанія FTX існувала трохи більш як два роки, Сему ще не виповнилося тридцяти, й останні роки він провів за кордоном. Можливо, тому в нього було мало знайомих. Друг припустив, що якщо Льюїс, відомий журналіст, проінтерв’ює Бенкмана-Фріда, у нього складеться якесь певне враження про Сема. Заінтригований Льюїс погодився і домовився про інтерв’ю.

На зустріч Сем приїхав додому до Льюїса на таксі, вдягнений у шорти, футболку, старі шкарпетки й пошарпані кросівки. Як згодом дізнався Льюїс, це було його звичайне вбрання. Вигляд у Сема був такий, ніби він зібрався в похід, і вони дійсно вирушили на прогулянку, під час якої Льюїс засипав його запитаннями. Сем вислуховував їх і відповідав не відразу.

Потім він почав розповідати про FTX, у його розповіді фігурували мільярдні суми. Ще до відкриття своєї криптобіржі він накопичив мільйони доларів, але багато венчурних капіталістів із Кремнієвої долини вважали, що Сем незабаром може стати першим у світі трильйонером. Вони вкладали в його криптобіржу сотні мільйонів. Якщо 2019 року FTX заробила 20 мільйонів доларів, то 2020-го — уже мільярд. На запитання Льюїса, скільки грошей йому знадобиться, щоби продати FTX і зайнятися чимось іще або піти на спочинок, Сем відповів, що 150 мільярдів йому, можливо, і вистачило б. А взагалі йому знадобилися б нескінченні долари. Поступово, після кількох зустрічей, Льюїс дізнався, для чого потрібні ці нескінченні долари. Сем Бенкман-Фрід збирався з їхньою допомогою поліпшити світ: позбавити його загроз ядерної війни, майбутніх пандемій, збунтованого ШІ, замахів на американську демократію. Ста п’ятдесяти мільярдів вистачило б на вирішення принаймні однієї із цих проблем. За допомогою грошей можна було розв’язати не тільки глобальні, а й більш дрібні проблеми, наприклад, жорстку політику китайського керівництва щодо криптовалют (біржа Сема розташовувалася в Гонконзі). Сем разом зі своєю компанією перебрався на Багамські острови. Вони створили власні правила щодо крипто-ф’ючерсів. Економіка на Багамах була підірвана ковідом, там не вистачало інфраструктури для розміщення великої компанії, але Сем сподівався самостійно побудувати її. Під час перших бесід із Льюїсом він умовляв свій персонал, багато хто з якого народився і виріс у Китаї, перебратися за тридев’ять земель на острів, де навіть немає відповідних шкіл для їхніх дітей. Сем роздумував: чи не погасити самому 9-мільярдний держборг Багамських островів, щоб у країні можна було відремонтувати дороги, побудувати школи й відтворити потрібну інфраструктуру. Він навіть зустрічався з прем’єр-міністром Багамських островів, щоб обговорити цю ідею.

З будь-яких інших вуст усе це звучало б досить дивно. Але для Сема це виглядало природно. Він не хвалився, на все в нього була власна думка, але він її не нав’язував. Щоправда, і чужа думка його не особливо цікавила. Він виріс у сім’ї університетських викладачів, які мало цікавилися грошима й насилу розуміли, яким чином їхній син раптом виявився мільярдером.

Сем із задоволенням відповідав на запитання про роботу криптобіржі та про криптоіндустрію загалом. Він зачарував Льюїса, і той повідомив своєму другові, який підбурив його на інтерв’ю, що, схоже, із цим хлопцем цілком можна укласти угоду. І тільки набагато пізніше він зрозумів, що так і не зміг відповісти на запитання друга, що собою являє Сем Бенкман-Фрід.

Сем Бенкман-Фрід був несхожий на жодного керівника криптобірж. Здебільшого вони були веселунами та життєлюбами, чиїми основними задоволеннями були гроші й жінки. Сем не цікавився ні тим, ні іншим. Його директор зі зв’язків із громадськістю, Наталі Тьєн, яку він найняв у Гонконзі, виявила, що в компанії немає взагалі ніяких зв’язків із громадськістю. Сем не вірив у піар і вважав його нісенітницею. Проте Наталі вдалося переконати його зустрітися із журналістами.

У травні 2021 року він уперше з’явився на телебаченні, де в нього брали інтерв’ю дві жінки, репортери з Bloomberg TV. Він вийшов у прямий ефір за допомогою Zoom усе в тих самих шортах, зі скуйовдженою кучерявою головою та в пом’ятій футболці. Він постукував ногою з величезною швидкістю, а очі його так бігали, що він ніяк не міг зустрітися поглядом із жодною зі своїх співрозмовниць. Але їхні запитання були дуже простими, до того ж світ відчував гострий інтерес до криптовалюти. Сема представили як крипто-вундеркінда.

Спочатку Наталі не могла зрозуміти, чому очі Сема весь час бігають. Потім, під час інших інтерв’ю, вона побачила, що, відповідаючи на запитання, він грав у відеогру. Іноді він відповідав на повідомлення, редагував файли та писав твіти. Сем був дивною і незвичайною людиною, і його вихід в ефір сподобався публіці.

Після інтерв’ю з Bloomberg із Семом почали спілкуватися репортери Forbes. Наприкінці 2021 року Forbes оцінив його статки у 22,5 мільярда доларів — між багатшим Рупертом Мердоком і менш багатою Лорен Пауелл Джобс. За три роки Сем Банкман-Фрід завдяки своєму бізнесу став найбагатшою людиною у світі віком до 30 років.

Поступово Сем переглянув свої погляди на піар. Він став зустрічатися зі знаменитостями, жертвував гроші на їхні проєкти, вважаючи, що зв’язки йому знадобляться. Він спілкувався з Кім Кардаш’ян, Шакілом О’Нілом, Гілларі Клінтон і Орландо Блумом. Насправді він був байдужий до них, але вирішив довіритися Наталі Тьєн, яка домовлялася про ці зустрічі. Крім того, він навчився видавати доброзичливі вигуки, так, щоб співрозмовник думав, його уважно слухають.

Обдаровані діти часто виявляються непристосованими до звичайного життя

Льюїсу було цікаво, як пройшло дитинство Сема, і він попросив Бенкмана-Фріда скласти список людей, які могли б описати його життя до повноліття. Сем сказав, що в цьому списку будуть тільки його батьки, можливо, молодший брат Гейб. У його дитинстві не було близьких друзів і яскравих подій. Якщо коротко описати, чим він у дитинстві займався — він трохи мріяв наяву, прочитав кілька книжок, час від часу тусувався з парою людей, а в старших класах став грати у відеоігри. Йому, загалом, нічого було сказати про своє дитинство, що здавалося дивним — адже Сем був молодою людиною і мав добре його пам’ятати. Але він не пам’ятав, хоча понад 10 років ходив до школи з іншими дітьми.

Батьки Сема, Джо й Барбара, відомі університетські професори, щонеділі влаштовували вечері, на які збиралися інтелектуали, але Сем не міг пригадати жодної по-справжньому цікавої людини, з якою б йому хотілося завести розмову.

За наполяганням Льюїса Сем дав телефон молодшого брата Гейба, який займався налагодженням зв’язків із політиками. Гейб сказав, що в дитинстві вони не були близькими. По-перше, він був на 3 роки молодший за Сема, по-друге, Сем до спілкування не прагнув, і Гейб ставився до нього швидше як до мешканця, ніж як до брата.

Батьки Сема швидко зрозуміли, що він незвичайна дитина. Якийсь час вони намагалися поводитися з ним так, як заведено: водити в парки розваг і на дитячі майданчики. Одного разу мати повела його в один із таких парків з атракціонами та водила від одного до іншого, поки не зрозуміла, що йому все це абсолютно нецікаво.