Є 4 типи проривів

Загальноприйнятого поняття «прорив» не немає. Зазвичай під цим словом розуміють момент, коли людина долає перешкоди й обмеження будь-якого характеру, чи то специфічна проблема, чи то ситуація, чи то усталений підхід до розв’язання питань, чи то звичний погляд на речі.

Прорив — це раптовий стрибок у пізнанні, який руйнує бар’єри й змушує дивитися по-новому.

Прориви бувають навмисні та ненавмисні. В обох випадках люди стикаються з однією і тією ж перешкодою — страхом, який пригнічує прориви. Тільки в разі навмисного прориву страх втручається до його настання, змушуючи турбуватися про можливі невдачі, а в разі ненавмисного прориву страх виникає через усвідомлення майбутніх складнощів, пов’язаних із втіленням рішення.

Усі прориви відбуваються через один і той самий ментальний процес, але не всі вони відбуваються однаково. Автори виділяють 4 типи проривів: «еврика», метафоричні, інтуїтивні та парадигмальні. Жоден із цих видів не є кращим чи продуктивнішим за інші. Головне — з’ясувати, який тип підходить саме вам.

Під час прориву «еврика» відбувається неочікуване осяяння, як було в Архімеда, коли він виявив, що за допомогою води, яка вилилася з ванни, можна визначити об’єм поміщеного в неї предмета.

Осяяння зазвичай виникають у людей, коли вони якийсь час б’ються над розв’язанням проблеми, але саме рішення приходить немов спалах. Щоб у вас стався прорив «еврика», потрібно глибоко зануритися в задачу, а потім відвернутися від неї та зайнятися чимось іншим. Так ви дасте вашим думкам погуляти на волі. І тоді, коли ви перестанете думати про проблему, виникне «еврика».

Метафоричні прориви виникають у вигляді метафори або аналогії. Спочатку навіть не зрозуміло, що ховається за образом і чому він ніби переслідує вас. Відповідь не приходить у готовому вигляді. Необхідно розглянути, що підсвідомість говорить вам. До кінця XVIII століття куль у звичному розумінні не було, стріляли округлими шматочками свинцю, якими складно було точно влучити. Одному водопровіднику — Вільяму Воттсу — постійно снився сон, що йде дощ у вигляді свинцю. Краплі свинцю збираються біля його ніг, і він бачить, що вони ідеальної сферичної форми. Він кілька днів думав, що б це означало, поки йому не спала на думку ідея лити розплавлений свинець із висоти у воду через сито.

У підсумку вийшли ідеальні свинцеві кулі. Мозок Воттса підніс йому рішення непрямим шляхом.

Метафоричні рішення часто приходять у вигляді снів, потрібно тільки правильно зрозуміти їх.

Інтуїтивні прориви не піддаються логічному поясненню. Люди, яким спадає на думку ідея, не знають, чому їхнє рішення має спрацювати, вони просто знають, що так буде правильно. Якщо під час «еврики» ви досягаєте якоїсь завершеності, то інтуїтивний прорив — це швидше початок, коли ви розумієте, куди варто звернути на розвилці.

Парадигмальні прориви впливають на все людство і змінюють бачення світу. Прорив парадигми — це глибинне осяяння про систему мислення, яке фундаментально змінює правила. Коли Ньютон побачив, як падає яблуко, він зрозумів, що та сама сила, що тягне яблуко донизу, керує рухом небесних тіл. Так він здійснив справжню наукову революцію. Парадигмальні прориви з’являються так само, як і прориви «еврика» — просто і ясно, але вони відрізняються за змістом. Під час парадигмальних проривів відбувається відкриття великих теорій, законів, феноменів, тоді як прорив «еврика» вирішує конкретне завдання.

Парадигмальний прорив — найрідкісніший тип, але найпотужніший. Його виникнення залежить не тільки від збігу обставин, а й від здібностей людини. Більш дрібні прориви можуть із часом призвести до парадигмального прориву.

Секрет прориву пов’язаний зі здатністю перемикатися між справами

Чи бувало у вас, що, стоячи під душем, ви несподівано знаходили розв’язання проблеми, яка давно мучила вас? Або це відбувалося, коли ви бігали парком? Або після невеликого денного сну? У кожному із цих випадків ви перемикали режим роботи мозку з активного на пасивний. До цього ви довго розмірковували над проблемою чи завданням, але потім ви відвернулися, ні про що зосереджено не думали — й ось до вас прийшла відповідь.

Нейрофізіологи відкрили, що секрет прориву пов’язаний зі здатністю перемикатися з одного режиму діяльності мозку в інший. Режим зосередженості також називають виконавчим режимом. Саме цей режим допомагає концентруватися, слідувати графіку, складати списки та розв’язувати завдання. Частина мозку, що відповідає за роботу в цьому режимі, розташована в лобно-тім’яній частині та називається виконавчою мережею (ВС). Але одна тільки ВС не здатна здійснювати прориви. Їй необхідна допомога більш розслабленої системи, яка створює «моменти в душі». За це відповідає творча мережа, яку називають Мережею пасивного режиму роботи мозку (МПРРМ).

МПРРМ — джерело творчих здібностей, винаходів і геніальних ідей, вона життєво необхідний компонент для творчої роботи мозку. Саме здатність використовувати обидва режими та перемикатися між ними допомогла Айнштайну створити теорію відносності.