Мозок може бути як старшим, так і молодшим за хронологічний вік людини

Історія знає чимало прикладів, коли люди до глибокої старості зберігають енергію та бадьорість тіла. Так, велосипедист Робер Маршан у віці 101 року встановив світовий рекорд для велосипедистів-довгожителів, а в 105-річному віці проїхав 22,5 км за годину. І це при тому, що він сів на велосипед у віці 68 років. Чи можна тримати свій мозок у такій же хорошій формі, як тіло?

Багато людей уже у віці 30–40 років скаржаться, що їхній мозок дає збої: їм важко зосередитися, пригадати, вимкнули вони світло, замкнули двері вдома чи ні. Вони констатують ці симптоми, але навряд чи вважають їх чимось надзвичайним: найчастіше провину покладають на постійний стрес. Але рано чи пізно ці симптоми вже не вийде ігнорувати.

Не варто вважати, що погіршення роботи мозку в старості неминуче. Мільштейн згадує про кілька досліджень, у яких вивчали, як зміни в способі життя змінюють працездатність мозку. Усім учасникам до початку експерименту робили МРТ мозку. Потім одна група внесла у свій спосіб життя корисні зміни. Повторна МРТ проводилася через рік і показала, що мозок має молодший вигляд, ніж раніше. У ньому збільшилася маса сірої та білої речовини, об’єм і наповненість стали більшими, ніж рік тому. У контрольній групі, як засвідчила МРТ, жодних позитивних змін не відбулося, навпаки — з початку дослідження мозок злегка зменшився в об’ємі.

У середньому вага мозку дорослої людини — приблизно 1,4 кг. У ньому міститься орієнтовно 80 млрд мозкових клітин (нейронів). При народженні мозок новонародженого важить у 4 рази менше, трохи більше ніж 300 г, але кількість нейронів у ньому та сама. Більшість із них сформувалися ще до народження. Деякі частини нашого мозку, наприклад гіпокамп, можуть додавати нові мозкові клітини протягом усього життя.

Додаткову вагу мозку створюють зв’язки між клітинами. Уся ваша особистість, ваші спогади, рухи, почуття і думки залежать від взаємодії цих клітин. 80 млрд нейронів шлють один одному електричні та хімічні сигнали через 100 трильйонів з’єднань у передавальних частинах клітини (аксонах) і приймальній частині (дендритах).

Поки мозок розвивається, у ньому додаються підтримувальні клітини (гліальні клітини, або астроцити й олігодендроцити). Коли ми дізнаємося щось нове, мієлінізація (процес покриття простору навколо нейронів мієліном) прискорює передачу електричних сигналів. Вона дає змогу краще справлятися із завданнями. Мієлінізацію, а отже, і швидкість опрацювання інформації мозком, можна посилити фізичними вправами та вживанням їжі, багатої на кислоти омега-3.

Найактивніша робота мозку в дитинстві, коли він засвоює нові навички та інформацію і видаляє непотрібні зв’язки. З віком мозок змінюється не так швидко, але все одно зміни відбуваються. Він податливий і пластичний, можна в будь-якому віці поліпшити пам’ять, впоратися зі стресом, поліпшити продуктивність і концентрацію.

Молодий мозок має гостру пам’ять — завдяки процесу, який називається нейронним диференціюванням, коли певні клітини мозку спеціалізуються на опрацюванні різних типів інформації, як-от облич чи назв. З часом нейронне диференціювання слабшає, але тренований мозок літньої людини може так само добре пам’ятати різні типи інформації, як і мозок молодого.

Як підтримувати мозок на піку форми? Один зі способів — дізнаватися щось нове протягом усього життя. Мозок — справжнє сховище інформації, на зразок банківського. Що більше ви вносите депозитів, то менше витрата коштів впливає на основний капітал. Депозити в цьому випадку — це нові навички та вміння. З віком частина цих навичок втрачається природним чином, але більша частина все одно залишається. Це головне правило для здоров’я мозку.

Робота мозку пов’язана з імунною та серцево-судинною системами

Одна з причин передчасного старіння мозку — це його засмічення сміттям і токсинами, побічними продуктами роботи, яку виконує мозок. Мозок забруднюється так само, як може забруднюватися місто. Він наповнюється відходами — залишками хімічних реакцій, старих ушкоджених клітин, токсинів із навколишнього середовища, непотрібних білків. Таке сміття зазвичай вимивається або йде в переробку. Однак іноді ці процеси порушуються, і тоді надлишки сміття пошкоджують мозок і порушують здатність клітин взаємодіяти одна з одною. У результаті клітини всихають і відмирають. Головні форми мозкового сміття — амілоїдні бляшки та клубки тау-білків.

Бляшки утворюються між клітинами мозку, клубки — всередині клітин. У кожної клітини всередині є цитоскелет — широка система ниток і трубочок, якими до різних частин клітини доставляються білки та поживні речовини. Цитоскелет утримується тау-білком, який схожий на залізничні шпали, що утримують рейки. Іноді молекули тау-білків відриваються від свого місця і приліплюються до іншого, утворюючи безлад, ніби шпали раптом змістилися й утворили купу.

Поки що достовірно невідомо, чому молекули тау-білка зриваються з місця.

Є припущення, що цьому сприяють запалення, накопичення токсинів і хімічні реакції в клітинах.

Якщо в одній клітині мозку утворюються клубки, вони можуть приліпитися і до іншої, здорової клітини, де зі свого боку утворюються інші клубки. Процес може поширитися по всьому мозку, пошкоджуючи його.

За хвороби Альцгеймера утворюються бляшки та клубки. Тау-клубки характерні й для інших видів деменції, вони утворюються за травм голови, за хронічної травматичної енцефалопатії. Це не єдині види мозкового сміття: є й інші, які можуть стати причиною різних розладів, зокрема депресії, хвороби Паркінсона, тривожності та інших. Білок альфа-синуклеїн накопичується в згустках токсинів, що ушкоджують клітини мозку, де виробляється дофамін, який відповідає, зокрема, за координацію рухів. Коли ці клітини руйнуються, виникає тремор, характерний для хвороби Паркінсона.

Це не означає, що наявність бляшок і клубків гарантовано призводить до дисфункції пам’яті. У літніх людей, які зберегли свої когнітивні здібності, теж виявляються бляшки та клубки, але завдяки способу життя їхній негативний вплив знижується.

У здоров’ї мозку важливу роль відіграє повноцінна імунна система. З віком вона стає або недостатньо, або надмірно активною. Така незбалансованість підвищує ризик інфекцій, хвороби Альцгеймера, хвороби Паркінсона, недоумства, серцево-судинних та онкологічних захворювань. Імунна система має власну армію, яку кидає на захист організму. До неї належать білі кров’яні тільця, антитіла, червоні кров’яні тільця, селезінка, тимус і лімфатична система. Саме лімфатична система очищає організм від шлаків і токсинів, а так звана глімфатична система очищає від забруднень мозок. Від головного мозку в лімфатичну систему йде набір менінгеальних лімфатичних судин, через які спинномозкова рідина витікає з мозку, тим самим видаляючи відходи. Вони схожі на труби посудомийної машини, що видаляють брудну воду. Вік мозку й тіла пов’язаний із віком цих судин: коли мозок не в змозі виводити відходи, він пошкоджується і старіє. Якщо імунна система працює неправильно, то і глімфатична система дає збій. Мікроглії (імунні клітини) виконують функцію сміттярів у ЦНС, знищуючи мозкове сміття, тобто бляшки, клубки та токсини. Але якщо відбувається збій, вони накидаються і на здорові клітини, пошкоджуючи їх. Надмірно активна імунна система виробляє надто багато Т-клітин, що знищують віруси та бактерії, і тоді в організмі виникає хронічне запалення. Якщо ж вона недостатньо активна, то вона погано захищає організм.