Мозок, що змінює себе
Дайджест бестселера Нормана Дойджа «Пластичність мозку».
Про дивовижну здатність людського мозку до зміни своєї структури та відновлення навіть після найважчих неврологічних захворювань та травм.
Упродовж багатьох років учені, які займаються дослідженнями мозку, вважали, що після закінчення дитинства стан мозку починає гіршати: слабшають пам’ять та інші когнітивні навички; клітини мозку перестають розвиватися, не відновлюються та відмирають. Дослідники та медики були переконані в неможливості трансформації мозку, тому й ті, хто отримував серйозні травми голови, і ті, хто народжувався з особливостями, вважалися неповноцінними. Деякі навіть закликали відмовитися від лікування неврологічних захворювань — це були прояви так званого неврологічного нігілізму, переконання в тому, що мозок не може змінюватися, що він жорстко запрограмований: якщо його пошкодження завдає непоправної шкоди, отже, і вдіяти нічого не можна, не варто марно витрачати час та гроші. Мозок представляли як обчислювальний механізм із робочими схемами, кожна з яких відповідає за строго спеціалізовану функцію.
Однак згодом накопичився значний масив даних про те, що мозок здатний змінюватися із часом, що він зовсім не жорстко запрограмований. У 1960-х роках дослідження показали, що кожна дія змінює мозок, а його нейронні шляхи можуть перетворюватися. Виявилося, що навіть пошкоджений мозок здатний здійснити реорганізацію та передати функції травмованої ділянки здоровій. Цю здатність мозку змінюватись і адаптуватися до нових умов назвали нейропластичністю. Згодом це поняття вийшло за межі наукових кіл і стало загальновживаним.
У своїй книзі «Пластичність мозку» Норман Дойдж наводить безліч разючих прикладів, що ілюструють, який величезний потенціал до зміни має мозок навіть дорослої людини; як люди відновлюються після інсульту; як учні, яких вважали безнадійними, займаючись спеціальними вправами, долають проблеми з навчанням; як люди, які страждають від тривожності та нав’язливих станів, переучують свій мозок свідомими зусиллями.
Дивовижний приклад пластичності мозку — історія Мішель Мак, яка народилася без лівої півкулі. І хоча в неї спостерігаються певні труднощі, пов’язані з розумінням абстрактних категорій, Мішель веде звичайне життя, працює, спілкується з близькими та жартує. Вважається, що кожна півкуля має свою спеціалізацію. Ліва відповідає за мовлення, обробку звуків та логічне мислення, права — за цілісне сприйняття. Але, як показав приклад Мішель, така спеціалізація розвивається із часом. Оскільки Мішель не мала лівої півкулі, її функції взяла на себе права, і мозок перебудував сам себе. Така реорганізація стала можливою завдяки пластичності, невіддільній якості нашого мозку.
Про те, як мозок здатний змінюватися впродовж життя і як ми можемо його розвивати, автор має кілька важливих ідей.
Зміст дайджесту
1Мозок — не просто група спеціалізованих модулів, а відкрита для змін система2Те, що здається лінощами або дурістю, може виявитися особливостями розвитку мозку, які можна скоригувати за допомогою спеціальних вправ3Мозок постійно перебудовує сам себе — те, що не використовується, згасає та заміщується тим, що використовується4Пластичність мозку зберігається і в зрілому віці5Зайву тривожність можна вилікувати за допомогою пластичності мозку та свідомого спрямування уваги6 Мозок змінюють не лише дії, а й уявні образи7Наші сексуальні уподобання теж пластичні8Мозок може відновлюватися навіть після тяжких ушкоджень9Пластичність мозку відіграє важливу роль під час лікування від фантомного болю10Завершальні коментарі1
Мозок — не просто група спеціалізованих модулів, а відкрита для змін система
У 1969 році вчений і лікар, який займався реабілітацією хворих, Пол Бач-і-Ріта опублікував статтю, у якій описував свій апарат, який давав змогу бачити сліпим від народження людям із пошкодженнями сітківки. За допомогою спеціальної камери сліпий чоловік сканував навколишній простір, а потім камера відправляла перетворені в електричні сигнали зображення в комп’ютер, що їх обробляє, він, своєю чергою, передавав електричні сигнали в чотириста вібрувальних стимулятора, що стикалися зі шкірою пацієнта. Залежно від зображення, стимулятори подавали різні сигнали, а пацієнти вчилися в них орієнтуватися. Цей пристрій назвали тактильно-зоровим апаратом.
Після практики сліпі починали добре розумітися на зорових образах, вони розрізняли форми, помічали їх зміни, розпізнавали обличчя, тіні, навчилися читати та сприймати простір як тривимірний. Вони розвинули в собі нове почуття, що замістило зір. Тактильні відчуття, отримані від вібруючих стимуляторів апарату, вони трансформували в зорові образи, причому чітко відрізняли нове відчуття від інших тактильних відчуттів. Цей апарат став одним із перших пристроїв, які показали, як одна сенсорна система людини може заміщати собою іншу. Таке заміщення стало доказом помилковості так званого локалізму — переконання в тому, що кожна частина мозку відповідає за строго певну та спеціалізовану функцію та реалізується в строго певному місці, генетично запрограмованому. Дослідження показали, що одна ділянка мозку при необхідності може брати на себе функції іншої, тобто наші сенсорні системи мають пластичність. Відкриття Бач-і-Рити передбачили появу ретинальних імплантатів. Він показав, що ми бачимо мозком, а не очима, які, по суті, є датчиками світлової енергії. Головна робота з обробки зорової інформації здійснюється мозком, який може переналаштуватися та навчитися сприймати інформацію за допомогою інших «датчиків» та «ретрансляторів»: частин тіла та приладів. Попри те, що в нашому мозку дійсно існує поділ на спеціалізовані ділянки (що відповідають за обробку зорової інформації, мовлення, слух, нюх і т. ін.), вони набагато універсальніші, ніж припускали нейрофізіологи минулого.
Згодом Бач-і-Ріта почав створювати інші прилади, які допомагають розвивати людям «надчуття». Він розробляв для НАСА електронну рукавичку, яка допомагала астронавтам краще розпізнавати на дотик дрібні предмети. На основі цих розробок він створив подібну рукавичку для людей, які страждають від прокази, що спричиняє втрату чутливості кінцівок. Також його команда розробила спеціальний апарат — акселерометр, який допоміг Шеріл Шильц, пацієнтці, яка страждала від вкрай тяжкої форми порушення вестибулярної системи, через що вона практично втратила почуття рівноваги та постійно падала. Акселерометр визначав положення тіла Шеріл та відправляв сигнали на пластикову стрічку з електродами, яку вона носила під язиком. Жінка навчилася підтримувати рівновагу та визначати своє становище в просторі, орієнтуючись на сигнали язика. Вона знову розвинула в собі вестибулярне почуття, навчившись сприймати сигнали з іншої ділянки тіла.
2
Те, що здається лінощами або дурістю, може виявитися особливостями розвитку мозку, які можна скоригувати за допомогою спеціальних вправ
Щоби змінити мозок, не обов’язково вдаватися до спеціальних приладів. Велику роль грає стимулювання активності мозку за допомогою вправ та індивідуальних методик.
Довгий час вважалося, що людина, у якої з дитинства виявляються труднощі з навчанням, завжди буде відсталою і ніколи не зможе повністю подолати розрив, тому їй необхідно вчитися в школах для розумово відсталих та працювати на спеціальних видах робіт. Однак із часом стало накопичуватися все більше даних про те, що багато когнітивних порушень можна компенсувати та згладити за допомогою індивідуального походу. Одним із перших це показав Марк Розенцвейг із Каліфорнійського університету в Берклі, який довів, що стимулювальні умови сприяють зміні структури мозку. Він поміщав одну групу щурів у стимулювальне середовище, іншу — у середовище без стимулів. Після проведення посмертних розтинів він виявив, що щури, вирощені в стимулювальних умовах, мали набагато розвиненіший мозок, у ньому було більше медіаторів, зв’язків між нейронами, він важив більше і краще постачався кров’ю.
Дослідження людей також продемонстрували, що навчання збільшує кількість нейронних зв’язків, об’єм та щільність мозку. Показовий приклад — історія Барбари Ерроусміт Янг, яка не лише подолала свої обмеження за допомогою цілеспрямованих тренувань, а й почала допомагати іншим людям із проблемами навчання, схожими на ті, з якими довелося зіткнутися їй самій.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал