Попри те що книжка написана професійним психотерапевтом, вона не дає жодних життєствердних порад у дусі самодопомоги та позитивного мислення — можливо, тому, що описує період у житті авторки, коли вона сама перебувала в скрутній ситуації та сама відвідувала лікаря, щоб вибратись із кризи. Читач бачить не тільки мудрого і проникливого лікаря, який навчає життя і готовий дати пораду на будь-який випадок, а таку саму людину, як і вона сама — невпевнену, схильну сумніватися в собі та інших, яка водночас щиро бажає допомогти своїм пацієнтам. Їх було багато, але Лорі Готтліб обмежилася кількома персонажами, змінивши їхні історії, біографії та імена, так, щоб вийшли збірні образи. До них важко достукатися, вони розповідають про страждання, але зовсім не горять бажанням вийти зі стану страждання і знайти його причину. І тільки одна пацієнтка, Джулі, яка помирає від раку, приходить до Лорі за підтримкою та одразу отримує її. Решта готові платити гроші за консультації, розповідати про свої сни та емоції, про нерозуміння оточення і власні недосконалості, але не розуміють причин свого становища і стану, і чекають, що психотерапевт здогадається сам, у чому їхня проблема. Найчастіше їм потрібно просто виговоритися, знайти слухача, якому вони рано чи пізно розкажуть, що їх мучить насправді.

Лорі Готтліб слухає своїх пацієнтів, а потім іде до власного психотерапевта — незнайомого, щоб він був об’єктивним. Сеанс за сеансом вона просто скаржиться йому і плаче, робить те саме, що і її пацієнти. Вона така сама людина, як і всі — їй теж буває боляче, вона робить помилки, її можна образити та зачепити, і професія не може захистити її від власних слабкостей. Повільно й болісно вона виходить зі свого стану, знаходить душевну рівновагу і знову радіє життю. Психотерапевт Венделл просто слухає її, час від часу даючи підказки, помічаючи збоку те, що не видно їй самій, і допомагає вийти з кризи.

Пацієнти Лорі здаються безнадійними. Вони вселяють у неї відчуття безсилля, але приблизно тоді ж, коли починається її власне відновлення, справа зрушується з мертвої точки. А щоб це стало можливим, потрібно просто з кимось довго говорити — не обов’язково з ученим світилом, зіркою психіатрії, а із чуйним уважним слухачем, що розуміє чужі почуття та здатен співпереживати.

Один із пацієнтів — Джон, нахабний, безцеремонний сценарист популярного шоу, який вважає, що оточений ідіотами — на роботі, вдома, на вулиці, у магазинах, ресторанах — одне слово, всюди. Особливо його дратують нескінченні претензії дружини. Щоб знайти в собі сили жити з ідіотами, він потайки відвідує Лорі і платить їй готівкою, щоб дружина не дізналася. Він єхидно називає її своєю повією — схожість очевидна: адже послуги надаються таємно, а плата відбувається готівкою. Іноді він поводиться так потворно, що Лорі, попри всю її терпимість і професіоналізм, хочеться його вдарити. Але вона стримується, вірячи, що коли-небудь Джон розкриється, і намагається бути дуже уважною, щоб не проґавити слушного моменту.

Інша пацієнтка — Шарлотта, яка постійно вступає у свідомо провальні стосунки, де нею нехтують і рано чи пізно кидають. Вона п’є, хоча щоразу каже, що кине, але цього не відбувається, попри благі наміри. Шарлотті подобається Лорі, вона з нетерпінням чекає їхніх сеансів, але жодного поліпшення в житті Шарлотти не відбувається, вона намертво застрягла в одній точці.

Третя пацієнтка — 69-річна Рита, яка старіє і твердить Лорі, що їй немає сенсу жити, тому що вона не заслуговує на життя. Якщо все залишиться як і раніше, вона накладе на себе руки у свій 70-й день народження. У Рити немає друзів, від неї відмовилися рідні, її зустрічі із чоловіками не викликають у неї нічого, крім відрази. Хоча Рита має прекрасний вигляд, гарна собою, цікава людина й талановита художниця.

І нарешті Лорі — теж пацієнтка, яка відвідує власного психотерапевта. Вона виховує 8-річного сина, у її житті кілька років присутній чоловік, який проявляє максимум уваги, розуміння і турботи. Він сам самотній батько двох дітей, які ось-ось мають вступити до коледжу і випурхнути з гнізда. Раптово він ставить Лорі до відома, що надто втомився від дітей у домі. Він чекає не дочекається, коли його власні діти поїдуть вчитися, і терпіти присутність 8-річної чужої дитини абсолютно не готовий, хоча любить Лорі, як і раніше. Відбувається болісний розрив, світ Лорі руйнується, вона насилу знаходить у собі сили працювати та розуміє, що потребує допомоги.

Усіх їх, включно з Лорі, насправді мучить зовсім не те, із чим вони прийшли до психотерапевта. Справжня причина прихована глибоко всередині, і лікарю разом із пацієнтами належить разом знайти її.

Важливі ідеї книги.