Цікавість до космосу виникла в людей ще в стародавні часи

Уже 30 тисяч років тому, до кінця останнього льодовикового періоду, люди намагалися зрозуміти небо й зірки. Орієнтуючись на них, ранні астрономи створили свої календарі. Багато археологічних знахідок, зокрема, крапки, вирізьблені в певній послідовності на кістках тварин, свідчать про те, що стародавні люди вивчали зірки.

Перші хлібороби помітили, що зірки перебувають у різному місці в різний час, і могли зіставити їхню позицію із часом висаджування насіння і збирання врожаю. У 1990-х роках у Єгипті було повністю розкопано Набта Плая, яку називають Стоунхенджем Сахари. Об’єкт побудували скотарі-кочівники. Деякі камені були вирівняні за великими зірками, такими, як яскравий Сіріус. Сьогодні можна з упевненістю сказати, що британський Стоунхендж теж був пов’язаний із зоряним календарем.

Коли люди навчилися писати й рахувати, вони почали аналізувати свої спостереження за зірками та планетами. У 1800 році до н. е. вавилоняни описали знаки Зодіаку, що відповідають різним сузір’ям. Вони вважали, що за допомогою зірок боги посилають попередження про значущі події, щоб люди могли вчасно вжити заходів.

Жерці згодом стали записувати на глиняних табличках рухи зірок і створили календар із 12 місячними місяцями. Потім, ще через десятиліття спостережень, вони визначили, що рух планет має свої закономірності, які повторюються, і можна встановити, у якій точці неба перебуватиме планета в певний час. Саме у Вавилоні вперше розділили місячний цикл із 28 днів на 4 частини.

Попри успіхи в астрономії в різних народів, люди все ще вірили, що небесні події відбуваються з волі богів. Астрономія була тісно пов’язана з астрологією. Великих успіхів у спостереженні за небом досягли Піфагор та інші вчені після появи геометрії та тригонометрії до спостережень за небом. Гіппарх винайшов астролябію, яка використовувалася 2 тисячі років. Цей перший астрономічний прилад був прообразом навігатора: він міг вказати власнику, де той перебуває, котра година, коли схід сонця і допомогти скласти гороскоп.

Греки зрозуміли, що Земля кругла. Арістотель описав її як круглу в трактаті «Про небеса» (350 р. до н. е.). Через 100 років Ератосфен вигадав, як виміряти окружність Землі, і помилився лише на 100 км. Розвивали астрономію і римляни, але з упором на астрологію. Вони використовували її для передбачень аж до краху Західної імперії в V столітті, про що, мабуть, астрологія промовчала. Китайці у V столітті нашої ери розробили календар із 265 днями на рік протягом 391-річного циклу, з одним додатковим місяцем, який додавався кожні 144 роки. Вони намагалися використовувати емпіричні факти для вивчення небесних світил, але їхнє мислення все ще чіплялося за богів і духів, як і в більшості народів світу.

З VIII до XV століття розвивалася наука в ісламському світі. Ісламська наука освоїла й розвинула грецьку астрономію, а в Європі тим часом настали Темні віки. Усі уявлення про світ були строго впорядкованими. Усі планети та зірки оберталися навколо Землі, над усім цим стояв Бог, а на землі всім керували королі, єпископи й барони, а кріпаки повинні були їм підкорятися, і кожен повинен бути задоволений своєю долею.

І лише в XVI столітті європейська астрономія знову зрівнялася з досвідом стародавніх греків та ісламської науки. У 1543 році астроном Микола Коперник опублікував трактат про обертання небесних світил і висловив у ньому припущення, що, можливо, Земля зовсім не центр Всесвіту. Він був дуже обережний у формулюваннях, але духовенство прагнуло спростувати їх і довело до відома про це науковий світ.

Італійський астроном Джордано Бруно 1584 року опублікував трактат «Про нескінченний Всесвіт і світи», у якому захищав Коперника. Він стверджував, що у Всесвіті є безліч світів, де мешкають розумні істоти, і що сам він нескінченний. Його судили й відправили до в’язниці на 8 років, але він не зрікся своїх поглядів і його спалили на багатті — щоправда, не стільки через космологічні уявлення, скільки через інші, більш серйозні розбіжності із церквою. Неприємності із церквою були й у Галілея, але з менш трагічними наслідками. Він підтримав погляди Коперника, але за наполяганням церкви відрікся від своїх переконань. Але незабаром з’явився Ісаак Ньютон, а за ним — і інші вчені, і в XVIII столітті настав золотий вік науки й освіти, який триває досі.

Холодна війна стала поштовхом для розвитку ракетобудування і виходу в космічний простір

У XX столітті люди вперше перетнули кордон із космосом, і призвела до цього гонка озброєнь часів холодної війни. До цього часу в різних країнах було багато спроб сконструювати відповідні ракети, але в історію космічних польотів увійшли три людини: Костянтин Ціолковський, Роберт Годдард і Герман Оберт, знамениті першовідкривачі.

Годдард уперше запустив ракету із Землі з використанням рідкого палива замість спресованого твердого палива. Космічні дослідження Оберта використовувалися нацистами для розробки далекобійних потужних ракет Фау-2 під час Другої світової війни. Сам Оберт проводив на собі експерименти, щоб з’ясувати, чи витримає людина космічні перевантаження.

Найбільш знаменитим серед них є Ціолковський. У своїх ранніх роботах він описував, як будувати космічні станції на сонячній енергії, як використовувати гіроскопи для управління космічним кораблем, а шлюзи — для стикування одного корабля з іншим, як виготовити скафандри, у яких можна залишати космічний корабель. А 1903 року, коли в повітря ще не встиг здійнятися перший літальний апарат, обладнаний двигуном, цей учений-самоучка видав працю про теоретичний доказ космічних польотів. Він був одним із найбільш далекоглядних учених. Тривалий час його ім’я залишалося невідомим, зокрема й у себе на батьківщині, але 1929 року, коли в Європі виникла гостра зацікавленість у ракетних двигунах, він опублікував першу наукову роботу, де описував багатоступеневий ракетний прискорювач. Вона називалася «Дослідження світового простору за допомогою реактивних машин». Ціолковський навів перший науково-технічний доказ того, що ракета може вийти на орбіту Землі, розрахував її швидкість і пропонував використовувати як паливо суміш рідкого водню і рідкого кисню. Сьогодні Ціолковський відомий у всьому світі, на його честь названо величезний кратер на Місяці, виявлений радянським космічним кораблем «Луна-3», його цитати використовуються авторами фантастичних романів у всьому світі. Особливо відома одна: «Земля — колиска людства, але не можна вічно залишатися в колисці».