З Лоу були знайомі багатії та знаменитості, але ніхто про нього до пуття нічого не знав

Спосіб життя Лоу найбільше нагадував бенкети Джея Гетсбі, і так само як і про Гетсбі, про нього знали мало. Одні вважали його сином китайських мільйонерів, інші — малайським принцом, треті — торговцем зброєю, четверті — багатим спадкоємцем. Усі вони помилялися. Безсумнівно було одне: він мав великий вплив на Волл-стріт, був на короткій нозі зі знаменитостями, не шкодував грошей та вів розкішне життя, попри свій молодий вік.

Свій 31-й день народження у 2012 році він зустрічав у Лас-Вегасі, влаштувавши із цього приводу одну з найбільш дивовижних вечірок навіть за мірками Вегаса. Гостей вечірки розмістили в розкішному готелі Palazzo. Гості прибували з усіх кінців світу. Це були голлівудські зірки, знамениті співаки, репери та продюсери. Серед гостей був і Леонардо ді Капріо — це Лоу продюсував фільм «Вовк із Волл-стріт», і вони були на короткій нозі. Лоу належала частка в EMI Music Publishing, міжнародній музичній компанії, що змушувало музикантів шукати дружби з ним.

Він виглядав сором’язливим, з м’якими манерами, своїм круглим обличчям і повненькою фігурою нагадував панду — друзі саме так його й називали. Але за молодим віком і непримітною зовнішністю ховалися величезне честолюбство, воля і ділова хватка.

Цей на вигляд м’який смішний чоловічок швидко оцінював людей, прораховував, чим вони можуть бути один одному корисними та як це можна використати. Він міг вертіти голлівудськими акторами, літніми банкірами й арабськими шейхами, які теж прибули на його день народження. Фінансова криза в США зачепила всіх, і Лоу міг надати нові можливості тим, хто багато чого втратив. А багато знаменитостей отримували від Лоу величезні гроші за участь у його вечірках. Він був завсідником нічних клубів і казино, де його вважали «китом» — тобто найкращим гравцем, який залишає в казино величезні гроші.

Для самої вечірки на честь його дня народження на вільній ділянці землі був побудований величезний ангар. Одна його половина була оформлена як цирк — там були колесо огляду, батут і карусель. Інша — як нічний клуб, з дорогою освітлювальною апаратурою та пристроями для спецефектів на кшталт феєрверків і туману. Там були Періс Гілтон, Каньє Вест, Бредлі Купер, Кім Кардаш’ян, Роберт де Ніро й Мартін Скорсезе. Прийшов і олімпійський чемпіон Майкл Фелпс. Гостей розважали артисти цирку «Дю Солей», Баста Раймс, Брітні Спірс, яка вибралася з величезного торта, щоб заспівати для Лоу. На відповідному рівні були й подарунки імениннику: йому подарували червоний «Ламборгіні», кілька елітних мотоциклів, гроші, дорогі колекційні вина та багато іншого. Цей день народження у Вегасі був зенітом його слави.

Гості були впевнені, що Лоу — багатий спадкоємець або принц. Але вони помилялися. Гроші не дісталися йому в спадок — він здобув їх сміливими шахрайськими комбінаціями, пограбуваннями, що дали змогу оплатити й цю дивовижну вечірку, і багато іншого.

Економіка США переживала рецесію, на тлі якої таке марнотратство було особливо разючим. Особистість Лоу була таємничою, ніхто майже нічого не знав і про Малайзію, з якої він прибув, — вона уявлялася якоюсь казковою країною, де Лоу цілком міг виявитися наслідним принцом. Ніхто не ставив йому запитань про походження багатства. Одним він обіцяв фінансувати фільми, іншим щедро платив за одну тільки появу на його вечірці.

Весь цей блиск був схожий на бенкети романтичного Гетсбі тільки зовні. Він слугував димовою завісою шахрайським фінансовим схемам, настільки складним, що й досі не цілком зрозуміло, що саме сталося з грошима суверенного фонду Малайзії та куди зник герой цієї книжки.

Розкішний спосіб життя допоміг Лоу завести потрібні зв’язки

Джо Лоу народився в Пенанзі, у Малайзії, у сім’ї досить успішного бізнесмена Ларрі Лоу. Невеликий капітал сколотив ще дідусь, який приїхав із Китаю, тож за мірками Малайзії сім’я вважалася заможною. Освіту дітям Ларрі давав європейську, але на тлі однокашників елітної англійської школи Джо відчував, що він майже бідний — багато хто з них були нащадками мільярдерів. Джо спілкувався з дітьми багатих сімей Брунею і Кувейту, і багатство власної сім’ї стало здаватися майже бідністю. Він представлявся однокашникам принцом Малайзії й одного разу запросив їх до себе в гості. Батько домовився зі знайомими: один із них надав гостям яхту, інший — шикарний особняк. І те, й інше Лоу видав за власність своєї родини. Сімейні фотографії власників яхти та особняка, розвішані на стінах, він замінив фотографіями своєї сім’ї та себе. Ця історія чимало повеселила знайомих батька.

Походження капіталів дідуся Лоу було досить туманним, ходили чутки, що він займався контрабандою опіуму під прикриттям якогось невеликого легального бізнесу. Але сім’я Лоу склала власну легенду про діда — геніального інвестора, який вкладав у гірничодобувну промисловість, спиртне й нерухомість. Після смерті діда сімейною справою зі змінним успіхом зайнявся Ларрі. Сім’я не бідувала, але їм хотілося більшого, піднятися ще на сходинку вгору.

Ларрі досконало опанував фінансові хитрощі та прекрасно знав, як відводити частину грошей через офшори, що належать підставним компаніям. Свого часу його спіймали на цьому за руку в компанії MWE, де він був одним з акціонерів, і йому довелося продати свою частку, але він від цього тільки виграв.

Своїх дітей він навчав усіх тонкощів тіньових фінансів,, знав про них і Джо Лоу.

Навчаючись у Гарроу і стикаючись із дітьми мільярдерів з еліти різних країн, Лоу вражав їх то відкриттям підпільної рулетки в бібліотеці, де вони грали на гроші, то відвідуванням нічного клубу, куди його з компанією впустили за підробленим листом нібито від посольства Брунею, яке просило зарезервувати столики для своїх громадян. Вони, підлітки, сиділи в нічному клубі разом із кінозірками і спортсменами, і всі були в захваті від Лоу. До нього почали ставитися як до чарівника, здатного відчинити будь-які двері й дістати що завгодно.