Інсульт, що став осяянням
Дайджест бестселера Джилл Болті Тейлор «Мій інсульт був мені наукою».
Про дивовижну історію вченого-нейроанатома, яка, за злим жартом долі, сама стала жертвою інсульту.
Здібності думати, згадувати, спілкуватися, їсти, ходити, рухатися, вести внутрішній діалог ми вважаємо чимось буденним і малоцікавим, сприймаючи їх як даність. Але за тим, що ми вважаємо само собою зрозумілим, стоїть напрочуд складна робота найзагадковішого органу — людського мозку. Ми сприймаємо себе як якусь цілісну особистість, із чітко окресленими межами, що відокремлюють нас від решти світу, і вважаємо, що таке сприйняття — істина в останній інстанції. Але, як показав досвід автора книжки “Мій інсульт був мені наукою” Джилл Болті Тейлор, ми помиляємося двічі — ми недооцінюємо здібності нашого мозку, і ми помиляємося, думаючи, що наше сприйняття себе як цілісної особистості, відокремленої від світу, — непорушна істина.
Є багато книжок, написаних ученими, які займаються дослідженнями мозку, зокрема і його хворобами. І в них читач може почерпнути справді багато корисної інформації, краще зрозуміти, що ж являє собою людина і якої шкоди пошкодження мозку завдають її особистості. Є також чимало книжок, написаних людьми, які зіткнулися з найсерйознішими випробуваннями, що змусили їх боротися за своє життя. З цих книжок читач може дізнатися багато про силу характеру, про стійкість перед обличчям випробувань. Книга Джилл Болті Тейлор «Мій інсульт був мені наукою» — абсолютно унікальна. Вона написана вченим-нейроанатомом, яка присвятила себе вивченню мозку, яка, за злим жартом долі, сама стала жертвою інсульту в самому розквіті сил і могла зсередини спостерігати за тим, що відбувається з людиною, робота мозку якої порушується. Протягом кількох годин вона спостерігала, як її мозок втрачає звичні функції, а вона втрачає здібності, які здаються абсолютно природними — розмовляти, писати, читати, ходити, згадувати минулі події. Вона була на межі смерті, але завдяки своєчасній допомозі та власним зусиллям вона не тільки вижила, а і практично повністю відновила більшість втрачених здібностей. Крім того, вона змогла написати книгу й поділитися своєю дивовижною історією із широкою аудиторією.
Автор завжди цікавилася мозком, тому обрала наукову кар’єру в цій сфері, де робила серйозні успіхи. Вона стала доктором наук і долучилася до організації NAMI — національного об’єднання по боротьбі з психічними захворюваннями, яка була створена для допомоги людям, що страждають на психічні захворювання, та їхнім родинам. Автор стала наймолодшим членом цієї організації — їй було 35 років. Під час своєї роботи нейроанатомом автор зіткнулася з тим, що вченим катастрофічно не вистачало матеріалів (тобто зразків мозку) для досліджень, і вирішила зробити свій внесок, щоби підвищити поінформованість людей і спонукати їх заповідати свій мозок науці. Вона придумала нестандартний підхід — виступала не просто з доповіддю, а і як «вчений, що співає» — співала кумедну пісеньку, щоб знизити напругу в людей, яких просили заповісти мозок науці, і це їй вдавалося.
Але її роботу перервала хвороба — інсульт, що вразив Джилл, коли їй було всього 37 років. Під час інсульту автор увійшла в дивовижний стан єднання із Всесвітом — замовк внутрішній критик, який постійно говорив, її полишили всі турботи про минуле й майбутнє, вона бачила весь світ у взаємозв’язку й кожну людину як частину неподільного цілого, її наповнило відчуття спокою і любові. автор порівнює цей стан із нірваною — він був неймовірно привабливим і вабив її. Але вона все-таки переборола спокусу назавжди залишитися в ньому і стала на шлях повернення до колишнього життя, хоча він був дуже важким. Попри те що їй вдалося «повернутися з іншого світу» й навіть знову зайнятися наукою, досвід Джилл Болті Тейлор кардинально змінив її світосприйняття.
Вона написала свою книжку, щоб розповісти читачам про те, чого, хоч би як парадоксально це звучало, її навчила її хвороба. І йдеться не тільки про неї саму. Інсульт — важкий удар, як для самої людини, так і для її близьких та суспільства загалом. Він є головною причиною інвалідності у світі та третьою за значущістю причиною смерті. Проте історія, розказана автором, — це не вузькоспрямована робота. Вона буде цікава всім — не тільки тим, хто зіткнувся з інсультом у сім’ї, не тільки медичним фахівцям, а й усім людям, яких цікавить, що ж із себе представляє людський розум і свідомість, що таке наша особистість і як робота мозку впливає на наше сприйняття. Крім того, ця книжка — наочне нагадування про те, наскільки необхідні кожній людині підтримка, дружні зв’язки, просто добре ставлення оточення.
Щодо уроків, винесених під час своєї хвороби, в автора є кілька важливих ідей.
Зміст дайджесту
1Усі ми унікальні особистості, але наш мозок дуже схожий2Є важливі відмінності між правою і лівою півкулями мозку3Інсульт має безліч симптомів і проявів4Пошкодження лівої півкулі мозку кардинально змінило уявлення автора про себе та про навколишній світ5Пацієнт з інсультом часто стикається з повним нерозумінням свого стану навіть із боку лікарів6Відновлення після інсульту потребує величезних зусиль, але наш мозок дуже пластичний, його здібності до відновлення дивовижні7Після інсульту автору відкрилася унікальна можливість створити нову особистість8Досвід автора став свого роду духовним прозрінням9Завершальні коментаріУсі ми унікальні особистості, але наш мозок дуже схожий
Довгий час у науці превалювала думка про те, що мозок формується в дитинстві та юності, а потім перестає розвиватися. Але останні наукові дослідження спростували це — наш мозок пластичний і здатний змінюватися протягом усього нашого життя. Будь-яка нова здатність змінює його — як, наприклад, змінив його будову розвиток мови. Особливість нашого мозку, яка відрізняє нас від інших істот, зокрема ссавців, — дуже розвинена кора головного мозку, що має складчасту форму. Вона розділена на дві півкулі, з’єднані через мозолисте тіло. Кожна з півкуль обробляє різні види інформації, але вони доповнюють одна одну і створюють єдину картину світу.
Особистості різних людей можуть бути абсолютно різними, але будова їхнього мозку буде практично однаковою — це буде помітно, зокрема, за розташуванням кровоносних судин, звивин, кожна з яких відповідає за свою функцію. На поверхні кори головного мозку розташовується безліч нейронів, які є унікальними для людини та взаємодія яких допомагає нам використовувати логіку, абстрактне мислення, переоцінювати інформацію, що надходить від лімбічної системи, вибирати свої реакції. Розвинена кора головного мозку — відмінна риса людини як виду. У глибині мозку розташовуються клітини лімбічної системи — вони є і в інших ссавців. Лімбічна система відповідає за надання інформації, що надходить у мозок, емоційного забарвлення. Лімбічна система не розвивається з віком і навіть у зрілі роки в нас залишаються ті самі емоційні реакції, що й у ранньому дитинстві. Ба більше, інформація спочатку потрапляє до лімбічної системи й обробляється в ній, а вже потім надходить до кори, яка відповідає за сприйняття цих почуттів. Тобто ми спочатку відчуваємо, а вже потім мислимо. Якщо людина опиняється в обстановці, що спричиняє в неї страх або гнів, якщо вона не почувається в безпеці, то активізується її мигдалеподібне тіло (амигдала), організм виробляє гормони стресу та перебуває в стані «бойової тривоги», активізуються стародавні шари її мозку та пригнічується робота мислячої, розумної кори. Порушуються його когнітивні функції — у стані тривоги людина погано запам’ятовує нову інформацію, не може мислити логічно. Адже головне завдання для неї — сховатися від небезпеки. Саме тому для продуктивної роботи та навчання новій людині необхідна безпечна обстановка. Фактично, тривога робить нас дурнішими.
Наша особистість — продукт роботи нашого мозку. Коли відбувається ушкодження мозку, як через зовнішній вплив (травма), так і через внутрішній — крововилив, інсульт, усе це істотно позначається на здоров’ї та особистості людини — вона втрачає колись природні функції, може кардинально змінитися її поведінка, травма мозку може призвести до летальних наслідків.
Є важливі відмінності між правою і лівою півкулями мозку
Можливо, ви десь чули або читали статті на тему відмінностей правої та лівої півкуль мозку. Ліву підносять як більш аналітичну, а праву — як творчу. Але в чому дійсно полягають їхні відмінності?
Важлива відмінність між півкулями полягає в тому, що вони, по-перше, по-різному обробляють інформацію, а по-друге, обробляють різні типи інформації, буквально — мислять різними способами. Їхнє завдання — доповнювати та посилювати функції одна одної, щоб людина краще й точніше сприймала світ і орієнтувалася в ньому. Проте є задокументовані випадки, коли люди нормально жили навіть лише з однією півкулею мозку. Коли півкулі мозку розділяють (вони пов’язані через мозолисте тіло), наприклад, таку операцію проводять для лікування епілепсії, то вони починають працювати по-іншому. Дослідження показують, що після поділу півкулі починають функціонувати так, ніби в кожної своя власна індивідуальність. Це наводить на роздуми про те, що всередині нас уживаються дві особистості.
Ліва півкуля керує правою половиною тіла й навпаки. У переважної більшості людей ліва півкуля переважає над правою (зокрема й у шульг).
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал