Щоб домогтися успіху, Артур був на видноті та пробував себе в різних сферах

Артур Саклер мав величезну життєву силу. Ще в шкільні роки за часів Великої депресії він примудрявся заробляти гроші всіма можливими способами, щоб допомагати родині.

До закінчення коледжу 1933 року, за часів страшного безробіття, він своїм талантом копірайтера заробив достатньо грошей, щоби профінансувати батькам купівлю чергового продуктового магазину з квартирою при ньому й допомогти братам вступити до Медичної школи Нью-Йоркського університету. У нього був талант копірайтера, рекламіста і природженого продавця, але він щиро любив медицину й мав до неї великі здібності.

Він рано усвідомив, яка величезна відповідальність лежить на лікареві, як важливо ухвалити правильне рішення. Під час практики в хірургічному відділенні начальником Артура був поважний літній хірург, якому давно вже час було йти на пенсію: він забував не тільки хірургічні прийоми, а й основні правила гігієни перед операцією. Одного разу він зібрався оперувати молоду жінку, яка за всіма ознаками операції не потребувала. Артур спробував її переконати відмовитися від операції, радив те ж саме її чоловікові, але вони були впевнені, що досвідчений лікар знає, що робить. У підсумку жінка померла на операційному столі, й Артур усе життя шкодував про те, що не зміг цьому завадити, відверто поговоривши зі своїм начальником. Але водночас він засвоїв, що в медицині дуже важлива ієрархія.

Незабаром Артур змінив хірургічне відділення на психіатричну лікарню Крідмур, і до нього приєдналися брати Реймонд (Рей) і Мортімер. До 1940-х років це була величезна лікарня з безліччю корпусів, де здебільшого утримували хронічних хворих. У той час основною тактикою поводження з психічно хворими було постійне утримання їх під замком, і тому лікарні весь час були переповнені. До 1944 року Артур Саклер, здобувши медичний ступінь, встиг попрацювати два роки в лікарні в Бронксі, де приймав пологи, вирушав на виклики на швидкій допомозі й завжди прагнув розширити свій медичний кругозір. Психіатрія викликала в нього гострий інтерес. Вступивши до Кридмуру, він паралельно працював копірайтером у фармацевтичній компанії Schering.

На той час основними методами лікування психічних розладів, від депресії до шизофренії, вважалися лоботомія і лікування електрошоком. І те, й інше Артур і його брати справедливо вважали варварством, але не могли не відзначити, що з якоїсь незрозумілої причини після електрошокової терапії хворі відчувають полегшення — ніхто з лікарів не розумів, чому так відбувається.

В імпровізованому досліді на кролику брати Саклери дійшли висновку, що від електрошоку, мабуть, вивільняється гістамін, викликаючи розширення судин. Що, якщо електрошок допомагає саме завдяки гістаміну, який змушує судини мозку розширюватися і доставляти більше кисню? Що буде, якщо просто вводити хворим гістамін, виключивши електрошок?

За згодою начальства Саклери стали вводити гістамін сорока хворим на шизофренію. Незабаром третина з них показала таке поліпшення, що їх відправили додому. Багато хто з хворих, які не реагували ні на яке лікування, справді відгукнулися на гістамін. На підставі цього Саклери опублікували май же 100 медичних робіт, намагаючись з’ясувати хімічні причини божевілля. У цей момент їм дуже знадобився досвід Артура як редактора, директора з маркетингу та рекламного агента. Він добре знав, як привернути увагу преси. Заголовки в газетах стверджували, що лікарі знайшли спосіб лікування психічних хвороб без госпіталізації. В інших ЗМІ розповідали, що брати Саклери зробили революцію в психіатрії, створивши складну теорію, подібно до Ейнштейна.

Тріумф і популярність братів затьмарила смерть батька, Айзека Саклера. Він встиг попрощатися із сім’єю і сказати всім слова любові. Він шкодував про те, що не залишив дітям жодної спадщини, але зате вони можуть пишатися своїм добрим ім’ям, яке краще за будь-яке багатство. Гроші приходять і йдуть, але добре ім’я треба берегти, тому що його втрачають тільки раз.

Принципи маркетингу працюють у будь-якій галузі, зокрема й медичній

Кінець 1940-х — 1950-ті роки були епохою чудодійних ліків. Після війни фармацевтична промисловість переживала справжній бум. У суспільстві були величезні надії на те, що проти хвороб і смертей розробляються геніальні хімічні рішення. Ці настрої грали на руку фармацевтичним компаніям, що сколотили в ту пору чималі капітали. Щотижня вони виводили на ринок новий препарат.

Призначити їх міг тільки лікар. Однак на ринку з’явилося стільки нових ліків, що потрібні були нові способи інформування пацієнтів і лікарів про фармацевтичну продукцію. Цим і зайнявся Артур Саклер у вільний від роботи в Крідмурі час. Його найняв президент фармацевтичної компанії Pfizer Джон Маккін, щоб стимулювати продажі свого нового препарату, антибіотика під назвою тераміцин.

Артур працював у Кридмурі повний робочий день, а ночами й вихідними був копірайтером рекламної фірми. Так об’єднувалися його інтереси в медицині, маркетингу та фармацевтиці. Інші менеджери з реклами працювали над кампаніями з продажу цигарок, автомобілів і косметики, де легко можна було зіграти на зовнішніх ефектах і використовувати сексуальну рекламу з красенями й красунями. Але з таблетками все було інакше.

Від рекламістів Артур перейняв помітну графіку, але його рекламні кампанії були звернені безпосередньо до лікарів, він звертався до них як колега до колег, публікуючи привабливі оголошення в медичних журналах і поширюючи рекламні брошури в кабінетах лікарів.

Він рекомендував фармацевтичним компаніям посилатися на наукові дослідження (які здебільшого проводили вони самі), щоб довести ефективність і безпеку тих чи інших ліків. Його реклама виглядала солідною і серйозною, але все ж таки це була реклама.

Терраміцин був антибіотиком широкого спектра дії, новим видом антибіотика — раніше спектр дії антибіотиків був вузьким, їх розробляли для лікування конкретних захворювань.

Широкий спектр дії означав продаж великій кількості людей.

Сам цей термін, хоч і звучить по-медичному, був чистим рекламним трюком, що вперше з’явився в кампанії Артура Саклера, присвяченій терраміцину.

Артур розумів, що назва компанії не менш важлива, ніж назва препарату, і незабаром Pfizer його стараннями був у всіх на вустах. Рекламна кампанія була агресивною: він розсилав загони рекламних агентів по лікарських кабінетах, де вони, озброєні рекламними брошурами, розповідали лікарям про переваги нового препарату.