Господар і його посланець: наш розділений розум
Дайджест культової книжки Ієна Макгілкріста «The Master And His Emissary».
Про дихотомію двох півкуль людського мозку і про те, як цей поділ глибоко переплетений із нашим сприйняттям світу й культурою.
Двопівкульна структура мозку лежить в основі двох протилежних реальностей, але їхній взаємозв’язок не симетричний. Ці стосунки можна порівняти зі стосунками художника і критика або короля та його радника. Автор книги, Іен Макгілкріст, наводить у своїй книжці філософську притчу, що ілюструє головну ідею. Мудрий духовний вчитель, який править великими володіннями, має довіряти своїм посланцям управління віддаленими районами. Один амбітний емісар, вбачаючи в стриманості господаря слабкість, узурпує владу, перетворюючи процвітаючу область на тиранію, що врешті-решт руйнується. Автор використовує цю історію, щоби провести аналогію з процесом, що відбувається в нашому мозку. Дві півкулі головного мозку, подібно до майстра і його посланця, мають співпрацювати, але вони перебувають у стані конфлікту. Цей конфлікт зафіксовано в історії філософії та культури. Сучасна цивілізація перебуває під контролем емісара, амбітного регіонального бюрократа, який зрадив свого мудрого вчителя і нехтує інтересами цілого заради особистої вигоди.
Між півкулями існують нейропсихологічні, анатомічні, фізіологічні та хімічні відмінності, і ці відмінності пов’язані з різними аспектами людського досвіду. Ці відмінності не довільні, вони мають сенс. Існують дві фундаментально протилежні реальності, що формуються кожною півкулею. Обидві вони необхідні для людського світу, але між ними відбувається боротьба за владу, і ця боротьба залишила відбиток в історії людської культури.
Макгілкріст спростовує поширені хибні уявлення про спеціалізацію півкуль — наприклад, про те, що ліва півкуля є раціональною і «чоловічою», а права півкуля — творчою і «жіночою». Обидві півкулі мозку беруть активну участь у більшості психічних процесів і станів. Кожна півкуля робить свій внесок у наше розуміння світу й наш досвід, але цей синтез нерівнозначний — «версія» світу однієї півкулі часто починає домінувати. Головна відмінність полягає не в тому, «що» робить мозок, а в тому, «як» він це робить. Ліва півкуля схильна обробляти інформацію ізольовано, тоді як права півкуля сприймає речі загалом. Ця відмінність дуже важлива для розуміння нашого світу й нас самих.
Зміст дайджесту
1У нашому мозку спостерігається явна асиметрія2Важливо не тільки те, що роблять півкулі, а й те, як вони це роблять3Відмінності в роботі півкуль — це не просто набір нейропсихологічних фактів, а два індивідуально узгоджених, але несумісних способи сприйняття світу4Думка передує мові5Розум народжується з емоцій6У домінування лівої півкулі є причини7Історія культури демонструє боротьбу півкуль8Сприйняття, сформоване модернізмом і постмодернізмом, має багато спільного із шизофренією9Якби ліва півкуля домінувала такою мірою, що пригнічувала б світ правої півкулі, можна було б очікувати кількох наслідків10Тіло, дух і мистецтво — галузі, які протистоять вузькості мислення лівої півкулі11Завершальні коментаріУ нашому мозку спостерігається явна асиметрія
Ще давньогрецькі лікарі знали про поділ мозку, вважаючи, що права півкуля спеціалізується на сприйнятті, а ліва — на розумінні. Але чому взагалі існують дві півкулі головного мозку? Чому еволюція залишила половини мозку глибоко розділеними? Мозолисте тіло, смуга нервової тканини, що з’єднує півкулі, дає змогу двом половинам взаємодіяти. Цікаво, що лише 2 % нейронів кори з’єднані цим трактом. Крім того, основним ефектом мозолистого тіла, мабуть, є функціональне гальмування, щоб дати можливість одній півкулі пригнічувати іншу. Попри припущення про те, що міжпівкулеві зв’язки збільшуватимуться зі збільшенням розмірів мозку, ці зв’язки зменшуються, тобто еволюція йде шляхом зменшення взаємопов’язаності та збільшення асиметрії в півкулях мозку.
Лобові частки — ділянка, яка значно розширилася в процесі еволюції. Ця ділянка становить приблизно 35 % людського мозку, порівнюючи із 7 % у собак і 17 % у нижчих приматів. Різниця між нашими лобовими частками та частками людиноподібних мавп полягає в пропорції білої речовини, яка відповідає за прискорення передачі інформації в головному мозку, що вказує на глибші взаємозв’язки в людей. У правій півкулі людського мозку білої речовини більше, ніж у лівій. Багато визначальних людських характеристик, як-от здатність міркувати про себе і світ, планувати й творчо мислити, а також контролювати своє оточення, пов’язані з нашими розвиненими лобовими частками. Ця здатність дистанціюватися від безпосереднього досвіду дає нам змогу «піднятися над світом».
Але для повноцінного життя нам необхідно вміти врівноважувати безпосередній досвід і відстороненість. Занадто сильна відстороненість призводить до незв’язаного й маніпулятивного підходу, тоді як повне занурення без можливості зупинитися можна порівняти з поведінкою тварини. Баланс того й іншого дає змогу нам більше співпереживати іншим і збагачує наше сприйняття світу. Автор припускає, що лобові частки забезпечують здатність як до зради, так і до довіри, роблячи нас здатними як до експлуатації, так і до турботи. Цей подвійний потенціал перетворив нас на могутніх, руйнівних, але водночас соціальних і духовних тварин.
У нашому мозку є структурна асиметрія. Вона, зокрема, пов’язана зі здатністю до мовлення, що локалізується в лівій лобовій ділянці мозку, ділянці Брока. Розуміння мови, інша функція, теж пов’язана з лівою півкулею (ділянкою Верніке). Через функції, пов’язані з мовою, ліву півкулю часто вважали домінуючою. Видима асиметрія була також виявлена в ділянках, що обробляють слухову інформацію, особливо в скроневій ділянці, яка зазвичай більша з лівого боку. Задня частина лівої півкулі в ділянці тім’яної частки, відома як ліва пелюсткова ділянка, також демонструє загальне збільшення. Однак асиметрія проявляється не тільки на користь лівої півкулі. У той час як ліва півкуля простягається далі назад, права півкуля простягається далі вперед, створюючи загальний вигин у структурі мозку, відомий як Яковлевський крутний момент.
Між півкулями головного мозку є функціональні відмінності — явище, яке поширюється на інших хребетних і навіть безхребетних. Латералізація, за якої різні завдання і функції пов’язані з тією чи іншою стороною мозку, дає адаптивні переваги. Роздвоєння функцій мозку є відповіддю на конкуруючі потреби й типи уваги, яких потребує організм. У птахів, наприклад, таке завдання, як зосередження уваги на зернятку, вимагає точної, вузькоспрямованої уваги, пов’язаної з лівою півкулею (правим оком). Одночасно птахам також необхідно бути обізнаними про довкілля, щоб виявляти потенційні загрози, що вимагає підвищеної уваги — функції, пов’язаної з правою півкулею (лівим оком). Ця подвійна функціональність пояснює необхідність у двопівкульній структурі мозку.
У людей ліва півкуля зазвичай пов’язана із завданнями, що вимагають зосередженої уваги, як-от придбання ресурсів або розв’язання проблем, тоді як права півкуля займається широкою контекстуальною увагою, необхідною для соціальних взаємодій і розуміння ширшого контексту ситуацій. Такий поділ дає змогу людям одночасно займатися нагальними завданнями та зберігати обізнаність про навколишній світ.
Завдяки різним півкулям ми сприймаємо світ двома різними способами та створюємо дві окремі реальності. Одна — це живий, складний, втілений світ, що перебуває в постійному русі, а інша — «переосмислена» версія, що містить статичні, роздільні сутності, які можна класифікувати та передбачати. Остання форма уваги робить речі очевидними й дає змогу здобувати знання, навчатися і творити, навіть якщо це може зробити світ неживим і механічним.
Важливо не тільки те, що роблять півкулі, а й те, як вони це роблять
Права півкуля, зазвичай більша й важча за ліву, що спостерігається у всіх соціальних ссавців. Крім того, права півкуля має більше перекриття дендритів (передбачуваний механізм посилення взаємопов’язаності), інше співвідношення сірої та білої речовини й більшу чутливість до гормонів і фармакологічних агентів. Ліва півкуля, однак, демонструє раннє розширення мовленнєвих ділянок, що виявляється в ембріона з 31 тижня вагітності.
Ми не просто сприймаємо світ; ми обробляємо його, класифікуємо і, зрештою, засвоюємо уявлення про нього, яке стає автоматичним. Ми є співтворцями світу й самих себе завдяки природі нашої уваги. Цей «переосмислений» світ є нашою інтерпретацією реальності. Такому концептуальному розумінню світу насамперед сприяє ліва півкуля мозку, яка спеціалізується на зосередженій, вибірковій увазі. Вона є «інтерпретатором» реальності. Навпаки, права півкуля — більш уважна та пильна, відкрита навколишньому світу без упереджень.
У нейропсихологічній літературі виділяють п’ять типів уваги: пильність, стійка увага, настороженість, сфокусована увага та розділена увага. Права півкуля сприяє більшості видів уваги, за винятком сфокусованої. Сфера діяльності правої півкулі ширша, гнучкіша та глобальніша, тоді як увага лівої півкулі, зазвичай більш вузькоспрямована. Глобальна увага правої півкулі передує зосередженій увазі лівої півкулі та спрямовує її.
Права півкуля мозку відповідає за обробку та інтеграцію нового досвіду та інформації. Нові враження, як правило, приходять із периферійного поля зору, на яке насамперед звертає увагу права півкуля. Знайомство з новими враженнями спричиняє викид норадреналіну, переважно в правій півкулі, а також стимулює зміни в правому гіпокампі. Права півкуля більше залучена до вивчення нової інформації та навичок. Однак, щойно ці навички стають рутинними та знайомими, управління ними переходить до лівої півкулі.
Ліва півкуля має справу з тим, що вона вже знає, і розставляє пріоритети в очікуваному, що робить її більш ефективною в передбачуваних, рутинних ситуаціях. Ліва півкуля зазнає труднощів, коли необхідно переглянути початкові припущення. Права півкуля перевершує ліву в умовах невизначеності.
Права півкуля пов’язана з гнучким мисленням, вона здатна змінювати точки зору й адаптуватися до нових ситуацій. Вона також допомагає в розв’язанні проблем, уявляючи безліч потенційних рішень. Ліва півкуля, з іншого боку, чіпляється за єдине рішення, яке відповідає наявним у неї знанням.
Ліва півкуля схильна фокусуватися на конкретній, відомій інформації, розглядаючи її локально, у короткостроковій перспективі, тоді як права півкуля здатна інтегрувати широкий спектр інформації, бачачи картину загалом і забезпечуючи ціліснішу перспективу. Права півкуля спочатку обробляє наше усвідомлення будь-якого нового досвіду, який потім додатково обробляється лівою півкулею.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал