General Electric мав славну репутацію, але здебільшого завдяки минулому

Усьому світу відомий логотип General Electric, любовно іменований її співробітниками «фрикаделькою». З моменту свого заснування компанія була не просто корпорацією, а сходинкою вгору, шансом на успіх для співробітників і вдалим вкладенням для акціонерів. Деякі її керівники стали не просто заможними, але нечувано багатими людьми. General Electric допомагала промисловому розвитку США, займалася електрифікацією країни, інтегрувалася в американське суспільство й мала величезний кредит довіри. Працьовитість і винахідливість Едісона разом із фінансовою міццю банкіра Джона Пірпонта Моргана створили надзвичайно сильну компанію, що розвивала військові сили країни, створювала середній клас і приносила величезний прибуток.

GE щасливо дожила до XXI століття, і не просто дожила, а стала сильнішою, ніж будь-коли. У 2000 році це була найбагатша американська компанія, яка оцінювалася в 600 мільярдів доларів і мала вплив не тільки в Штатах, а й у всьому світі.

Компанія виробляла промислове обладнання та споживчі товари, створювала електромережі та електрифікувала будинки. Двигуни GE використовувалися в американських винищувачах ВПС і комерційних авіалайнерах. У лікарнях і медичних кабінетах використовувалися апарати МРТ, УЗД, рентгенологічне обладнання. В американських будинках стояли холодильники GE, а по телевізору показували шоу «Сайнфельд», створене за допомогою компанії. Здавалося, що в США немає нічого, до чого б General Electric не доклала б руку.

Сьогодні все змінилося. Компанія все ще має у своєму розпорядженні багато об’єктів і зайнята в багатьох галузях, але вартість її акцій становить лише малу частку їхньої пікової вартості. ЗМІ, які колись звеличували її до небес і ставили в приклад іншим, змінили тон із захопленого на скептичний. Акції General Electric, у які раніше без побоювання міг вкластися інвестор-початківець, сьогодні перетворилися на кота в мішку.

Тисячі співробітників GE були звільнені, ті, що залишилися, не впевнені у своєму майбутньому. Вони опинилися зовсім в іншій компанії, не тій, робота в якій вважалася великою вдачею. І це не просто приватні трагедії певних людей і знецінення акцій. Покоління американських бізнесменів навчалися на прикладі GE хорошому управлінню, але чи правильно вони обрали приклад для наслідування, з огляду на долю GE? Можливо, і їхній успіх був таким же ефемерним?

Створення певного іміджу компанії було найважливішим завданням для керівництва General Electric, яке часто затьмарювало все інше

Історія General Electric пов’язана з ім’ям Едісона, що дуже вигідно для компанії, яка продає електротовари. Але насправді Едісон мав із нею мало спільного. Куди більше вклав у неї Джон Пірпонт Морган, який придбав кілька фірм Едісона, не надто прибуткових, а самого винахідника залишив лише як номінального голову ради директорів.

До того ж він недовго пробув у раді директорів, продавши акції компанії через кілька років після її створення, щоб мати гроші на експерименти з видобутку корисних копалин. Йому не вдалося заробити на злеті GE.

Однак вплив Едісона на компанію був довгостроковим. У культурі GE було заведено заохочувати винахідництво та інновації, що стало важливим чинником її злету та слави. Одна новаторська розробка слідувала за іншою, патенти та Нобелівські премії стали звичайним явищем. GE займалася і науковими дослідженнями, фінансуючи лабораторії та оплачуючи роботу вчених, щоб використовувати результати в ринкових товарах і механізмах.

General Electric рано зрозуміла силу зв’язків із громадськістю та впливу на уми. Компанія часто спонсорувала телешоу, проводила прямі ефіри, наймала знаменитостей, зокрема Рональда Рейгана, для рекламної кампанії. Вона спонукала споживачів купувати товари GE для дому та залучати робітників і службовців обіцянкою інновацій, які змінять світ. Сьогодні кожен стартап Кремнієвої долини стверджує, що його бізнес змінить світ, але GE проголошувала це ще три чверті століття тому. Рейган, чия акторська кар’єра йшла на занепад у момент початку співпраці з GE, за допомогою компанії та за її заступництва поступово виріс у видного американського політика, який став президентом. Водночас GE люто обстоювала інтереси інвесторів, часто на шкоду інтересам робітників, захищаючи акції та дивіденди за всяку ціну.

Консервативні інвестори любили вкладати в GE: це була стабільна передбачувана компанія, надійна, як швейцарський годинник. Але навіть на піку її успіху вже були помітні перші ознаки неприємностей. До цього успіху її привів Джек Велч, генеральний директор GE з 1981 до 2001 року.

Джек Велч, який виріс у простій сім’ї (жоден із його батьків не мав закінченої середньої освіти), усього домігся сам. З дитинства він виявляв задатки лідера, ставши капітаном шкільної хокейної команди. Закінчивши курс хімічної інженерії в Массачусетському університеті, він здобув ступінь магістра й доктора в Університеті Іллінойсу. Але він не цікавився науковою кар’єрою, вирішивши, що його стихія — бізнес і топменеджмент. Світ для нього ділився на переможців і всіх інших. Мати з дитинства вселяла йому, що він має бути або переможцем, або ніким.