Наглядовий капіталізм перетворює на дані всі сторони людського життя і монетизує їх

Що являє собою наглядовий (шпигунський) капіталізм? Він жадає роздобути людський досвід, усі сторони людського життя як сировину для перекладу в поведінкові дані. Деякі з них дійсно використовуються для поліпшення продукту або послуги, але всі вони використовуються в роботі алгоритмів, які перетворюють їх на інструмент прогнозування поведінки.

За допомогою масиву даних алгоритм може прорахувати, що людина робитиме зараз, незабаром і у віддаленому майбутньому. Він складає прогнози поведінки, які дуже популярні на нещодавно утвореному ринку. Компанії нової формації, які стежать за нами, надзвичайно збагатилися завдяки цим продажам, які дають змогу багатьом компаніям впевнено прогнозувати попит на свою продукцію.

Як дані використовується все, чим ми готові поділитися в цифровому світі: наші думки, вподобання, події, емоції, смаки — усе, що становить наше життя. І це ще не все: алгоритми не тільки прораховують нашу поведінку, а й уміють її формувати. Отже, не ми керуємо автоматизованими потоками, а вони починають керувати нами.

Компанії наглядового капіталізму намагаються привчити користувачів до думки, що збір даних необхідний для правильної роботи цифрових технологій. Так, у 2009 році стало відомо про те, що Google зберігає пошукові запити та систематизує їх, перетворюючи наші дані на матеріал для розвідувальних і правоохоронних органів.

Такі компанії, як Ford і General Motors, були характерні для капіталізму управління, що ґрунтувався на масовому виробництві. Робітники добували сировину і виробляли товари, продаж товарів давав прибуток, — надлишок, який перетворювався на капітал. Сьогодні Google представляє нову модель капіталізму, що ґрунтується на стеженні, — саме ця компанія стала піонером, розробником і головним експериментатором стеження. Дані користувачів, які автор називає поведінковим надлишком, стають джерелом доходу.

На зорі свого існування Google використовувала поведінкові дані користувачів, щоби поліпшити пошукову систему. Але із часом, особливо після краху доткомів, коли молоді керівники Google Пейдж і Брін побоювалися за своє майбутнє, вони знайшли інше застосування для масиву даних користувачів. Вони перетворилися на актив, сировину для прогнозування, яку продавали рекламодавцям, забезпечуючи творцям Google доходи від стеження. Надихнувшись ідеями економіста Хела Веріана, «гуглери» вивчали запити користувачів і їхню поведінку. Потім ці дані продавалися за високою ціною.

Доходи Google дуже швидко злетіли до небес. У 2008 році Шеріл Сендберг, колишній виконавчий директор Google, перейшла на роботу в Facebook, ознайомивши його керівника з методами роботи своїх колишніх роботодавців. Вони припали до душі Цукербергу, який мав у своєму розпорядженні величезний масив користувацьких даних. Пізніше на ті самі методи перейшли Amazon і Microsoft. Саме на цих китах і покоїться капіталізм стеження.

Виникненню наглядового капіталізму передували два історичні етапи

Автор називає ці етапи першою і другою сучасністю (modernity). Перша сучасність зародилася на початку XX століття і була заснована на придушенні індивідуальності, коли людина не могла дозволити собі розкіш жити так, як їй подобається і хочеться, і змушена була пристосовуватися до більшості.

У кожного була соціальна роль, і людина не могла вийти за її межі. Навіть нуклеарну сім’ю розглядали як фабрику виробництва уніфікованих особистостей, що відповідають соціальним нормам масового суспільства. Це не могло не пригнічувати, і багато хто відчував потребу в самовираженні, праві обрати власне життя, не озираючись на більшість.

З другої половини XX століття зароджується друга сучасність. Масове виробництво призвело до надлишку багатства. Демократична політика й сильне громадянське суспільство сприяли тому, що безліч людей отримали доступ до вищої освіти, подорожей, товарів, які раніше не могли собі дозволити. Зросла тривалість життя, підвищився його рівень, воно стало складнішим і багатшим. Ускладнювалися технології, що вимагало тонших навичок і глибшого інтелектуального розвитку. Особистість більше не придушувалася більшістю. Настала друга сучасність — розквіт індивідуалізму. Індивід міг сам творити свою долю, свої смаки та уподобання. У цій новій реальності з’явився Інтернет, почали бурхливо розвиватися цифрові технології.

У другої сучасності були свої недоліки: поступово багатство і влада стали зосереджуватися в руках небагатьох, залишаючи інших задовольнятися залишками. До цього призвели неоліберальні економічні моделі вільного ринку, який має сам усе відрегулювати. Скорочувалася кількість державних підприємств, зростали приватні компанії, зародився культ приватного підприємця — зухвалого, хитрого й багатого. Суспільство США та Європи водночас ставало дедалі більш розділеним через економічну та соціальну нерівність.