Доля людських суспільств: про рушниці, мікроби та сталь
Дайджест культової книги Джареда Даймонда «Рушниці, мікроби та сталь».
Про те, чому одні країни процвітають, а інші пасуть задніх, і про те, що визначило світову гегемонію євроатлантичної цивілізації.
Джаред Даймонд, американський вчений-еволюціоніст, понад тридцять років працював у Новій Гвінеї, досліджуючи тропічних птахів. Крім свого основного завдання він спостерігав за звичаями аборигенів і подружився з багатьма з них.
Він дійшов висновку, що, попри свій простий побут і примітивний спосіб життя, місцеві жителі не поступаються європейцям у допитливості та інтелекті. А багато хто з них має більш живий розум, ніж жителі західного світу, які так залежать від технологій.
За час своєї роботи Даймонд не раз стикався із зарозумілістю європейців, які дотримувалися тих самих поглядів, що й «білі» колонізатори багато століть тому. Вони й далі вважали місцеве населення менш розвиненим і здібним, ніж вони самі. Крім цього, дослідника дивувала схильність європейців шукати виправдання расистським поглядам. Після виникнення теорії Дарвіна відсталість аборигенів пояснювалася тим, що вони зупинилися на примітивній стадії розвитку під час переходу від мавпоподібного предка й не дійшли до більш зрілого стану. Тому європейці без докорів сумління витісняли та викорінювали аборигенів, вважаючи, що їхня культура не має цінності. А з розвитком генетики почали з’являтися безпідставні теорії про генетичну перевагу європейців.
Автор почав замислюватися, чому ж сталося так, що аборигени опинилися в ущемленому становищі, коли вони мають такі ж здібності, що і європейці. Чому вийшло так, що європейці зуміли накопичити багатства, розвинути технології та в підсумку колонізувати території по всьому світу? Даймонд намагається розібратися, чи є це результатом їхньої інтелектуальної переваги, чи справа в чомусь іншому.
Відповіддю на це запитання стала книжка Даймонда «Рушниці, мікроби та сталь», у якій автор розповідає, що завадило аборигенам Нової Гвінеї пройти той самий шлях, що і європейцям, і чому «господарями світу» стали мешканці Заходу, а не корінні народи Африки, Австралії та Південної Америки. Причина нерівномірного розвитку різних народів криється в географічних відмінностях, які відіграють більшу, ніж здається на перший погляд, роль.
Зміст дайджесту
1У сучасному світі одні держави успішніші за інші не через інтелектуальну або генетичну перевагу їхніх мешканців, а через різні географічні умови, у яких вони формувалися2Людство перейшло на вищий щабель розвитку завдяки землеробству і тваринництву3Наші предки прийшли до землеробства як до основного джерела прожитку, коли збиральництво й полювання перестали бути ефективними4Жителі Близького Сходу були першими, хто зайнявся розвитком сільського господарства, оскільки в них було достатньо одомашнених рослин і тварин, яких вони використовували як робочу силу і джерело прожитку5Сільське господарство й пов’язаний із ним скупчений спосіб життя призвели до широкого поширення інфекційних захворювань6Унаслідок збільшення чисельності населення виникли епідемії, які згубили велику кількість людей7Виникнення винаходів і нових технологій — колективний процес, у якому беруть участь одразу кілька поколінь8Сприйнятливість суспільства до нового не залежить від інтелекту або талантів його членів9Технології розвинулися в Євразії, оскільки народи цього регіону першими прийшли до осілого життя, а також вони мали налагоджені контакти одне з одним, що давало змогу новим винаходам швидко поширюватися10Завершальні коментаріУ сучасному світі одні держави успішніші за інші не через інтелектуальну або генетичну перевагу їхніх мешканців, а через різні географічні умови, у яких вони формувалися
Навіть сьогодні на нашій планеті існують племена, які зберігають стародавній уклад життя і не прагнуть переймати звички жителів розвинених країн. Поступово західний світ вчиться поважати їхню культуру. Але кілька століть тому, коли європейці почали колонізацію і вперше дізналися про велику кількість аборигенів по всьому світу, ситуація була іншою. Розвинені європейські суспільства, зіткнувшись із примітивними племенами, вважали їх дикунами та вбачали в них лише перепону до освоєння нових земель і природних ресурсів.
Європейці мали явну культурну та економічну перевагу порівнюючи з примітивними суспільствами — вони мали розвинений соціальний та економічний лад, технології та вироблений імунітет до багатьох серйозних захворювань — усе це посприяло успішній колонізації.
Однак Даймонда цікавить не тільки час першого зіткнення різних за рівнем розвитку суспільств, а і процес виникнення нерівності між ними. Адже відомо, що всі люди походять від одного предка, який мешкав в Африці та розселився потім по всьому світу. Чому ж ми пішли настільки різними шляхами?
До нерівності, яка є на сьогодні, призвела різна швидкість розвитку суспільств, яка пояснюється географічними чинниками. Спочатку всі племена перебували на одній стадії розвитку. Розшарування суспільства відбулося в період між 11 000 р. до н. е. і 1 500 р. н. е. Пильніший розгляд умов, у яких розвивалися суспільства в цей час, може дати відповідь, чому одні племена тривалий час залишалися мисливцями-збирачами, тоді як інші починали займатися землеробством.
До географічних чинників, що безпосередньо впливають на швидкість розвитку суспільства, Даймонд відносить кількість рослинних культур і великих тварин, що піддаються одомашненню, сприятливі кліматичні умови для землеробства та відсутність природних перепон, які можуть затримувати культурний обмін між сусідніми суспільствами. Великого значення автор надає і географічній орієнтації континентів. Євразія являє собою широкий і витягнутий континент, по якому народи можуть вільно переміщатися та обмінюватися цінними знаннями. Жителі ж Південної Америки практично ізольовані одне від одного, не кажучи вже про зв’язок із Північною Америкою. Безумовно, деякі контакти між суспільствами були, але вони незначні порівнюючи з контактами народів Євразії.
Людство перейшло на вищий щабель розвитку завдяки землеробству і тваринництву
Сьогоднішньому рівню життя і технологіям ми зобов’язані прозрінню наших предків про те, що можна займатися виробництвом їжі, а не її пошуком. Саме виробництво продовольства, на думку Даймонда, стало першою передумовою до розвитку суспільства, зокрема до появи трьох вирішальних чинників — рушниць, мікробів і сталі.
У різних частинах світу процес переходу від збиральництва до землеробства відбувався по-своєму. Одні народи приходили до цього самостійно, а інші переймали технологію у своїх сусідів. На деяких континентах землеробство так і не виникло — австралійські племена добували собі їжу полюванням, риболовлею і збиранням.
Даймонд вважає, що сільське господарство не просто вплинуло на розвиток суспільства, а і стало основною причиною його прогресу. Одні регіони прийшли до обробки землі раніше, ніж інші, і тим самим, вони мали більш ранній старт, ніж регіони, які не мають природних можливостей для сільського господарства. Автор бачить причину відставання одних і розвитку інших саме в цьому.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал