Уявлення про те, що людина працює тільки заради грошей, не відповідає дійсності

Адам Сміт у своїй книзі «Про багатство народів» писав про закони праці, які мають бути в кожній розумній державі. Щоб вижити, люди повинні мати можливість і право працювати, а держава має сприяти цьому «природному закону» праці. Щоби підвищити продуктивність, трудовий процес можна розділити на кілька операцій, які виконують різні люди. Такий поділ, крім іншого, здатен забезпечити роботою більшу кількість людей.

Щоб зробити шпильку, можна запустити цілий конвеєр, де один робітник витягатиме дріт, другий — різатиме його, третій — надаватиме форму, четвертий — опікуватиметься шпильковою голівкою тощо. Так справа піде в багато разів швидше, ніж якщо над створенням шпильок працюватиме одна людина.

Ідеї Адама Сміта з невеликими змінами продовжили його послідовники, зокрема, Фредерік Тейлор, який вигадав наукове управління виробництвом. Він стверджував, що за бажання можна зробити колектив робітників ідеально налагодженою машиною, продовженням верстатів, за якими вони працюють.

Сміт розумів, що людям навряд чи сподобається працювати над виготовленням шпилькових запчастин, але вважав, що їм взагалі ніде не сподобається працювати. Робота — це необхідність, єдина причина, яка змушує нею займатися, — прагнення здобути засоби до існування. Поки людині вчасно платять, їй байдуже, чим займатися. Ця думка остаточно зміцнилася з появою перших виробництв.

До появи мануфактур фермери й ремісники працювали не менш напружено, але мали водночас свободу. Вони були незалежні, могли самі обирати розпорядок дня і робочі години, могли урізноманітнити працю і придумувати нові прийоми, щоб зробити більше та краще. Заводи та фабрики позбавили людей такої можливості.

Багато наших сучасників цілком поділяють думку Сміта про те, що в роботі головне — вчасно виплачена зарплата, а до творчої праці здатні тільки одиниці. Але автор не вважає, що це так. Можна бути прибиральником, який творчо підходить до своєї праці, і професіоналом, якого цікавлять тільки гроші.

Матеріальні стимули важливі, але ідея про те, що люди працюють тільки заради грошей, не відповідає істині. Однак під неї створюються робочі місця, які помилкову ідею втілюють у життя. Але коли працівник, крім грошей, бачить у своїй діяльності ще й сенс, це дуже добре і для нього, і для організації — він працює краще й із більшою віддачею. Розумні менеджери знають це й шукають способи зробити роботу привабливою не тільки зарплатою.

Задоволення можна знайти майже в будь-якій професії

Майже будь-яка робота має можливість морально задовольняти людину. Але доки рутинна робота конвеєрного типу буде економічно ефективною, щоб задовольнити наш потяг до хорошого життя, технічного прогресу (телевізорів, ґаджетів, автомобілів тощо), завжди знаходитимуться люди з низькою кваліфікацією, які нею займатимуться. Проте це не виключає задоволення від найпростішої та непрестижної роботи.

Шварц розповідає про Люка, прибиральника в навчальній лікарні, якого інтерв’ювала дослідниця Емі Вжесневскі, що разом із колегами проводила дослідження про те, як люди виконують свою роботу. Люк розповів їм про те, як йому двічі довелося прибирати номер молодого хлопця, який лежав у комі. Один раз він уже прибирав, коли батько хлопчини виходив на вулицю палити. Він чергував біля ліжка сина день за днем і ночував у лікарні, відлучаючись тільки на перекур. Повернувшись, він накинувся на Люка, що в палаті брудно. Люк міг би заперечити, що вже прибирав, привести менеджера для розгляду, огризнутися у відповідь або просто проігнорувати батька й зайнятися прибиранням у наступній палаті. Замість цього Люк прибрав кімнату ще раз. Він розумів стан батька й жалів його.