1

Злочини «білих комірців» можна розділити на чотири різновиди

Найпростіше шахрайство — позичити гроші та не віддати їх, або набрати товарів у борг. У розвиненій сучасній економіці підприємці зазвичай довіряють один одному, коли оплачують рахунки та доставляють товари. Про це не пишуть у підручниках з економіки, але люди здебільшого дотримуються чесної поведінки. Усі економічні процеси зупинилися б в умовах тотальної недовіри всіх учасників бізнес-процесу, наприклад, якби потрібно було оплачувати всі товари за фактом їх відвантаження, а не наперед. В офіційній статистиці такі кредити на довірі між постачальником та клієнтом ніяк не вимірюються, люди просто домовляються між собою. Тому шахрайська фірма може довгий час виглядати як чесний бізнес, а потім просто набере більше грошей під товар, який не збирається постачати, й оголосить себе банкрутом. Вона діє поступово, набираючи все більше товарів чи грошей, допоки кредит не досягне максимуму, і тут відбувається дефолт. Цей різновид шахрайства на англійському фінансовому сленгу відомий як «тривала фірма» (також відоме як шахрайство зі споживчими кредитами). За такого різновиду шахрайства створюється компанія, яка зовні виглядає як законний бізнес. Спочатку вона сплачує рахунки, виконує зобов’язання та розплачується з контрагентами, підтримуючи імідж чесного бізнесу.

Ще один різновид комерційного шахрайства — підробка документів, зловживання довірою людей за допомогою способів перевірки власності та вартості. Шахраї чудово розуміють, що якщо кожна заява про право власності перевірятиметься, як і кожен сертифікат якості, то на це піде величезна кількість часу та сил, а діловий світ не може собі цього дозволити. Тому бізнес змушений типово прийняти, що здебільшого документи є справжніми та доводять те, що потрібно довести. Шахраї зловживають цією довірою, вправно підробляючи документи.

Третій різновид шахрайства — шахрайство з контролем. Чим складніша економіка, тим більше функцій довіряється найнятим менеджерам. Керівники компаній просто не мають часу контролювати все, і вони покладаються на третіх осіб. Злочинець має вигоду, зазвичай, з допомогою законних коштів. Наприклад, він отримує офіційну зарплату, бонуси за хорошу роботу, опціони на акції та дивіденди, але ця законна винагорода здійснюється на основі фіктивного прибутку та активів, що не існують. Він просто фальсифікує цей прибуток. Зазвичай, це дуже ризикована справа, і шахрай може бути будь-якої миті спійманий за руку. У той самий час, якщо справи основного бізнесу йдуть у гору, малоймовірно, що шахрайство з контролем буде помічено. Жертви навіть не дізнаються, що їх обікрали, і злочин залишиться безкарним.

Четвертий різновид шахрайства білих комірців — так звані ринкові злочини. У них використовуються слабкі місця не якоїсь однієї економічної сфери, а економіки загалом. Наприклад, автор наводить картелі або групи інсайдерських угод — у цьому випадку сам ринок, а не певна людина, є жертвою, як і загальна мережа довіри в ньому.

Ринкові злочини дуже прибуткові, до того ж їх не так легко припинити — їх складно віднести до звичайних видів злочинності. Багато залежить від місцевих звичаїв та практики. В одній юрисдикції ринковий злочин може жорстко каратися, а в іншій у ньому не побачать нічого страшного, окрім не зовсім простого способу ведення бізнесу.

Якщо в перших трьох випадках очевидне порушення закону (ніхто не буде сперечатися, що не можна красти, брехати та підробляти документи), то торгівля цінними паперами з використанням внутрішньої інформації не завжди підпадає під цю категорію.

Усі ці типи злочинів пов’язані з порушенням довіри. Шахрайство з «тривалою фірмою» змушує засумніватися в людях, підробка — у своїй проникливості. Шахрайство з контролем підриває довіру до інститутів суспільства, а ринковий злочин — до самого суспільства.

2

Забезпечення кредитів фальшивою заставою — один із найпоширеніших видів фінансового шахрайства

Девіс розповідає історію 20-річного бізнесмена-початківця Баррі Мінкова, який відкрив фірму із чищення килимів ZZZZ Best ще під час навчання в школі. Баррі був, «культуристом» і часто бував у спортзалі, де знаходив своїх майбутніх співробітників.

Компанії, подібні до ZZZZ Best, постійно ставали банкрутами через високу конкуренцію. Єдиним способом вижити була дуже низька ціна за роботу, з наступним нав’язливим пропонуванням чищення портьєр, меблів та інших додаткових послуг, щоби хоч якось залишатися на плаву.

Мінков, щоби звести кінці з кінцями, не гребував дрібним шахрайством — підробляв чеки, крав гроші з кредиток клієнтів. Якось він вирішив шахраювати зі страховкою: повідомив у поліцію, що фірму пограбували та вкрали все дороге обладнання. Було складено поліційний протокол і Мінкову видали відшкодування збитків. Це навело його на думку: отримувати гроші від страховиків, не виконуючи саму роботу.

Незабаром Баррі познайомився з Томом Паджетом, який працював у страховому агентстві фахівцем з оцінювання збитків через усілякі події — потоп, пожежу та інші. Баррі прийняв Тома на додаткову роботу до свого офісу під чужим ім’ям. Схема була простою. Мінков звертався за кредитом до банку, надаючи документи, що його фірмі довіряють великі страхові компанії. Банківський службовець дзвонив до страхової компанії за вказаним Баррі робочим номером Паджета, який давав компанії ZZZZ Best найвтішніші рекомендації: вона виконує чищення килимів, і відновлення приміщень після пожеж, ураганів, протікання тощо. Після таких перевірок банки надавали Мінкову кредити загальним розміром близько мільйона доларів.