1

Більшість людей стикаються з кризою середини життя, яку можна розпізнати за певними симптомами

Хотілося б вам прокинутися молодим, сповненим творчих сил, знаючи, що хочете зробити зі своїм життям? Для тих, хто досяг середнього віку, це напевно прозвучить як мрія, адже багато хто вважає, що після 40 років життя котиться під укіс і занадто пізно щось починати.

Після сорока починається друге життя. До цього віку життя нагадувало школу, тепер же ви в університеті. І нове життя може бути більш усвідомленим, творчим, збалансованим і активним. Головне — якомога швидше перерости страх перед майбутнім, і почати жити саме своїм життям — не виправдовувати чиїсь очікування, а бути людиною, якою ви є насправді.

Можливо, що й зараз у вас цілком гідне життя: пристойна робота, сім’я, ви досягли якихось цілей. Але щось вам не дає спокою. Немає відчуття повноти життя. Здається, що попереду буде одне й те саме, і це часом вганяє у відчай. Життя не закінчується з молодістю. Ви вступаєте в інший світ, який може бути набагато цікавішим.

Як проявляється криза середнього віку? Про неї скаже один або кілька симптомів:

• Ви не можете сконцентруватися на роботі, хочете втекти й опинитися в іншому місці;
• Вас дратують молоді колеги, які випромінюють ентузіазм і фонтанують новими ідеями;
• У вашому ставленні до молодих людей багато стереотипів, ви помічаєте, що хочете їх вичитувати або повчати;
• Щовечора ви вишукуєте в себе нові зморшки й активно цікавитеся косметичними процедурами;
• Вас знову тягне на енергійні види спорту, а коли граєте в командні ігри з тими, хто молодший, то впадаєте в зневіру, якщо у вас виходить гірше, ніж у них;
• Ви помічаєте, що стаючи старшими, однаково звертаєте увагу на молодих чоловіків (жінок);
• Робота, шлюб, місто, у якому ви живете, здаються вам в’язницею;
• Ви відчуваєте, що втратили життєві можливості, відчуваєте жаль.

Під час кризи середнього віку здається, ніби все, що ви вважали сенсом життя, руйнується. На перший погляд, нічого не змінилося, ви такі самі, як і 10 років тому. Але ви починаєте бачити світ по-іншому. Усе, що чекало на вас попереду, за чим гналися і на що сподівалися, уже не здається таким привабливим. Колишні цілі ніби тьмяніють. Проблема посилюється ще й тим, що масова культура насаджує ідею вічної молодості та жаху перед старінням.

Багато хто вважає, що ніколи не старіти — їхній обов’язок.

Що ж робити, діставшись до сорокарічного віку? Головне — нарешті позбутися численних ілюзій, які супроводжували вас попереднє життя, і зрозуміти, що ваша поїздка не закінчена.

Поставте собі запитання про те, чого ви прагнете, чого найбільше боїтеся, про що не хочете шкодувати наприкінці життя і чого хочете від життя насправді.

Уявіть, що проблема кризи середнього віку зникла, середина життя перестала здаватися кордоном, за яким лише рух униз. Тепер вона виглядає як перехід до чогось кращого. Що б ви робили інакше? Що перестали б робити?

2

Нарцисизм – рушійна сила першої половини життя. Ціль другої половини життя – жити життям, позбавленим нарцисичного відчаю

Усі ми народжуємося егоїстами та нарцисами. З моменту народження криком ми вимагаємо їжі та уваги. І все це викликає позитивний відгук у батьків. Ми впевнені, що заслуговуємо на любов. Але скоро ця ілюзія починає розсіюватися. Ми починаємо помічати, що дорослі не завжди хочуть нам догоджати. І навіть люблять когось іще. Тоді ми починаємо робити все, щоби повернути обожнювання, викликати розчулення, знову стати центром Всесвіту. Ми конкуруємо з братами й сестрами; виростаючи, залишаємо сім’ї, де, як вважаємо, погано до нас ставилися, і намагаємося створити такі сім’ї, де нас будуть любити.

Саме тому нас охоплює паніка в середині життя. Ми розуміємо, що ми — не центр Всесвіту, а звичайні люди з такими ж проблемами, як в інших. Відчуваючи марність спроб будь-що змінити, багато хто в цей період перестає за собою стежити й до чогось прагнути.

Страждання, народжені суперництвом, ревнощами, боротьбою за втрачену любов, необхідні для виживання людського роду. Завдяки їм людство рухається вперед.

Нарцисизм — необхідна умова для виживання.