За допомогою дихальних вправ та загартовування можна кардинально змінити свої можливості

Знайомство Карні та Хофа почалося з того, що Карні вирішив написати викривальну статтю про нього. Інтернет ряснів фотографіями майже голого Хофа, який сидів на льодовику за Полярним колом. Він не виявляв жодних ознак ознобу та стверджував, що може за бажанням змінювати температуру свого тіла в будь-який бік.

Хоф працював у тренувальному таборі в Польщі, де тренував охочих з усього світу, навчаючи їх виживання в мороз практично без спорядження. Він відкрив власний спосіб дихання, що підвищує витривалість, і навчав особливої техніки медитації, що відкриває доступ до прихованих можливостей організму. Карні вирішив, що все це не може бути правдою, і вирушив до Хофа під виглядом учня, щоби провести журналістське розслідування.

Він прийняв Хофа за самозванця, який торгує маячними ідеями й обіцяє чудесне зцілення від усього на світі. Він спеціалізувався на викритті подібних людей, які стверджують, що вони дають доступ до прихованих сил організму.

Тренування почалися з гіпервентиляції легенів. Хоф уклав своїх учнів у спальні мішки під ковдру. Пар від їхнього дихання підіймався вгору, тож Хофу було легко контролювати процес. Спочатку всі дихали як зазвичай, потім Хоф велів глибоко вдихнути й затримати дихання якомога довше. Після цього потрібно було видихнути й знову затримати дихання, поки не стане зовсім несила.

Хоф стверджував, що навчить затримки дихання на 5 хвилин. Крім цього, люди зможуть зберігати тепло без одягу на крижаному снігу. Незабаром вони зможуть свідомо контролювати імунну систему, запобігаючи захворюванням, навіть аутоімунним, таким як ревматоїдний артрит або туберкульоз шкіри.

Тренування із затримкою вдихів і видихів тривали годину, і щоразу вдавалося затримувати дихання трохи довше, ніж попереднього разу. Під час прискореного дихання в крові збільшується вміст кисню, який підтримує людину, коли в легенях не залишається повітря. Наша свідомість запрограмована так, що коли бракує повітря в легенях нам неодмінно треба вдихнути. Але насправді нервова система просто не знає, що кисень є в крові. Якщо навчити її цього, можна затримувати дихання надовго без тяжких наслідків. Гіпервентиляція допомагає це зробити. Незабаром, просто під час першого тренування, Карні навчився затримувати дихання на півтори хвилини.

Потім Хоф попросив учнів затримати дихання і спробувати зробити віджимання. Як не дивно, це виявилося набагато легше, ніж віджиматися, дихаючи як зазвичай. Карні, який насилу робив у звичайних умовах 20 віджимань, легко зробив 40. Зміни були очевидні, причому всього за годину вправ. За тиждень Хоф обіцяв підготувати учнів до 8-годинного сходження на гору без спорядження. Крім того, як бонус за тиждень учні втратять у середньому 3 кілограми жиру.

Хоф народився в Нідерландах, у місті Сіттарді, 1959 року, у сім’ї робітників, де було 9 дітей. Він рано захопився східною філософією, напам’ять цитував Бхагавадгіту й постійно шукав зв’язок між тілом і свідомістю. У 20-річному віці він гуляв набережною каналу, який уже затягнувся льодом. Раптово йому захотілося зрозуміти відчуття людини в крижаній воді. Хоф роздягнувся і стрибнув у канал, зламавши тонкий льодок. Спочатку він відчув шок, але потім блаженство, яке протрималося майже цілий день. Відтоді він щодня намагається занурюватися в крижану воду. У холодній воді він інстинктивно дихав прискореними вдихами, коли пірнав під лід, дихання затримувалося природним чином. Після занурень у крижану воду Хоф почав відчувати зміни у своєму організмі.

Хоф вважає, що в людей у процесі еволюції розвинулася вроджена здатність до протистояння природі. Первісні люди ходили по снігу й випалених пустелях босоніж задовго до того, як винайшли одяг і взуття. Якщо людина знову опиниться в суворих умовах, вона розкриє свій втрачений потенціал.

До певного часу Хоф нікому не розповідав про те, як змінюється його тіло під впливом постійних тренувань. Ніхто з друзів не сприймав серйозно його любов до холодної води. Хоф працював інструктором, водив групи туристів каньйонами й печерами. Але коли його дружина наклала на себе руки через депресію, він, щоб заглушити горе, вирішив навчати людей своєї методики та демонструвати свої вміння. Він проробляв у льоду ополонки та пірнав у них, а знімальна група все фіксувала. Незабаром його прозвали «Крижаною людиною» і він встановив рекорд із перебування під крижаною водою і потрапив до книги рекордів Гіннесса. Хоф виступав у прямому ефірі для відомих каналів, таких як Discovery, National Geographic і Vice. Усе це приносило світову славу й нових учнів у польському тренувальному таборі біля гори Снєжка.

Незабаром Хоф відправив учнів, зокрема Карні, роздягнених і босих на мороз на 5 хвилин. Вони змерзли, ступні заледеніли, після цього їх повели в сауну грітися. У теплі сильно заболіли босі ноги. Наступного дня вони провели на морозі вже 15 хвилин, і перенесли це набагато легше. На четвертий день учні стояли босими на снігу вже годину без особливого дискомфорту, а ввечері сиділи в снігу біля річки. Курс навчання завершився сходженням на гору Сніжка на висоту 1577 м в одних шортах і черевиках.

Учені з Університету Маастрихта пов’язували здібності Хофа з високою концентрацією бурого жиру — багатої на мітохондрії («електростанції» наших клітин) жирової тканини. Ця тканина захищає немовлят від холоду й поступово зникає ще в ранньому дитинстві. Але деякі еволюціоністи припускають, що в первісних людей вона була більш розвинена. У Хофа в 51 рік утворився такий обсяг бурого жиру, що він виробляв у 5 разів більше енергії, ніж звичайна людина двадцяти років. Своїм учням він показав, як активувати утворення бурого жиру довільно. Потрібно по черзі скоротити всі м’язи тіла, від пальців ніг до сідниць, а звідти до плечей, ніби проштовхуючи щось знизу вгору. Потім зосередити всю енергію в точці за вухом. Учні проробили це, коли підіймалися на гору в одних шортах, і незабаром перестали відчувати холод взагалі.

Затримка дихання — це спосіб вбити клин між вегетативною і соматичною нервовою системою

Іноді нас долає бажання чхнути, і ми за бажання можемо його придушити. Складно описати, як саме це робиться, однак ми на це здатні. Хтось думає про щось стороннє, хтось просто напружує волю і пригнічує чхання. Чхання — це рефлекторна реакція на подразник, запрограмована дія організму, яку ми можемо контролювати.

Намагаючись перебороти чхання, ми входимо в психічний стан, що вбиває клин між вегетативною і соматичною нервовою системою, коли виникає природна реакція на подразник. Коли ми стоїмо босоніж у снігу, затримуємо дихання, терпимо лоскіт або позив до туалету, це такий самий клин. За належного тренування він допомагає розкрити невикористані біологічні здібності людини.

Для використання цієї методики потрібно кілька умов. Перша — чіткий зовнішній подразник. Друга — подразник має запускати рефлекс, мимовільну біологічну реакцію. Третя — реакція має викликати почуття, яке можна уявити незалежно від зовнішнього подразника. Поступово стає все легше підтримувати зусилля волі, що розділяє рефлекс і свідомий контроль.

Один із фундаментальних рефлексів людини — потреба вдиху. Будда радив своїм учням поспостерігати за диханням, перш ніж розпочинати медитацію. Під час йоги необхідна дихальна практика, щоб синхронізувати рухи з роботою легень. Вім Хоф радить якомога довше затримувати дихання — це теж спосіб вбити клин.

Ми вдихаємо не тому, що в крові падає вміст кисню. Вдих приносить кисень у легені, а з видихом йде вуглекислий газ CO2. Коли організм відчуває надлишок вуглекислого газу в крові, у грудях стає тісно, погляд туманиться, усі м’язи напружені.

Водночас нам здається, що не вистачає повітря, що потрібно терміново вдихнути. Але насправді організму потрібно позбутися вуглекислого газу. Спробуйте вдихнути й затримати дихання наскільки зможете. Коли відчуєте, що вам не вистачає повітря, трохи видихніть. У легенях стане менше вуглекислого газу, і ви виявите, що можете ще якийсь час не дихати. Ви вивели з організму вуглекислий газ, і нервова система заспокоїлася.

У такий спосіб можна обхитрувати нервову систему і збільшити час затримки дихання.

Однак, перш ніж братися до таких вправ, варто проконсультуватися з лікарем і перевірити стан свого здоров’я. Під час затримки дихання можна втратити свідомість або впасти. Особливо обережним треба бути в разі підозри на серцево-судинні захворювання або якщо є проблеми з кровообігом.