Люди недооцінюють вплив невизначеності на життя

Чорний лебідь — це породження невизначеності, яку люди намагаються ігнорувати, але яка однаково проявляється в масових потрясіннях і надзвичайних подіях. Саме вони визначають перебіг як усієї історії людства, так і напрямок життя певної людини. Саме такі події мають перебувати в центрі уваги дослідників. Проте більшість представників соціальних наук, навпаки, концентруються на «середніх» значеннях, а свої висновки роблять на основі кривих нормального розподілу. Унаслідок такого нібито інтелектуального та наукового підходу (який автор називає ВІО — Великий Інтелектуальний Обман) ми недооцінюємо вплив невизначеності, переоцінюємо свої можливості з її приборкання і знову та знову стаємо жертвами Чорних лебедів.

Пов’язана із цим «вада мислення» — платонізм. Так автор позначає схильність людей концентруватися на абстракціях і теоріях та переоцінювати своє розуміння світу. Це схильність ділити все на категорії, створювати відірвані від реальності уявні моделі, інтелектуальні конструкції, утопії. Таке мислення характерне для людини, воно часто корисне, але ми забуваємо про його межі. Реальність нічого не залишає від абстрактних теорій. Ми забуваємо, що мапа — це не територія. Така забудькуватість і захоплення теорією можуть призводити до вибухонебезпечних ситуацій. Місце, де платонізм стикається з хаотичною реальністю, де ми опиняємося перед тим, що нам невідомо й де всі наші абстрактні теорії зазнають краху, автор називає платонічною складкою.

Уся історія людства визначається аномальними подіями, які ми не можемо передбачити та які вважаємо малоймовірними. Однак, після того, як вони сталися, ми знаходимо їм цілком логічні пояснення.

Зараз практично весь наш час займає обговорення та аналіз відомого, хоча, навпаки, невідоме для нас має бути важливішим за відоме. Це складно для нашого сприйняття — ми істоти, які еволюціонували в одному середовищі, а опинилися зовсім в іншому. Ми концентруємося на тому, що знаємо, і не усвідомлюємо грандіозний масштаб того, що нам невідомо. Крім того, ми наївно вважаємо, що можемо планувати на десятиліття вперед і передбачати хід історії. Проблема посилюється тим, що в інформаційну епоху, де всі один з одним пов’язані, події стають дедалі менш передбачуваними. Це загрожує появою особливо руйнівних Чорних лебедів.

Ефект Чорного лебедя можна застосувати й до успіху рідкісних щасливчиків, які займаються масштабованою діяльністю (письменники, режисери, музиканти, підприємці), у якій може виникати колосальна нерівність. Тільки одиниці досягають успіху, відхоплюючи величезні шматки, а переважній масі менш щасливих дістаються крихти. Такий успіх не можна передбачити, він випадковий.

Важливий аспект проблеми Чорного лебедя — несправедливість історії. Називаючи когось героєм, ми помічаємо відоме, але не думаємо про те, що нам невідомо. Людина, яка б запобігла трагедії 11 вересня тим, що запровадила обов’язкові замки на дверях пілотських кабін, не відзначилася б жодною нагородою. Щобільше, її б ще звинуватили в марній траті коштів і ускладненні правил. Водночас ми нагороджуємо людей, які розсьорбують наслідки подій, виникненню яких вони, можливо, самі й посприяли. Така логіка, за якою ми живемо, ми напрочуд поверхневі та несправедливі.

Станьте «антивченим», тобто тим, хто концентрується на тому, що йому невідомо. Гарна ілюстрація цього підходу — бібліотека непрочитаних книжок. Ми схильні пишатися кількістю прочитаних та іншими своїми успіхами. Люди дуже серйозно ставляться до своїх знань і сприймають їх як своє особисте майно. У результаті вони недооцінюють те, чого не знають, від чого стають уразливими. Людина з дійсно широким кругозором має не тільки бібліотеку прочитаних книг, що вражає, але ще більш значну антибібліотеку, тобто бібліотеку непрочитаних книг, яка слугує нагадуванням про те, що те, чого ми не знаємо, може бути набагато важливішим за те, що ми знаємо.

Несвоєчасна реакція на Чорних лебедів пов’язана з недосконалістю нашого сприйняття

Наша сліпота до невизначеності пояснюється еволюційними причинами. У нашого сприйняття є три суттєві вади, які автор називає Тріадою затемнення.

Перша вада — ілюзія розуміння. Ми вважаємо, що розуміємо те, що відбувається у світі, який видається нам більш упорядкованим і передбачуваним, ніж є насправді. Ми концентруємося на тому, що підтверджує наше розуміння, та ігноруємо те, що може поставити це під сумнів. Коли Талеб був дитиною і жив у Лівані, почалася Ліванська громадянська війна. Він чув, як оточення впевнено говорить про те, що вона ось-ось закінчиться, але війна тривала понад півтора десятиліття. Багато біженців жили в готелях у Європі, чекаючи швидкого повернення на батьківщину. Вони не розуміли, що війна, яка сталася, — Чорний лебідь. Особливо важко прийняти невизначеність найосвіченішим людям, оскільки вони привчені знаходити переконливі пояснення всьому, що відбувається.