1

Людина в стані у-вей відчуває себе легко і природно, і водночас  проявляє справжню майстерність

Люди в стані у-вей діють плідно й упевнено, і  здається, ніби вони не докладають майже жодних зусиль.

Слінгерленд наводить дві притчі китайського філософа Чжуан-цзи про майстрів у стані у-вей. У першій йдеться про кухаря Діна, який легко і швидко, майже без зусиль, обробляв за лічені хвилини тушу величезного жертовного бика. Його тіло та обробний ніж рухалися в повній гармонії, тож цар і придворні милувалися цією виставою. Дін розповів царю, як він досяг такої майстерності. Коли він тільки почав займатися обробленням, він бачив перед собою лише туші биків. Але через три роки він перестав їх бачити взагалі. Він дивиться не очима, а покладається на дотик духу. Він веде ніж, підкоряючись небесному порядку, Шляху — Дао, мимоволі проникаючи ножем у внутрішні порожнечі. Ніж при цьому навіть не тупиться. Хороший кухар ріже — і змінює ніж раз на рік. Звичайний кухар рубає ножем — і змінює його раз на місяць. Дін за 19 років жодного разу не підточив свій ніж, у цьому не було потреби.

У другій історії, майстер, червонодеревник Цин, теж досяг стану у-вей. Йому доручили вирізати раму для ритуальних бронзових дзвонів. Цин теж відзначився похвалою правителя, який поцікавився, у чому секрет його майстерності. Цин розповів, що перед тим, як узятися до справи, він три дні поститься. Це допомагає йому повністю вигнати думки про почесті, гроші та чини. Після 5 днів посту він перестає думати про майстерність і невміння, похвалу й несхвалення. А через 7 днів посту він забуває навіть про самого себе, повністю зосередившись на своєму завданні. Усе зовнішнє втрачає для нього значення. Тоді він вирушає до лісу і вдивляється в дерева, відшукуючи необхідний, найдосконаліший матеріал. Він бачить у дереві готову раму, так, ніби вже вирізав її. Йому залишається лише слідувати своєму баченню. Якщо він відчуває, що робота не виходить, він відкладає її. Вона приступає до неї не раніше, ніж відчує якусь божественну підтримку.

У стані у-вей людина не відчуває нічого особливого — воно просто є. Ми не думаємо про те, як потрібно рухати ногами перед тим, як піти, а просто йдемо. Якщо ми почнемо про це думати, то можемо спіткнутися. Ми здійснюємо безліч дій без втручання свідомої психіки, не замислюючись. Коли ми починаємо думати про такі речі, то відчуваємо дисонанс між мозком і несвідомим тілом, яке іноді начебто має власний розум.

Багато сучасних дослідників дійшли висновку, що мислення визначається двома характеристиками. Перша — чуттєве мислення, яке діє автоматично, майже несвідомо (автор називає його «тілом»). Друга характеристика — розумове мислення, воно діє повільно, із зусиллям і виважено. Це «розум». Щоб не плутатися, можна назвати ці характеристики відповідно чуттєвим і розсудливим мисленням. Чуттєве мислення старше, успадковане від далеких предків. Розсудливе молодше і гнучкіше, швидше адаптується.

Отже, у нас є дві системи: повільна свідома психіка і швидкий несвідомий набір інстинктів, інтуїції та навичок. Наше «я», як правило, асоціюється з повільною свідомою психікою. Але під нею лежить друга система, до якої немає прямого доступу. Саме вона допомагає нам переставляти ноги під час ходьби та здійснювати подібні дії. Коли людина досягає стану у-вей, обидві її системи, складові частини її «я», працюють ефективно і спільно. Їхня робота синхронізується і тоді виникає осмислена спонтанність, характерна для у-вей.

За деяких форм у-вей активне свідоме розуміння і контроль відключаються, залишаючи тільки фонову увагу. Коли свідома психіка відступає, тіло бере ініціативу на себе.

2

Завдяки у-вей людина не просто добре робить свою справу, а і знаходить своє місце у Всесвіті

У книзі Чжуан-цзи розповідається історія про п’яну людину, яку везуть у возі додому. Вона може вивалитися, але не розіб’ється. Вона у своєму напівнепритомному стані не розуміє, де вона, вона забула на якийсь час мрії про життя і страх смерті, дух її цілісний і безстрашний.

Слінгерленд розповідає схожу історію про те, як його друг напідпитку скотився схилом гірки, потім сходами та залишився неушкодженим. Слідом за ним цей трюк повторили й інші члени напідпитку студентської компанії, і з тим самим результатом. Він пояснює це тим, що напідпитку ділянки мозку, що відповідають за когнітивний контроль, частково вимикаються, і він на якийсь час опиняється в стані, подібному до у-вей.

Образ п’яного в Чжуан-цзи — просто метафора, а не порада вдаватися до пияцтва. Якщо вже від вина можна стати таким цілісним, то сп’яніння Небом, тобто слідування своєму Шляху, дає ще більший ефект. Небо відвертає нас від повсякденного й позбавляє страху.