Девід Фадженбаум був життєрадісним, сповненим сил молодим чоловіком. Підлітком він мріяв про кар’єру спортсмена, грав у футбол, вів здоровий спосіб життя. Його батьки переїхали до США з Тринідаду і зберегли вплив цього сонячного острова, поширивши його й на дітей — усі члени сім’ї були веселими, оптимістичними, життєлюбними людьми. Батько Девіда був хірургом-ортопедом, мати виховувала трьох дітей — Девіда, Лізу та Джину. Вона приділяла їм багато уваги, привчила до волонтерської роботи, сформувала їхні моральні та етичні принципи. Батько мріяв, що діти підуть його шляхом, ставши ортопедами, але Девід мріяв стати великим футболістом. І хоча його дані не цілком відповідали цьому наміру, наполегливою працею він домігся великих успіхів. Мати підтримувала його й допомагала тренуватися. Він добре грав у команді, але сама команда зірок із неба не хапала, а незабаром і Девід зламав ключицю. Він і далі грав, але вже не розраховував на те, що після травми коледжі, які запрошували його до себе, не відмовляться від свого наміру. Однак його були раді бачити в медичному коледжі Джорджтауна, де він міг навчатися і грати в студентській команді.

Саме в цей час у його матері виявили рак мозку. Після операції настала недовга ремісія, але організм уже не міг впоратися з хворобою, і вона померла. Це стало потрясінням для всієї сім’ї, хоча мама Девіда намагалася щосили, щоб її запам’ятали бадьорою, веселою, такою, що не втрачала сили духу, незважаючи ні на що. Дев’ятнадцятирічний Девід вирішив, що стане онкологом і присвятить усе життя боротьбі з раком. Однак життя розпорядилося інакше.

Повернувшись до коледжу, Девід створив студентську групу допомоги скорботним у пам’ять про свою матір, щоб допомогти іншим людям, які втратили близьких, пережити втрату. Він назвав її AMF, за ініціалами своєї матері, незабаром її відділення були в університетських містечках по всій країні. Він весь поринув у навчання, у свою організацію, викроював час на гру у футбол, і його майже не залишалося на особисте життя, що ускладнило його стосунки з дівчиною Кейтлін. Розрив із нею змусив його ще глибше зануритися в навчання.

Але його старанність не допомогла — під час навчання він тяжко захворів. Тривалий час ніхто не міг поставити діагноз, доки не виявили рідкісне захворювання, що вражає лімфатичні вузли, — хворобу Кастлемана (інколи її перекладають як хворобу Каслмана), ліків проти якої не знайдено й досі, а хворі приречені на болісну смерть упродовж року чи двох. Однак Девід не тільки не помер, а й завів сім’ю та став батьком, продовжуючи медичну практику. Щобільше: він самостійно почав досліджувати своє захворювання, створив товариство спеціалістів із хвороби Кастлемана, застосовував новаторські методи та шукав нові засоби від неї. Як йому це вдалося?

Зміст дайджесту

1Іноді потрібно вміти наполягти на своєму, якщо впевнений у своїй правоті2Якщо проблема не вирішується в одному місці, можливо, вона вирішиться в іншому3У ситуації, яка здається безвихідною, важливо не опускати руки4Балансуючи на межі життя і смерті, людина шкодує не про те, що вона зробила, а про те, що не зробила5Надія має перетворитися на дію6Іноді простіше не реформувати старе, а побудувати щось нове7Якщо не спрацював один спосіб боротьби з проблемою, потрібно шукати інший8Завершальні коментарі
1

Іноді потрібно вміти наполягти на своєму, якщо впевнений у своїй правоті

Під час літніх канікул 2009 року Девід відвідав рідних, побачився із сестрами та батьком. Він сумував за ними й був дуже радий зустрічі, але не міг зрозуміти, чому відчуває таку втому. Він навіть не зміг сісти з ними за стіл, щоб відсвяткувати свій приїзд, а натомість проспав як убитий 12 годин. Але й після пробудження втома не зникла. Він був млявим і сонним, до того ж виявив, що в нього опухли лімфатичні вузли. Як студент-медик, він припустив, що в нього, можливо, рак, потім вирішив, що просто страждає на іпохондрію, підозрюючи в себе то одну, то іншу хворобу. Але дивні симптоми наростали вже після повернення до навчання.

Девід втрачав сили, його нудило, він постійно хотів спати. Кілька лімфовузлів залишалися припухлими, на шкірі виступили червоні родимки — гемангіоми, яких ставало дедалі більше. Він уже не міг тренуватися і насилу волочив ноги. Він дотягнув до першого іспиту, насилу його склав і, тільки-но вийшовши з аудиторії, одразу ж вирушив до лікарні.

Довгий час лікарі не могли зрозуміти, що з ним відбувається. Вони підозрювали лімфому, але вона не підтвердилася. Аналізи ставали дедалі гіршими, страшні симптоми наростали, але ніхто так і не зміг поставити діагноз. Усе тіло набрякало, нирки відмовляли, печінка майже не працювала — це була поліорганна недостатність незрозумілого генезу. Йому робили переливання крові, накачували кортикостероїдами, ні на що особливо не сподіваючись, але раптом настало полегшення. Незрозуміла хвороба, здавалося, відступила сама собою.

Девід вийшов із лікарні й повернувся до навчання, але ненадовго — через місяць усе повторилося. Йому знову вливали кортикостероїди, але результату не було, Девіду ставало дедалі гірше. Тепер його консультував знайомий лікар — онколог, який лікував його матір. Він подивився результати аналізів, почитав опис симптомів і знову повідомив, що хвороба не була лімфомою. Але це Девід розумів і сам. Він відкинув усяку побожність перед медичним авторитетом і поцікавився: чому йому так упевнено ставлять діагноз, якщо ніхто навіть не спромігся взяти в нього біопсію з лімфовузлів? Лікар намагався суворо заперечувати, що лікуванням займається він, а не Девід, але той і слухати не хотів, наполягаючи на своєму. Нехай у нього немає лімфоми, і лікар це знає і без тесту. Але тоді що це? Можливо, біопсія дасть відповідь? Незабаром опір лікаря було зламано, у Девіда взяли біопсію.

І тільки біопсія виявила рідкісне захворювання — хворобу Кастлемана. Вона вражає лімфовузли та структури імунних клітин в організмі. Дані єдиного на той час дослідження хвороби Кастлемана показали, що протягом двох років вижив тільки один хворий із восьми, інші гинуть від відмови внутрішніх органів, їхньої множинної системної недостатності. Але Девід відмовився миритися з діагнозом і вироком.

2

Якщо проблема не вирішується в одному місці, можливо, вона вирішиться в іншому

Суть хвороби Кастлемана в тому, що збільшені лімфовузли занадто швидко продукують клітини, що призводять до поліорганної недостатності. Лімфоїдна тканина розростається через поділ лімфоцитів. Коли кількість лімфоцитів у нормі, вони допомагають організму справлятися з хворобами. Коли вони в надлишку, то відбувається аутоімунна агресія. Фадженбаум наводить аналогію: це як якби військові скидали бомби на власне місто, яке вони мали захищати. Буває, що хвороба вражає тільки один вузол, і після його хірургічного видалення відступає. Але в Девіда було уражено багато вузлів, і кожне загострення хвороби давало ускладнення на внутрішні органи.

Автор лежав у відділенні гематології/онкології в лікарні, де не було фахівців із цієї хвороби. Від кортикостероїдів вирішили відмовитися та вдатися до хімієтерапії. Девіду ставало тільки гірше, але більше однаково нічого не залишалося. Його дівчина Кейтлін, дізнавшись про хворобу, намагалася відновити стосунки, але він відмовлявся з нею бачитися, не бажаючи, щоб вона запам’ятала його страшним, опухлим, з лисою від хімієтерапії головою і роздутим животом.

Щодня навколо ліжка Девіда збирався консиліум із досвідчених і молодих лікарів, які спостерігали за ним. Вони одразу сповістили його, що не мають досвіду в лікуванні хвороби Кастлемана, лише один лікар колись давно стикався зі схожим випадком. Це сильно розчарувало й Девіда, і його рідних. Невдовзі йому стало так погано, що сім’я запросила священника для соборування, але Девід майже не усвідомлював його присутності. Але автор не помер. Він вирішив боротися, адже тепер він знав ворога в обличчя.

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Читайте тільки те, що заслуговує вашої уваги
ми вже відібрали 344 найкращих книжок та продовжуємо додавати нові щонеділі
Читайте тільки суть, без вступів, повторів та води
одна книга за ~30 хвилин
Читайте українською та вивчайте її нюанси
в кожному дайджесті по одному цікавому правилу рідної мови
Підтримуй українське!