Пригнічена своїм сьогоденням, людина мріє про утопічне майбутнє

Ще Карл Юнг звертав увагу на те, що сучасна людина відчуває свою відірваність від коріння, від минулого способу життя. Почуття загубленості змушує її покладатися на майбутнє, на настання якогось золотого віку. Що гостріше наше занепокоєння й незадоволеність, то більше надій ми покладаємо на те, що в майбутньому все буде по-іншому, адже прогрес не стоїть на місці.

Економіст Джон Мейнард Кейнс 1928 року в есе «Економічні можливості для онуків» описував, як житимуть люди через сто років. Люди більше не будуть сушити голову, як заробити грошей, вони повністю звільняться від повсякденних економічних турбот. Єдиною їхньою проблемою буде надлишок вільного часу й роздуми про те, як правильно ним розпорядитися.

Й ось ми практично в цьому майбутньому, про яке мріяв Кейнс. Показники глобального багатства стали вищими, але середній американець працює не менше, ніж у 1970-му, і відпочиває не більше двох тижнів на рік. США і Європа стали загалом багатшими, але все це багатство зосередилося в руках небагатьох. У 2014 році ВВП США збільшився на 271 % порівняно з 1990 роком, але на 10 % зросла кількість людей, які живуть менше, ніж на 5 доларів на день.

На думку Раяна, за прогрес помилково приймають адаптацію людського виду. Вона не передбачає, що вид стає кращим із плином часу, але лише допомагає йому пристосуватися до довкілля. Найбільш пристосовані можуть виживати й розмножуватися, але ні про яке велике утопічне майбутнє, пов’язане з прогресом, не йдеться.

Чи в правильному напрямку ми рухаємося? Наші тіла скоро атрофуються від надлишку комфорту й нестачі руху. Можливо, наші нащадки житимуть на інших планетах, у спеціальних куполах, сконструйованих і спонсорованих технологічними гігантами на кшталт Apple або Tesla. Кейнс розповідав про прийдешній рай, де на всіх вистачить ресурсів і буде надлишок вільного часу. Але, можливо, у нас уже був рай, який ми втратили, коли з’явилася цивілізація? І якщо ми пішли в неправильному напрямку, то прогрес — це радше прогресування хвороби, ніж досягнення світлого майбутнього. Змінюється клімат, збільшуються потоки біженців, вимирають птахи та бджоли, сповільнюються океанські течії. Різні види тварин і рослин стрімко вимирають. Прісні водойми висихають, океанську воду забруднює пластик, тануть льодовики. Люди стають дедалі нещаснішими та депресивнішими.

Свого часу зникли цивілізації шумерів, мая, Стародавнього Риму та Стародавнього Єгипту, острова Пасхи та багатьох інших. Проте всі вони закінчилися регіональними колапсами, а наша сучасна цивілізація є глобальною. Відповідно й катастрофа буде куди жахливішою.

Раян пропонує подумати про те, чому багато людей такі нещасні, попри всі досягнення прогресу.

Заведено вважати, що наші пращури були майже тваринами, страждали від недоїдання й рано вмирали, але це не відповідає істині

Наші предки добували їжу, а не обробляли землю. Вони займалися полюванням і збиранням. Є думка, що їхнє життя було сповнене поневірянь і тривало недовго — адже такий спосіб прожитку здається нераціональним порівняно з веденням сільського господарства. Якби його не винайшли настільки своєчасно, можливо, і людства вже не існувало б.

Однак і сьогодні ще є племена, які, як і раніше, живуть збиранням, взаємодіючи з природою так само як і наші предки десятки тисяч років тому. І це доводить, що так цілком можливо зберегтися й вижити, а не закінчити своє існування у зв’язку з відсутністю технічного прогресу.

Багато істориків забувають, що люди промишляли полюванням і збиральництвом кілька сотень тисяч років, і водночас мали такий самий вигляд, як і сучасні люди, і були не дурнішими за нас — принаймні їхній мозок був навіть більшим за наш на 10 відсотків. Вони жили в родоплемінних групах, де підтримувалися стосунки товариства й взаємовиручки. Перші ознаки сільськогосподарського обробітку землі з’явилися 10 тисяч років тому, не так давно порівняно з усім часом існування нашого вида.

Чим ми розплатилися за відмову від життя мисливців і збирачів? За наш малорухливий спосіб життя й неправильне харчування ми розплачуємося хворобами внутрішніх органів, зубів, діабетом, раком і багатьма іншими захворюваннями. Більшість людей проводить майже все життя в офісі, сидячи цілий день на виснажливій і безглуздій роботі, до того ж погано оплачуваній, якщо взяти до уваги весь той час, який на неї витрачається. Не дивно, що сучасна людина відчуває занепокоєння, схильна до депресії та насильства, заподіяння болю, особливо якщо сама вона в дитинстві була жертвою агресора.