Кожен із нас знає, хто він такий. Ми впевнені, що добре орієнтуємося в навколишньому світі, вільні в ухваленні своїх рішень, мислимо ясно й оцінюємо речі об’єктивно. Але чи так це насправді? Це питання Девід Іглмен досліджує у своїй книзі. І доходить висновку, що те, що ми сприймаємо за свободу волі, насправді є продуктом діяльності нашого мозку, який, своєю чергою, як і весь наш організм, залежить від нашої біології.

Крихітні мутації в окремих генах визначають і змінюють поведінку. Наприклад, при хворобі Гантінгтона ушкодження лобової кори, спричинені мутацією одного гена, призводять до змін особистості: хворі стають агресивними, гіперсексуальними, ігнорують соціальні норми та схильні до імпульсивних вчинків. Усе це відбувається задовго до того, як проявляться зовнішні ознаки хвороби — різкі спастичні рухи кінцівок, які не піддаються контролю.

Наша сутність залежить від нашої біології, і від цього нікуди не дітися. Можна, звісно, порадити хворому на хорею Гантінгтона перестати смикати руками, проявивши свободу волі, але він не має сили цього зробити.

Наша сутність залежить не тільки від генів. Наркотики, нейротрансмітери, гормони та віруси теж керують нашою поведінкою. Але як же свідомість, наш мозок, за допомогою якого ми орієнтуємося і діємо?

Можливості мозку величезні, але більша їх частина залишається для нас таємницею. Наша свідомість подібна до верхівки айсберга, а вся інша, підсвідома частина, прихована під водою, і проникнути туди вкрай важко, якщо взагалі можливо.

Слова «думка матеріальна» ми сприймаємо не в буквальному сенсі, а як метафору. Як думка може бути матеріальною? У неї немає ні форми, ні ваги, ні кольору, ні запаху. Але вона справді матеріальна — адже фізичні зміни в мозку змінюють наші думки. У стані глибокого сну немає думок. Під час засинання в голові іноді з’являються дивні думки. Удень наші думки залежать від обстановки, їжі, стимуляторів — цигарок, кави або фізичного навантаження. Стан тіла впливає на стан мозку, який визначає стан думок. Тож думка матеріальна, а матерія первинна.

Якщо під час аварії ми просто пошкодимо автомобіль або відбудемося легкими забоями, це засмутить нас, але ніяк не вплине на свідомий досвід. Але якщо людина, яка потрапила в аварію, пошкодить крихітну ділянку тканини мозку, це може змінити її здатність розуміти музику, називати тварин, бачити кольори, оцінювати ризик, ухвалювати рішення тощо. Наш світ безпосередньо пов’язаний із нашою біологією. Наші надії, мрії, страхи, інстинкти, ідеї та бажання залежать від мозку і змінюються разом із ним. Сам мозок — система складна й таємнича, що лежить настільки далеко за межами нашого розуміння і нашої інтуїції, що може вважатися чимось надприродним і позамежним.