Важливо вчасно прийняти те, що багато чого в житті нам непідвладне

Наприклад, ніхто не запитує нас, у якій сім’ї ми хотіли б народитися, яких батьків мати, у якому часі жити — сьогодні, через 100 років чи 200 років тому. Ми не обираємо расу, стать, зовнішність, соціальний стан. Усе це приймається як даність, над якою ми не владні.

Мартін Гайдеггер вважав, що люди просто кинуті у світ напризволяще й ними грають сили, над якими в них немає влади. У юності це відчувається досить гостро, але й у міру дорослішання дехто відчуває те саме.

Вільям Джеймс був рідним братом письменника Генрі Джеймса. Вільям народився 1842 року в Нью-Йорку в заможній сім’ї та був улюбленцем батька, Генрі Джеймса-старшого. Свого часу Джеймс-старший отримав у спадок близько мільйона доларів від батька, банкіра й рієлтора. Багатство й незалежність не збудили в ньому бажання зайнятися сімейною справою — він вирішив глибоко вивчити релігію, філософію і природничі науки. Поступово він прийшов до переконання, що найвищою людською цінністю є свобода, і саме вона має стати головним елементом виховання дітей.

Усі п’ятеро дітей виховувалися без жодного примусу. Вони самі могли обирати ігри, читання, улюблені предмети для вивчення, країни, які їм хочеться подивитися. Найобдарованішими, на думку батька, були старші діти — Вільям, Генрі та їхня сестра Еліс. Молодші, Вілкінсон і Робертсон, не вирізнялися блискучим інтелектом, але теж могли вільно розпоряджатися собою. Батько вважав, що тільки так вони зможуть зайнятися саморозвитком і самостійно виховати характер.

Разом вони подорожували Європою, подовгу жили у Франції. Батько сподівався, що діти, безперервно отримуючи нові враження, збагатять свій духовний світ і швидко розвиватимуть таланти. Підлітком Джеймс вивчав живопис, цікавився хімією, потім біологією, подумував про те, щоб стати лікарем. Його молодші брати, Робертсон і Вілкінсон, вирушили на громадянську війну між Північчю і Півднем, оскільки поділяли ідеї батька про цінність свободи та вважали рабство найбільшим злом. Вілкінсон зазнав важкої травми рук і ледве вижив.

Свобода, яку так шанували в сім’ї Джеймсів, мала і зворотний бік. Коли молода людина нічим не зайнята, у неї утворюється надлишок вільного часу й можуть виникнути питання, у чому, власне, полягає мета її існування. На одних людей дозвілля діє цілюще, на інших воно наганяє депресію.

Вільям не міг наслідувати приклад братів і вирушити на війну — він із дитинства вирізнявся слабким здоров’ям. Зате війна наштовхнула його на думки про крихкість людського життя, про те, що насправді ніхто не вільний і що є речі, які неможливо контролювати, — наприклад, випадкову кулю або артилерійський вогонь.

Джеймс намагався подолати тяжкі думки, займаючи себе новими захопленнями. Він вивчав хімію, потім перейшов на біологію. Він шукав свою справу в житті, розуміючи, що, попри забезпеченість, це однаково необхідно. У 1865 році він вирушив в експедицію на Амазонку разом із кількома американськими вченими — Ейсою Греєм, Луїсом Агассісом і Бенджаміном Пірсом. Агассіс був його викладачем у науковій школі Лоуренса, де Вільям навчався, відомим зоологом і біологом.

Слабке здоров’я підвело Вільяма, й експедицію довелося перервати. Особливо важко на ньому позначилося плавання на кораблі. Він не міг контролювати свій організм і зовнішні обставини. Так 20-річний Джеймс уперше зрозумів, що вільна воля має свої обмеження і є сили, над якими ми не владні.

Детермінізм виключає свободу волі

Джеймс повернувся додому і продовжив навчання в медичній школі. Він почав вивчати щоденник філософа-стоїка Марка Аврелія, який поділяв людину на три начала: плоть, дихання і начало (розум), що спрямовує. Тіло й дихання недовговічні, і через цю обставину ми хворіємо і швидко старіємо. Але за допомогою розуму ми можемо не занурюватися у відчай, а змінити своє ставлення до цієї обставини.

Розум допомагає подолати екзистенціальну трагедію нашого існування і намагається примирити із жорстокою реальністю. Хочемо ми цього чи ні, зустріч зі старістю, хворобами та смертю неминуча. Через цю думку можна божеволіти, а можна просто прийняти те, що неможливо змінити.

Вивчаючи біологію та фізіологію, Джеймс почав сумніватися в концепції духу. Якщо духу, або душі, не існує, то ми являємо собою просто організми у владі природи, чиє життя взагалі позбавлене сенсу. Але ж усе у Всесвіті діє за певними законами й має причинно-наслідковий зв’язок. Отже, і людське життя влаштоване так, а не інакше, з якихось вагомих причин, і тому не може бути безглуздим, оскільки все в природі взаємопов’язане. Ця теорія про взаємозв’язок усього і вся називається детермінізмом.

Теорія еволюції Дарвіна показала, що люди, можливо, нічим не відрізняються від тварин, хіба що інтелектом.

Це нове розуміння людської природи розвинув англійський зоолог Томас Гакслі (Гекслі), який стверджував, що люди дуже тісно пов’язані з мавпами й так само як будь-які примати, підкоряються природним законам. Він доводив свої висновки за допомогою порівняння анатомії людей і мавп.