Авантюрна жилка і пристрасть до пригод передалися Маску в спадок

Предки Маска і з боку батька, і з боку матері були людьми неординарними та мали авантюрну жилку. Дід по материнській лінії Джошуа Холдеман, який народився в Канаді, любив ризик і не боявся змінювати один рід занять за іншим. Він працював на канадській фермі, вивчив хіропрактику в Айові, розводив коней, придбав ферму, але під час Великої депресії її довелося продати. Після цього він був учасником родео, ковбоєм, різноробом на будівництві, бродяжив, мандруючи на товарних поїздах, і зайцем проїхав на кораблі через океан.

Періодично він вступав до різних політичних партій і рухів, здебільшого правоконсерваторських із нальотом антисемітизму. Рух «Технократія», членом якого він був, наполягав на тому, що країною мають керувати технократи, а не політики. Але цим його інтереси не вичерпувалися. Холдеман записався на курси бальних танців, де закохався у свою вчительку, Вінніфред Флетчер, зі схожими авантюрними нахилами. Він запросив її на побачення, але вона відмовила йому, пославшись на те, що не зустрічається з учнями. Тоді він кинув заняття і знову став залицятися до Вінніфред. Через кілька місяців вони одружилися. У шлюбі народилося четверо дітей, зокрема й Мей, мати Ілона.

Одного разу Холдеман побачив на фермерському полі одномоторний літак із написом «Продається». Грошей у нього не було, але він умовив фермера обміняти літак на його машину. Це був імпульсивний вчинок — Холдеман не вмів літати. Довелося найняти пілота, який доставив його додому на щойно купленому літаку.

Літаком стала користуватися вся сім’я, і незабаром їх прозвали Летючими Холдеманами. Про самого Холдемана писали як про єдиного в історії хіропрактика, який вирушав до хворих на літаку. Коли Мей та її сестрі-близнючці Кайї виповнилося 3 місяці, сім’я купила більший літак. На той час Холдеману остаточно перестав подобатися канадський уряд, який він вважав недостатньо правим, і сім’я вирішила перебратися до Південної Африки, прихопивши із собою розібраний літак. Їхали вони на вантажному судні. Потрапивши в Африку, Холдемани пробували всі види пригод. Вони регулярно вирушали в Калахарі, шукаючи стародавнє загублене місто, про яке почули від якогось шарлатана. Крім того, вони здійснювали далекі перельоти з Африки до Норвегії та Австралії, брали участь в автопробігу Кейптаун — Алжир. Під час польоту до Австралії вони зняли задні сидіння, щоби поставити замість них бензобаки. Джошуа Холдеман загинув, довіривши керування літаком людині, яку вчив літати, і та зробила неправильний маневр.

Мей Холдеман, яка успадкувала ризиковий характер від батька, познайомилася з Ерролом Маском, коли їй виповнилося 15 років. Він жив по сусідству, і їх одразу потягнуло одне до одного. Його мати-англійка Кора під час війни працювала на військовому заводі та вирушила до Південної Африки на кораблі з біженцями, на якому вона познайомилася з майбутнім чоловіком, Волтером Маском, криптографом і офіцером розвідки. Шлюб був недовгим: після війни Волтер не знав, куди себе подіти, пив і не працював. Кора жила з двома синами в Преторії.

Еррол вивчився на інженера і працював над проєктами готелів, торгових центрів і фабрик. Його пристрастю був ремонт старих автомобілів і літаків. Він намагався займатися політикою та увійшов до міської ради Преторії. Як і Холдемани, він любив літаки й на своєму двомоторному Cessna Golden Eagle часто перевозив телевізійників у свій будиночок. Одного разу він приземлився в Замбії, де місцевий підприємець запропонував купити літак. За нього він заплатив не грошима, а смарагдами зі своїх трьох шахт, які не були зареєстровані офіційно. Еррол налагодив смарагдовий бізнес: купував неограновані смарагди, віддавав їх в огранювання і продавав набагато дорожче за кордоном. Але з появою штучних смарагдів, вирощених у лабораторії, його бізнес закінчився.

Еррол і Мей почали зустрічатися ще підлітками, і від самого початку в їхніх стосунках були напруження і драма — інший формат, мабуть, був для них нуднуватий. Еррол не раз пропонував Мей руку й серце, але вона не поспішала погоджуватися. Одного разу вона дізналася, що Еррол їй зраджує, тиждень плакала й не могла їсти. У результаті вона сильно схудла і стала фіналісткою конкурсу «Міс Південна Африка».

Після закінчення коледжу Мей перебралася в Кейптаун, де стала виступати з лекціями про правильне харчування. Еррол знову зробив їй пропозицію, пообіцявши зберігати вірність і змінити спосіб життя. Мей у цей час якраз розлучилася з іншим легковажним бойфрендом, набрала вагу й боялася, що взагалі не зможе вийти заміж, і тому погодилася. Швидко з’ясувалося, що цей шлюб був помилкою, але Мей зрозуміла це, коли вже чекала на дитину.

Головні риси характеру проявляються ще в ранньому дитинстві

Ілон народився 28 червня 1971 року. Він був старшою дитиною Мей та Еррола, а ім’я отримав на честь одного з родичів Мей. Ерролу сподобалося це ім’я, бо, по-перше, воно було біблійним, по-друге, це ім’я носив герой фантастичної книжки ракетника Вернера фон Брауна, який керував колонією на Марсі. Слідом за Ілоном спочатку з’явився Кімбал, а потім сестра Тоска.

Мей не мала змоги няньчитися з дітьми та швидко повернулася до роботи. Вона давала їм повну свободу, діти могли робити що завгодно. Ілона в три роки Мей віддала в дитячий садок, вирішивши, що якщо він розумний і допитливий, йому потрібно розвиватися. Директор садка був здивований таким раннім віком хлопчика, і намагався її переконати, кажучи, що він буде найменшим, і тому в нього можуть бути проблеми зі спілкуванням. Але Мей наполягла на своєму, і даремно. Друзів Ілон не завів, навпаки, замкнувся в собі, а потім і зовсім перестав спілкуватися, просто дивлячись у вікно на заняттях. Вчителька смикала його, але він нічого не бачив і не чув, ніби увійшовши в транс.

Сам Ілон згодом стверджував, що коли він думає про щось складне, усі його сенсорні системи відключаються.

Вчителі намагалися виключити із садка такого складного підопічного під приводом, що він розумово відсталий, але їм це не вдалося. Ілон тим часом додавав собі соціальних проблем тим, що відкрито називав дурнями тих, хто йому не подобався. У результаті йому, на відміну від Кімбала й Тоски, не було з ким дружити.

У п’ятирічному віці Ілона не взяли на день народження до одного з його кузенів, покаравши за якусь провину. Але він не збирався залишатися вдома і вирішив пішки дійти до нього в гості. Він приблизно пам’ятав дорогу, оскільки батьки часто возили туди дітей в автомобілі. Він ішов дві години та в підсумку дійшов туди якраз до кінця вечірки, здивувавши всіх. Кімбал захоплювався старшим братом.

У восьмирічному віці Ілон захотів мотоцикл. Він почав підшукувати аргументи для батька, щоб спонукати того до покупки. Він повторював їх, поки батько не втрачав терпіння і не наказував йому замовкнути. Тоді Ілон просто мовчки стояв поруч. Так тривало близько місяця, поки батько не здався і не купив маленький мотоцикл.