Стратегічне мислення допоможе вам побачити широку перспективу й нагадає про довгострокові інтереси, а кумулятивне мислення допомагає організувати розрізнені думки в єдину розповідь

Стратегія і виконання мають доповнювати одне одного, але часто вони вступають у сперечання. Стратегія полягає у визначенні напрямків, а виконання — це дії з реалізації планів. Розумно приділяти достатньо часу обмірковуванню того, у якому напрямку варто рухатися, але люди схильні присвячувати більше часу виконанню, ніж стратегії. Це упередження змушує нас діяти бездумно: фокусуватися на зароблянні грошей більше, ніж на з’ясуванні того, для чого вони нам потрібні і як їх оптимально витратити; ставати успішними, не розібравшись, що взагалі означає успіх; додавати нові функції в продукт, не дізнавшись, чого хочуть клієнти. Надмірна відданість виконанню може призвести до трагічних наслідків у всіх сферах життя і роботи, коли ми наполегливо переслідуємо примарні цілі та виявляємо, що від самого початку обрали неправильні напрямки.

У тому, що ми віддаємо перевагу виконанню, а не стратегії, немає нічого дивного, адже для виживання наших далеких предків важливими були насамперед негайні дії. Тривала концентрація на тому, що не має безпосереднього стосунку до повсякденності, — серйозне випробування для нашої психіки. У Середні віки усвідомлення цього призвело до винаходу монастирів, які будувалися у відокремлених місцях, були величними або нарочито аскетичними, щоб сприяти збереженню ясності розуму. Ченці мали вести просте життя, носити простий одяг і уникати пліток, зловмисних коментарів, надмірностей та пристрастей. Наголошували на важливості розпорядку дня, фізичної активності та мистецтва, що наближає до Бога.

Сьогодні, в умовах світської культури, ми не намагаємося позбутися неуважності, щоб наблизитися до Бога. Однак у нас є цілі та наміри, які виходять за рамки миттєвих інтересів, ми, так само як люди минулого, замислюємося про сенс нашого життя. Тому нам потрібні правила, які допоможуть протистояти відволіканням і дадуть змогу приділяти достатньо уваги стратегічному мисленню. Ми можемо уникати аскетизму середньовічних ченців, але все ж таки знайти способи підтримувати контакт зі своїми пріоритетами та довгостроковими інтересами. Для цього присвячуйте принаймні 20 % часу роздумам над глибокими питаннями, перш ніж зануритися в рутинну роботу. Також необхідно усвідомити власну схильність до рефлексивного мислення та залучення до проєктів без розуміння, навіщо це потрібно й що це дасть у довгостроковому плані. Необхідно відмовитися від культу вічної зайнятості та ілюзії потрібності, зрозуміти, що внутрішня робота важлива не менше, ніж зовнішня. Нарешті, нам потрібно бути добрими до самих себе і визнати дискомфорт, який виникає, коли ми намагаємося мислити стратегічно.

Другий тип мислення, кумулятивне, теж служить нашим довгостроковим інтересам. Наш розум виробляє свої найкращі думки не одразу, а уривками. Процес мислення є переривчастим, він потребує відпочинку й часу. Ми часто не усвідомлюємо цього, коли стикаємося з думками видатних людей, припускаючи, що вони є результатом миттєвого осяяння, тоді як насправді це плід напруженої та довгої роботи. Дехто може впасти у відчай, усвідомивши, що його думки безсистемні, і залишити спроби створити щось цінне. Однак застрявання — це цілком природний процес розвитку ідей. Так, рукописи такого плідного письменника, як Марсель Пруст, розкривають безліч шарів змін, нотаток, нагадувань. У процесі роботи він переміщував частини тексту, викреслював шматки, переглядав і відкидав ідеї, потім знову брав їх у роботу. Твори Пруста збиралися упродовж багатьох років, а не народжувалися в спонтанному творчому пориві.

Найпростіший і найважливіший інструмент кумулятивного мислення — записник. Наш мозок не може запам’ятати все, що важливо, тому нам потрібен «другий мозок» для зберігання думок. Нотатник стає нашим продовженням і може підказати більше, ніж ми здатні згадати в конкретний момент. Коли ми записуємо й переглядаємо свої ідеї, ми можемо побачити несподівані зв’язки між ними. Ми також можемо повернутися до старих ідей навіть роками пізніше й доповнити їх, що допоможе прояснити та глибше зрозуміти власні думки.

Мистецтво «ловити метеликів» і незалежне мислення: дозвольте своєму розуму блукати й досліджувати нові ідеї, але водночас будьте певні, що можете думати самостійно й піддавати сумніву усталені переконання

Одна з прикрих особливостей людського розуму полягає в тому, що важливі думки, як правило, вислизають від нас. Багато мислителів відзначали цю тенденцію. Володимир Набоков порівнював ідеї з метеликами: необхідно терпляче чекати, поки вони не сядуть на сачок усвідомлення. Письменниця Вірджинія Вульф захоплювалася здатністю Марселя Пруста ловити думки-метелики та перетворювати їх на слова.

Причина, чому ми не можемо спіймати й утримати свої прозріння, полягає в тому, що вони спричиняють сильну тривогу, адже нова і значуща ідея означає необхідність поставити під сумнів знайоме й комфортне. Коли «метелик» сідає на сачок, ми панікуємо, і він відлітає. Нові ідеї загрожують нашому ментальному статус-кво й можуть різко розходитися з наявними зобов’язаннями та звичками.

Як створити оптимальні умови для появи нових ідей? Коли ми виконуємо рутинні завдання або гуляємо, наш розум послаблює пильність і стає більш відкритим для ідей. Багато хто вважає, що найкраще місце для роздумів — це велика, добре освітлена кімната з письмовим столом і чудовим краєвидом, саме тому багато офісів спроєктовано в такий спосіб. Всупереч поширеній думці, найбільша перешкода для мислення — це не маленький робочий простір і не брак натхнення. Швидше, це тривога через страх перед змінами. Душ — чудове місце для роздумів, тому що там розум розслаблений і не перебуває насторожі. Поки ми миємося, наші думки течуть вільно й без обмежень, даючи змогу несподіваним ідеям досягти свідомості. Потрібно, щоб відволікання було достатнім, але не всепоглинальним. Для цього підійдуть прогулянки або водіння автомобіля.