Те, що вважається магією, насправді є зверненням до несвідомого

У людському розумі вирують спонукання, що конкурують і співпрацюють. Недарма його порівнювали з оркестром без диригента і троянським конем, у якому приховано безліч несподіваних сил. Залежно від ситуації ми поводимося по-різному. Великий бос, що лякає своїх підлеглих, удома перетворюється на веселого й ніжного татуся, з яким його маленький син може робити що завгодно. Але в інших обставинах ця частина його особистості не може проявитися. Ці сторони занадто різні.

В особистості будь-якої людини є різні грані. Ми то самовпевнені, то сором’язливі, то ризикуємо, то обережні, і самі не знаємо чому. Імпульси, що штовхають нас на дивні вчинки, іноді називають фрагментарними особистостями. Вони вимагають своє незалежно від основної особистості. Окремий випадок, коли фрагментарна особистість бере гору над основною — наркоманія та алкоголізм.

Алкоголізм розвивається за поєднання таких чинників, як вплив алкоголю, умови довкілля та генетична схильність. Так з’являється фрагмент особистості, який називають демоном спраги, для якого алкоголь понад усе. Він породжує таке пристрасне бажання, що позбавляє людину можливості вибору. Цей демон, породження несвідомого, діє ніби поза нашою волею.

Усім відомо, що розумні люди іноді роблять дурні вчинки: вкладаються в дивне підприємство, піддаються руйнівним імпульсам і гублять свою кар’єру. У цьому разі оточення дивується і ставить собі запитання: яка муха їх вкусила? Який біс у них вселився? Що на них найшло? Ці формулювання добре передають підсвідому віру в те, що на нас впливають непідконтрольні сили.

Але несвідоме не тільки завдає неприємностей, а й дарує прозріння. Шопенгауер згадував, що часто не міг знайти відповідь на питання, що мучило його, попри всі раціональні підходи. У цьому разі він просто забував про свою проблему на кілька днів, а в результаті відповідь приходила ніби сама собою.

Математик Пуанкаре теж був знайомий із такими осяяннями, причому в найнесподіваніший момент. Багато творчих людей згадують про те, що нові ідеї та відповіді на запитання з’являються раптово й самі по собі. Хтось називає це приходом муз або натхненням, чимось відокремленим від людської особистості.

Коли від натхнення народжується ідея, виникають енергія і мотивація. Надихнувшись, винахідники, письменники та художники можуть працювати до знемоги, забувши про все, у будь-який час дня і ночі. Це називається ентузіазмом, похідним від entheos, що в перекладі означає «одержимий богом». Цей бог допомагає творінню народитися, підтримує творчий вогонь, подібно до того, як демон спраги розпалює вогонь руйнівний.

Наша ірраціональна природа може налякати свідому частину особистості — его, позбавивши його здатності ясно мислити. Тому его потрібно обережно спілкуватися з несвідомим. Якщо его відійде від нього занадто далеко, то втратить зв’язок зі своїми інстинктами, стане слабким і позбудеться радості життя. Але якщо воно занадто зблизиться з несвідомим, то може розчинитися в ньому, опустившись на рівень тваринної природи.

Це можна спостерігати, коли людина п’яна, і префронтальна кора її мозку ослаблена. У такому стані его не може нормально функціонувати, і люди дають волю гніву, хтивості або освідчуються в коханні всім поспіль. Несвідоме може стати нашим сильним союзником, але ставитися до нього треба з обережністю, щоби пристрасті не зруйнували наше життя.

Коротке зіткнення з несвідомим ми називаємо чарівними моментами, у які відбувається щось екстраординарне, що змушує нашу свідомість вийти зі звичного стану. Це може бути незвичайне природне явище, зустріч із дикою природою і багато іншого.

Коли друг просить позичити грошей, свідоме его насторожується: адже це може призвести до втрат і не несе жодної вигоди, і невідомо, чи повернуться гроші назад. Але підсвідомість може підштовхнути нас зробити це, не замислюючись. Ми робимо це, тому що нам приємно йому допомагати, нехай і всупереч власним інтересам.

Ми постійно, непомітно для себе, звертаємося до анімізму

Его бачить у своєму оточенні набір практичних ресурсів, які можна використати за нагоди. Несвідоме бачить у ньому дружніх істот, як людей, так і тварин, навіть рослини та неживі предмети. Ми самі не помічаємо, як іноді заговорюємо з неживими предметами, ніби вони живі. Люди розмовляють із комп’ютерами, приладами, інструментами, матеріалами та багатьом іншим. Це одна з форм анімізму — віри в те, що всі об’єкти мають розум. Це можуть бути скелі, річки, ліси, моря, гаджети. Так нам легше взаємодіяти зі світом.

Поки ще в дитини не розвинулася свідомість, вона сприймає світ через призму магії, на неї найсильніше впливають несвідомі процеси. Десь із семи років вони починають активно використовувати свідомість, і ця здатність поступово зростає до підліткового віку. У міру цього зникає їхнє магічне мислення, анімізм змінюється матеріалізмом.

Психолог з Університету Ланкастера Євген Васильович Субботський провів дослідження, у якому намагався визначити, чи можуть повернутися старі магічні вірування до дорослих освічених людей. Він відібрав учасників експерименту, дорослих британців, які заявили, що не вірять у надприродне. У першій частині дослідження він розповів їм історію про відьму, яка підійшла до людини на вулиці й запропонувала зробити її багатою і щасливою за допомогою закляття. Він запитав учасників, що б вони порадили чоловікові: погодитися чи відмовитися. Половина радила погодитися, інша — відмовитися. Коли він змінив розповідь, у якій відьма вже пропонувала йому земні блага в обмін на те, щоб служити злу, голоси розділилися приблизно так само.

Субботський трохи змінив розповідь. Він запитав учасників, що б вони зробили, якщо відьма звернеться до них особисто: приймуть закляття чи ні? Цифри змінилися: 60 % добровольців сказали, що прийняли б «хороше» закляття. Від закляття ціною договору із силами зла відмовилися всі. Хоча до експерименту всі вони заявляли, що не вірять у магію. Як показав експеримент, не вірять вони тільки теоретично, а на практиці поводяться по-іншому. Водночас самі учасники навіть не підозрювали про це, вважаючи себе абсолютними матеріалістами.