Множини в мені: мікроби всередині нас
Дайджест бестселера Еда Йонга «I Contain Multitudes».
Про те, як мікроорганізми впливають на нашу поведінку та чим небезпечне сучасне прагнення стерильності.
Мікроорганізми супроводжують нас усе життя, що не дивно — адже колись вони населяли Землю. Завдяки їм збагачувався ґрунт, виділявся кисень, створюючи сприятливе середовище для інших видів, у тому числі нашого. Вони виділяли кисень у вигляді відходів своєї життєдіяльності, зробивши цим планету населеною, придатною до життя. Вплив людей на довкілля дуже великий, але й він не зрівняється із впливом мікроорганізмів.
Немає місця, де не жили б мікроби та бактерії: їм доступні бездонні океанські западини та найвищі гори, джерела з гарячою водою та вічні льоди. У нашому кишківникові їх більше, ніж зірок у нашій галактиці. Вони завжди були частиною нашої екології. Ми еволюціонували серед них. Крім того, ми еволюціонували від них.
Усі живі організми, клітини яких містять ядро, включно з рослинами, грибами, водоростями, тваринами та людьми, належать до групи еукаріотів. Еукаріоти можуть бути багатоклітинними та одноклітинними, мають загальну схему будови клітин та загальне походження. Колись, близько 2 мільярдів років тому, у нас був спільний предок, який сьогодні називається LUCA (Last universal common ancestor — останній універсальний предок). До його появи життя на Землі поділяли бактерії й археї, і ті, й інші складалися з окремих клітин. Потім бактерія злилася з археоном, і на світ уперше з’явилася перша клітина-еукаріот.
Еукаріотичні клітини еволюціонували, групувалися разом, що згодом призвело до появи багатоклітинних істот — рослин та тварин. Живі істоти носять у своїх тілах, як усередині, і зовні, величезні спільноти мікроорганізмів. Ми не можемо їх розглянути, проте відчуваємо негативні наслідки їхньої діяльності: підхопивши застуду, наприклад, і чхаючи. Мікроби в стереотипному уявленні здаються забруднювачами, розносниками страшних хвороб, хоча далеко не всі з них патогенні, лише менша їх частина. Інші виступають у ролі охоронців благополуччя нашого організму.
Усе живе взаємозалежне завдяки мікробам. Вони керують нашою поведінкою, як і поведінкою всіх живих організмів. Ніхто не живе на самоті, усіх поєднує світ мікробів зовні та всередині нас.
Зміст дайджесту
1Наші тіла вміщують цілий всесвіт мікробів2Діяльність мікроорганізмів може впливати на тіло господаря3Немає хороших та поганих мікробів та бактерій, усе залежить від контексту, в якому вони діють4Не тільки ми залежимо від мікробіому, а й мікробіом — від нас5Бактерії вступають у симбіоз зі своїми господарями, допомагаючи їм засвоювати їжу6Бактерії, на відміну від людей, здатні обмінюватися генами7Зайві санітарні заходи можуть призвести до колапсу різноманітності8Завершальні коментарі1
Наші тіла вміщують цілий всесвіт мікробів
Ця думка може викликати жах у тих, хто звик розглядати мікробів як загрозу нашому здоров’ю та добробуту. Але мікроби переважно нешкідливі. Іноді вони просто баласт, інколи ж виступають у ролі захисників. Усі разом вони схожі на невидимий орган нашого тіла, який складається з мільйонів окремих клітин, що рухаються.
У клітинах людського організму від 20 до 25 тис. генів, але в бактерій їх набагато більше. До того ж вони швидко еволюціонують і чудово адаптуються до важких умов. Вони допомагають шлунку перетравлювати їжу, вивільняючи недоступні поживні речовини, з допомогою яких організм виробляє вітаміни й мінерали, відсутні в нашому раціоні, руйнують токсини та інші шкідливі речовини.
Світ «дружніх мікробів» усередині нас витісняє небезпечні мікроби, виробляє речовини, що впливають на наш запах, вивільняє молекули, які керують зростанням наших органів, допомагають імунній системі відрізнити хворі клітини від здорових. Від них залежить робота нашої нервової системи й певною мірою наша поведінка.
У наших тілах мешкає цілий Всесвіт. Це нерозривне партнерство з бактеріями супроводжує нас усе життя й не закінчується після нього. Коли ми ненароком руйнуємо цей симбіоз, страждає наше здоров’я.
Але не тільки люди підвладні впливу бактерій. Вони впливають і на тварин, наділяючи їх унікальними здібностями та можливостями, а іноді й власними генами. Так, бактерії містяться в рідині, якою удод забарвлює свої яйця. Вони виділяють антибіотики, що оберігають яйце від проникнення патогенних мікробів, уберігаючи пташенят від хвороб. Бактерії живуть на тілах мурах і продукують антибіотики, використовуючи їх для дезінфекції грибів, які споживають мурахи. Комаха мурашиний лев паралізує здобич токсинами, якими бактерії постачають його слину.
Якби раптом усі мікроби раптово зникли, саме життя на Землі виявилося б під питанням. Разом з інфекційними хворобами зникли б кишкові мікроби, які допомагають засвоювати їжу. А від них повністю залежать ссавці, що пасуться, яким мікроби допомагають розчинити жорсткі волокна трави, що потрапляють в шлунок. Ці тварини просто померли б від голоду. Комахи теж не можуть обійтися без бактерій, що заповнюють дефіцит поживних речовин у їхньому раціоні. Неможливо уявити без бактерій і життя мешканців океанських глибин. Від наслідків цього страждатимуть і люди, виживання яких теж залежить від мікробів.
Без розуміння ролі бактерій ми не можемо зрозуміти нашу власну біологію. Подібно до того, як у XIX столітті натуралісти вивчали різні види тварин на далеких островах, сьогоднішні мікробіологи вивчають різні види бактерій, збираючи їх із тіл тварин у зоопарках, витягуючи ДНК та секвенуючи гени. Для мікробів їхній господар, чи то людина, чи тварина, — це їхній острів. І навіть не острів, а цілий архіпелаг, мережа островів.
У кожного є власний мікробіом, що включає успадковані гени, їжу та ліки, які ми приймали, пам’ятаючи місця, де ми жили, та людей, з якими контактували. Кожна частина нашого тіла, кожен орган має власну мікробну фауну. Мікроби в тонкій кишці відрізняються від мікробів у прямій кишці, а ті, що живуть на обличчі та грудях, несхожі на мешканців паху та пахв.
Наш мікробіом змінюється залежно від часу та простору. У материнській утробі дитина мешкає в стерильному світі. Але тільки-но вона народжується, як на неї потрапляють вагінальні мікроби матері, а потім і інші мікроби з довкілля. Мікробіом її кишківника вчиться обробляти нові види їжі, а не тільки материнське молоко, і тоді біфідобактероїди, що обробляють молоко, поступаються місцем вуглеводам-бактероїдам.
Дослідження мікробіому, до яких тривалий час не ставилися серйозно, сьогодні дуже популярні. Вони показали, що багато хвороб, у тому числі астма, рак товстої кишки, діабет та аутизм, пов’язані зі змінами в мікробіомі. Якщо це дійсно так, то можна впливати на хворобу, просто змінюючи види мікробів у нашому мікробіомі, забираючи одні бактерії та підсаджуючи інші. Поки що це ще нова та маловивчена галузь науки, але надзвичайно перспективна.
2
Діяльність мікроорганізмів може впливати на тіло господаря
У 2004 році команда вчених, що вивчають кальмара породи, що світиться, гавайський бобтейл, встановила, що він випромінює світло завдяки бактеріям Vibrio fischeri, що світяться, яких повно в його органах. Це світло добре видно вночі, зверху, воно зливається з місячним світлом і робить кальмара непомітним для хижаків.
Мікробіолог Маргарет Макфол-Най вивчала в лабораторії дитинчат кальмарів, які народжувалися стерильними та поступово наповнювалися v. Fischeri. Бактерії спочатку покривали поверхню тіла новонародженого, потім протискалися через пори та досягали внутрішніх порожнин, заповнюючи їх до країв. Як тільки порожнини наповнювалися вщент, протоки в них звужувалися й незабаром закривалися зовсім. Крім v. Fischeri, в порожнини, що відповідають за світіння, вже не могли проникнути інші бактерії.
Вивчення v. fischeri показало, що за його перетворювальну силу відповідають молекули пептидоглюкану та ліпополісахариду, які вважаються патоген-асоційованими, що попереджають імунну систему організму про інфекцію, що розвивається. Так, у людей вони пов’язані з бактерією, що спричиняє холеру, але кальмару вони не завдають жодної шкоди. Їх вплив не вичерпується важким запаленням: світловий орган кальмара без них не розвинеться, вони йому необхідні. Без них він не загине, але не досягне повної зрілості й не зможе світитися. Коли організм росте, він вдається до генетичного коду власних клітин, але не тільки, він використовує й гени своїх мікробів, утворюючи з ними єдину екосистему. Якщо тварину позбавити її мікробів, це вкрай погано позначиться на ній. Комар Aedes aegypti, що переносить лихоманку, без бактерій не розвивається далі личинки, кальмар не може світитися, що не має значення в лабораторії, але може занапастити його в дикій природі.
Досліди довели згубний вплив відсутності мікробів на всіх лабораторних тварин, включно з мухами, мишами та зебрами.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал