Навіть найоптимістичніші з нас неминуче стикаються з негативними емоціями та неприємними відчуттями. Ми відчуваємо розчарування від нездійснених надій, невідповідності дійсності нашим очікуванням, страждаємо від дискомфорту та невлаштованості. І для зростання особистості дуже важливо бути стійким до психологічного дискомфорту — так само, як для фізичного тренування потрібна хвороблива напруга м’язів.

Ось уже кілька десятиліть психологи підіймають на щит поняття щастя. Люди хочуть бути щасливими будь-що, вони не бажають відчувати почуття гніву, провини, нудьги або дискомфорту. Але в гармонійної особистості має бути повна палітра емоцій, у тому числі й негативних. Це, може здатися дивним — навіщо відчувати біль та дискомфорт, якщо всі довкола прагнуть щастя? Тому, що саме біль дає змогу нам стати сильнішим, мудрішим, гнучкішим. У якомусь сенсі можна сказати, що через біль і неприємності можна також набути щастя, але автори називають його іншим словом — цілісність. Для цільної особи кожна емоція корисна. Усі намагаються уникати гніву, як емоції непродуктивної та небезпечної, є безліч курсів з управління гнівом. Тим часом почуття гніву допомагає нам позначити межі допустимої поведінки щодо нас, а також захистити наших близьких. Конфуз попереджає нас про досконалу помилку та допоможе уникнути її в майбутньому. Почуття провини говорить нам про те, що ми порушили власний моральний кодекс і тепер страждаємо через це.

Замість прагнення до щастя, або, іншими словами, до задоволення, спокою та комфорту орієнтуйтеся в будь-яких емоціях. Балансуючи між позитивом і негативом, людина знаходить цілісність.

Люди, які вміють користуватися всім спектром своїх емоцій, зазвичай, успішні та багато чого досягають. Адже використовувати можна не тільки позитивне, а й негативне мислення, і тим самим програмувати себе на успіх.

Нині керівники великих та середніх компаній захоплюються створенням атмосфери радості та щастя серед своїх підлеглих. Проте чи такий ефективний цей підхід? 30 років тому «Дженерал Електрик» очолив Джек Уелч.

Він запропонував іншу філософію — постановки мети. Він вважав, що незручні, трудомісткі та відповідальні позиції прискорюють особисте зростання співробітників і, зрештою, підвищують продуктивність. Зараз є думка, що до успіху в бізнесі наводить лише гарний настрій, позитивний настрій. Водночас прихильники позитиву люблять посилатися на дослідження, які б підтверджували цю ідею. Вони мовчать про інші дослідження, результати яких демонструють, що найзадоволеніші люди заробляють менше грошей, ніж колеги, і виявляють меншу сумлінність тому, що їм і так добре.

Людина мусить вміти справлятися з негативом, тим самим зміцнюючи характер. Наприклад, американський бігун Френк Шортер, який брав участь у забігу на 10 кілометрів на Мюнхенській олімпіаді 1972 року, незабаром після того, як ізраїльські спортсмени були розстріляні палестинськими бойовиками. Він уже бігав на 10 км і зайняв лише п’яте місце. Його напарник Стів Префонтейн, якому пророкували чемпіонський титул, раптом видихнувся і зійшов із дистанції. Крім того, усі спортсмени були деморалізовані трагедією. Однак, Шортеру вдалося обійти всіх незадовго до фінішу. Тут на бігову доріжку раптово вискочив німецький студент, непомітно прослизнувши повз охорону під виглядом бігуна, і трибуни замість обурення зустріли його оваціями. Але Шортеру вдалося впоратися з психічними та фізичними навантаженнями та виграти марафон із золотою медаллю.

У будь-яких перегонів є фази. Початок перегонів — інтенсивний, середина — зосереджена, а наприкінці потрібно викладатися на повну, діяти з первісною енергією наших пращурів. Наприкінці перегонів багато спортсменів не лише відчувають, а й використовують негативні емоції, прагнучи себе підхльоснути, — гнів, самобичування, бажання розтрощити суперника. І тоді негатив допомагає перемогти.

Неможливо стати цілісною особистістю, відвертаючись від нашого темного боку. Автори не проти щастя, позитиву та доброти. Вони лише пропонують вивчити всі сторони людської натури, особливо ті, на які раніше не було заведено звертати увагу. Це допоможе нам досягти емоційної, соціальної та психологічної гнучкості.

Про те, як це зробити, автори мають кілька ідей.