1

Наші пращури набагато більше відрізнялися один від одного, ніж сучасні люди

Сучасні люди схильні перебільшувати відмінності між собою — за кольором шкіри, формою черепа, статтю, віком, місцем проживання тощо. Через ці відмінності спалахували війни, виникав расизм, зародилося рабство; але насправді вони були зовсім незначними. За будь-яким біологічно значущим стандартом люди майже не відрізняються один від одного. У всіх нас маленькі підборіддя, кулястий череп і волосся на тілі та голові розподілене однаково. Ми не тільки маємо однаковий вигляд, а й схоже поводимося: наприклад, закочуємо очі, коли втомлюємося від чужої дурості. Так роблять і в Австралії, і в Японії, і в Руанді.

Мовні відмінності теж не такі суттєві, як здається. Звісно, ми не можемо зрозуміти мову, якої не знаємо, але в будь-якій мові є дієслова, іменники та прикметники. У різних народів різні пісні й танці, але всі ми здатні отримувати задоволення від того й іншого.

Але на зорі людства, сотні тисячоліть тому, усе було зовсім по-іншому. Наші предки жили в Африці, але не тільки в певній її частині, а по всій території. Якісь племена були відрізані від інших пустелею і тропічними лісами, інші жили поблизу. У багатьох розвинулися яскраві регіональні риси. Ці племена зовні відрізнялися одне від одного як гобіти, ельфи та гноми.

Наші предки відрізнялися не тільки зовні, але жили пліч-о-пліч із більш мавпоподібними видами типу Homo naledi. Людські популяції взаємодіяли одна з одною, схрещувалися, розходилися та об’єднувалися, поки із цієї мозаїки не з’явилася сучасна людина.

Найімовірніше, наші предки відрізнялися не тільки зовні, а й поведінкою: спаровуванням, вихованням потомства, ієрархією або її відсутністю, формами мови й багатьом іншим. Безсумнівно одне: люди з’явилися на Африканському континенті, тож усі ми якоюсь мірою африканці. Предки сучасної людини вперше з’явилися в Африці, потім поступово заселили Євразію, зіткнувшись там з іншими популяціями — неандертальцями та денисівцями. Ці групи схрещувалися між собою. Поступово інші популяції вимерли, і залишилися тільки ми.

Найімовірніше, соціальна організація наших ранніх предків відрізнялася великою різноманітністю. Люди селилися в прибережних районах, тропічних лісах, горах і саванах. Навряд чи існувала одна-єдина форма людського суспільства типу окремих племен. Це не більше ніж міф.

У 1980–1990-х роках користувалася популярністю теорія, що 45 тисяч років тому стався своєрідний творчий розквіт — «революція верхнього палеоліту». Але сьогодні ця теорія здається дослідникам дедалі більш надуманою. Незрозуміло, чому цей розквіт стався в одній частині світу — Європі, де Homo sapiens змінили неандертальців. Там з’являються більш досконалі інструменти для полювання і ремесел, статуетки з глини й кістки, зокрема жіночі фігурки, наскельний живопис, ускладнений одяг, а не просто накидки зі шкір. Тоді ж, приблизно 40 тисяч років тому, стали робити прикраси та музичні інструменти. Приблизно до того ж періоду відносять і перші пишні поховання (це вважається найбільш ранніми свідченнями соціальної нерівності). Здається дивним, що це сталося раптово, неначе культура стала створюватися на порожньому місці в напівдиких істот.

Поки що чіткого пояснення, чому людське суспільство раптово «ускладнилося», не існує, хоча дехто говорить навіть про пізні мутації в людському мозку, що стимулюють культурні здібності європейців верхнього палеоліту. Насправді на той час поведінка наших пращурів уже була складною, і не тільки в Європі, а й в Африці, Південно-Східній Азії, Аравійському півострові та в Індії. На узбережжі Кенії археологи знаходять намистини із черепашок і оброблених пігментів, зроблені 60 тисяч років тому; на Борнео й Сулавесі є наскельні зображення, що на тисячі років старші, ніж у печерах Альтаміри. З 45 000 року до н. е. Європейський континент був ще малонаселеним, і певний час сапієнси, що перебралися туди, жили поруч із неандертальцями, у яких теж була досить складна культурна діяльність. Причина, через яку стався розквіт культури, у кліматі та демографії. Зсувалися льодовики, простір став суворішим і обмеженішим, люди переміщалися слідом за дичиною, на яку були багаті степи й долини. Щільність людських взаємодій зростала, і люди культурно збагачували один одного. В епоху верхнього палеоліту вони жили в масштабній спільноті, а не ізольованими групами, і подорожували на великі відстані, разом відпочивали та обмінювалися знаннями.

2

У спільнотах мисливців-збирачів була складна соціальна ієрархія та громадські інститути ще до появи сільського господарства

Про це свідчать археологічні знахідки Льодовикового періоду, зокрема, багаті поховання мисливців-збирачів на більшій частині західної Євразії. Це знахідки в скельних укриттях і поселеннях просто неба в таких місцях, як Сунгір на півночі Росії та Дольні-Вестоніце в Моравському басейні, датовані від 34 тисяч до 26 тисяч років тому. Це поховання окремих людей або невеликих груп. Тіла розташовані у своєрідних позах і прикрашені орнаментами.

У Дольні-Вестониці поховані троє людей у дивних головних уборах, двоє юнаків по обидва боки від літнього чоловіка, земля під ними пофарбована червоною охрою. Схожі поховання знайдено й на сучасному кордоні між Італією та Францією: чоловіки, прикрашені намистом із морських мушель і зубів тварин, озброєні клинками з екзотичного кременю.

У похованні молодої жінки на території сучасної Франції, зробленому 16 тисяч років тому, виявлено колекцію прикрас із мушель і оленячих зубів. Олень мешкав у сучасній Країні Басків на відстані 300 кілометрів від місця знахідки. Ці поховання свідчать, що ще до появи сільського господарства в первісних суспільствах існувала ієрархія. Крім того, у них було складне і трудомістке виробництво, для якого були потрібні навички ремісників або способи транспортування окремих предметів із далеких місць.

Такі споруди передбачають масштабну скоординовану діяльність. У Гьобеклі-Тепе в пору появи споруд не було сільського господарства, його жителі й далі займалися збиральництвом і полюванням, оскільки велика кількість дичини в лісах і їстівної дикої фауни давала змогу обходитися без цього. Крім Гьобеклі-Тепе, є безліч інших прикладів будівництва монументальних споруд у суспільстві мисливців-збирачів із початку льодовикового періоду. У Європі було виявлено залишки круглих споруд, зведених на каркасі з бивнів і кісток мамонта, а також дерев’яних парканів, від яких залишилися отвори для стовпів і шматки нижньої частини дерева.