1

Звичка протистояти страху формує ментальну броню

Якщо людина ніколи не поставала перед труднощами й не звикла реагувати на них, вона в момент небезпеки, коли потрібно негайно діяти або швидко прийняти рішення, занурюється в заціпеніння, «зависає», як комп’ютер. Це одна з типових реакцій, до числа яких входять «бий», «біжи» й те саме «замри». Це найменш розумна поведінка. Ми погано можемо контролювати такі реакції, але цього можна навчитися, якщо почати формувати в собі ментальну стійкість.

Автор розповідає, як одного разу, коли вона була ще підлітком, приїхала разом із матір’ю додому. Підходячи до будинку, вони побачили світло у вікнах, хоча точно пам’ятали, що вимкнули його перед відходом. Увійшовши в будинок, вони виявили там незнайому людину, яка нишпорила в шафі та, побачивши їх, кинулася до вікна. Еві погналася за ним, а її мати застигла на місці. Вона мала б, побачивши світло, викликати поліцію від сусідів або не дозволити доньці входити до будинку й не входити до нього самій. Але вона просто не знала, як треба вчинити, і така поведінка була для неї характерною. Так і мала б поводитися грецька жінка з хорошої сім’ї, де головував чоловік, на якому й лежала вся відповідальність.

Але Еві не хотіла для себе такої долі. Нью-Йорк на початку 1990-х був небезпечним місцем, де будь-якої миті людину могли пограбувати та вбити. Ховатися від небезпеки й у будь-який момент очікувати нападу було не в характері Еві, і вона вступила до поліцейської академії всупереч волі батьків, які навіть перестали з нею розмовляти. Навчання було важким фізично й морально, тим, хто не справлявся з навантаженнями в спортзалі, пропонували негайно піти. Кілька разів вона була готова опустити руки, але натомість починала тренуватися ще й у вільний час. Вона бігала вранці, крім бігу в спортзалі, привчала себе до дисципліни, до завдань, що трохи вищі за її сили та здібності, щоб розвивати їх. Коли навчання в поліцейській академії було успішно завершене й Еві готувалася стати до роботи, вона побачила оголошення про набір курсантів у Секретну службу і відправила туди своє резюме. Крім закінчення академії, її козирем було знання кількох іноземних мов, і це оцінили — Еві прийняли. У поліції її запевнили, що в будь-який момент візьмуть назад, якщо служба не піде на лад.

На Еві чекали нові випробування. Навантаження були важчими, ніж в академії, але вона вже навчилася з ними справлятися, постійно піднімаючи планку. Вона придушувала свій страх невдачі, того, що з неї сміятимуться курсанти-хлопці та її командири. У спаринг-партнери з боротьби вона навмисне вибрала найбільшого й найвищого однокурсника і змогла перекинути його через коліно.

Еві під час навчання боялася провалу, боялася, що її слабкість підставить під удар товаришів, боялася, що сім’я скаже що-небудь принизливе, якщо вона зазнає невдачі. І вона використовувала свій страх, щоби підживлювати себе, щоб не дати стати тим, ким вона не хотіла. У підсумку вона набула такої фізичної витривалості й рішучості, на які ніколи не розраховувала.

Наші надії зосереджені на тому, ким ми хочемо стати, а страхи — на тому, ким стати не хочемо: безпорадними, бездомними, невдахами. Страх не повинен нас обмежувати. Ми маємо не стільки долати його, скільки використовувати та приборкувати, щоб стати сильнішою версією себе.

Ментальна броня — це щит, який ви ставите між собою і зовнішнім світом. Вона діє як психологічний бар’єр, що ізолює від деструктивних людей і ситуацій. Еві за родом занять сформувала цю броню просто через необхідність — їй постійно доводилося стикатися з небезпеками, стресом, зазнавати образ. Без професійної безпристрасності та стійкості вона б не витримала таку роботу.

Багато хто виробляє ментальну броню під час важких випробувань, як, наприклад, ті, хто вижив у Голокості. Вони сформували в собі особливий психологічний простір, куди не могли вдертися ті, хто прагнув їх образити й налякати, і набули особливого чорного гумору, який допомагав їм справлятися в мирному житті.

Якщо людині вдасться сформувати такий ментальний щит, вона зможе менше боятися невдачі, насмішки чи відмови. Він допоможе відігнати страх. Не варто використовувати його завжди, інакше можна прожити життя на самоті та ізоляції. Просто використовуйте її в міру потреби, коли її потребуєте. Просто додавайте навмисно мікростресори у ваше життя. Ви сором’язливі та боїтеся публічних виступів — запишіться до школи акторської майстерності. І навмисне намагайтеся якомога більше виступати на публіці. Ви побачите, що в найгіршому випадку ви ненадовго відчуєте себе нерозумно перед малознайомими або незнайомими людьми. Потім ви робитимете інші спроби, поки вони не увінчаються успіхом.

Боїтеся провалити співбесіду під час влаштування на важливу роботу? Подайте заявки на кілька вакансій і сходіть на кілька співбесід як репетицію. Щоб досягти досконалості, потрібна практика — ось і практикуйтеся.

У такий спосіб ви формуватимете ментальний щит і заразом боротиметеся зі страхом.

2

Кілька послідовних кроків, щоб перемогти страх

Незалежно від природи свого страху або слабкості, яку ви хочете подолати, необхідно виконати певні кроки.

Перший крок — визначення стресорів, які мають зміцнити вашу ментальну броню. Не ставте одразу глобальних завдань, почніть із малого. Але воно повинно приносити вам явні незручності та занепокоєння, щоб вам було ніяково або страшнувато. Головне — не переборщити.

Другий крок — досвід. Вивчайте себе в умовах підвищеного стресу, щоб визначити природну реакцію на подразник. Що ви відчуваєте? Ви завмираєте, хочете втекти або сховатися? Почніть із малого: зробіть те, що, на вашу думку, загрожує відмовою або невдачею. Можливо, нічого подібного й не станеться, але якщо і станеться, то просто прийміть ці переживання і зафіксуйте реакцію.

Третій крок — внесення коректив. Визначте сфери, які потрібно поліпшити. Що потрібно зробити по-іншому, щоб домогтися результату? Може, витратити більше часу на підготовку і планування? Або, якщо ви виконуєте складну вправу, витратити на неї додаткові пів хвилини? Можливо, вам потрібно заспокоїтися, щоб ясно мислити: тоді навчіться керувати своїм диханням, роблячи довгі глибокі вдихи, що забезпечують вашому мозку доступ кисню. Будь-яке невелике коригування із часом призведе до великих поліпшень.

Четвертий крок — подолання. Виберіть одну ділянку, на якій потрібно серйозно зосередитися, щоб виправити. Не прагніть робити це разом, щоб не перевантажити себе. Працюйте над однією сферою, а закінчивши поліпшення, переходьте до наступної.