1

Ми часто знецінюємо щастя, приносячи його в жертву заради чогось іншого

Це перший смертний гріх щодо щастя. Хоча більшість із нас прагне щастя, але результати досліджень показують, що ми знецінюємо щастя, готові будь-якої миті пожертвувати їм в ім’я інших цілей.

Своїм читачам та учням Рагхунатан ставить питання про джина. Потрібно уявити, що джин готовий виконати три будь-які бажання. Що б ви його попросили? Найчастіше у відповідях більшості на першому місці багато грошей. На другому — слава та успіх. На третьому — кохання друзів та близьких, теплі, глибокі стосунки з ними. Окремі розумники просять, щоб кількість бажань була необмеженою, але ця відповідь не зараховується. Траплялися й екзотичні бажання. Але загалом можна сказати, що щастя не було практично у всіх. І це попри те, що більшість психологів і навіть багато економістів вважають щастя головною метою в житті, що власне проголошується в Декларації незалежності як одна з найзаповітніших цілей.

Можливо, міцні стосунки, гроші та статус і ведуть до щастя? Але чому ж ніхто не просить про нього безпосередньо? Навіщо просити джина про проміжні етапи, коли можна одразу попросити про головну мету? Тим більше, що дослідження широкого кола респондентів, від студентів до пенсіонерів показали, що люди надають щастю великого значення, ставлячи його на друге місце за ступенем значущості в списку 16 найважливіших цілей життя (на першому місці близькі стосунки).

Чому ж тоді ніхто не просить у джина щастя? Це так званий парадокс щастя, коли ми з легкістю нехтуємо тим, що для нас дійсно важливо. Це показали інші дослідження. В одному потрібно було обрати між чудово оплачуваною, але роботою не до душі з жахливим начальством і роботою до душі в суспільстві милих людей, але з невеликими грошима (75 % обрали хорошу оплату). Інший вибір стосувався улюбленого, але дорогого продукту в кафе та менш улюбленого продукту, але зі знижкою. Більшість обрали продукт зі знижкою. Та сама зневага щастям відбувається, коли опитування стосується людських стосунків: більшість вважає за краще мати рацію, а не бути щасливими. Ще одне дослідження показало, що один із шести хотів пожертвувати щастям заради слави та краси. Отже, основний парадокс щастя цілком поширений.

Більшість із нас звикла знецінювати щастя із самого дитинства. Якось трирічний син Рагхунатана побачив на дитячому майданчику маленький іграшковий автомобіль і захотів такий самий. Батьки замовили машинку в інтернеті, і незабаром їм доставили замовлення у великій брунатній коробці. Син був у захваті від нової іграшки цілих три дні. Після цього він хотів грати тільки з коробкою, у яку була запакована машинка, бо на ній був персонаж з улюбленого мультфільму. Рагхунатан спочатку засмутився — він зробив досить дорогий подарунок, а син грає з коробкою, яка нічого не варта. Але потім він зрозумів, що приділяє набагато більше уваги ціні, аніж щастю дитини. Він зрозумів, що ми з дитинства вселяємо дітям, що головні цінності — це гроші, статус, краса, сила. І вони вчаться нехтувати тим, що робить їх справді щасливими.

2

Шлях до щастя починається з визначення, що таке щастя

Насамперед потрібно зрозуміти, що щастя означає саме для вас. Інакше як ви його досягнете? Але визначити це не так просто. Психолог Даніель Канеман зазначив, що є два види щастя і не завжди вони разом. Один вид пов’язаний безпосередньо з почуттям задоволення, насолоди, про те, наскільки нам приємно чи неприємно в конкретний момент, з безпосередніми життєвими обставинами. Інший вид є ціліснішим, він пов’язаний із тим, наскільки ми задоволені своїм життям, з його загальною картиною — банківським рахунком, наприклад, або близькими стосунками. Можна бути емоційно щасливим зараз, але невдоволеним життям загалом, і навпаки. Крім того, загальне визначення щастя ускладнюється тим, що люди відрізняються один від одного: один радіє футбольному матчу, інший — альпінізму, третій — мирній прогулянці в парку.

Рагхунатан наводить притчу про рибалку та банкіра. Банкір поїхав відпочити в маленьке мексиканське поселення і познайомився з рибалкою. Вони розбалакалися, рибалка сподобався банкіру своїм гострим розумом та кмітливістю. «Ви дуже розумні, у вас є все, щоб стати успішним банкіром на Волл-стріт», — сказав банкір рибалці. «Але навіщо мені ставати банкіром?» — здивувався рибалка. «Щоб заробити багато грошей до виходу на пенсію. І якщо все піде добре, до старості ви можете оселитися в спокійному маленькому мексиканському поселенні та весь день тільки й робити, що ловити рибу!». Це і є парадокс щастя: банкір знав, що щастя — це спокійне життя далеко від міста та улюблена рибалка. Але замість того, щоб одразу бути щасливим, він усе життя займався іншими речами.