1

Жодна думка не може бути вільною від шуму, ми можемо лише знизити його рівень

Судження не варто плутати з мисленням, воно пов’язане з оцінкою, не обов’язково числовою. «Економіка нестабільна», «Пухлина, ймовірно, є доброякісною», «Податки потрібно підвищити» — усе це приклади суджень, які об’єднують різну інформацію в одну оцінку. Є категорія людей, які займаються професійними судженнями, і їхні судження мають великий вплив на інших. Мова про лікарів, педагогів, юристів, інженерів, політиків, топменеджерів.

Частину суджень можна перевірити, якщо вони пов’язані з короткостроковим прогнозом. Якщо судження пов’язане з довгостроковим прогнозом, то оцінити його можна лише за якістю самого розумового процесу. Також складність оцінювання якості суджень полягає в тому, що багато хто з них узагалі пов’язані не з прогнозуванням, а із суб’єктивною думкою.

Судді в усьому світі можуть під час ухвалення вироку керуватися безліччю чинників, не обов’язково безпосередньо пов’язаних зі злочином, а й з обставинами справи, і з особистістю підсудного. На перший погляд, це здається справедливим: адже злочинці бувають різними, і було б неправильно й негуманно не враховувати цю обставину. Однак 1973 року американський суддя Марвін Франкель звернув увагу, що один і той самий обвинувачений в одній і тій самій справі може отримати абсолютно різні вироки, якщо його справу розглядатимуть різні судді. Якщо, припустімо, термін за пограбування банку — максимум 25 років, то злочинець або злочинниця можуть отримати від нуля до 25 років, залежно від позиції судді. Франкель зауважив, що саме особистість судді, його погляди, уподобання та упередження впливають на вирок, а зовсім не обставини справи або характер злочинця.

Приміром, двоє не судимих чоловіків звинувачувалися в переведенні в готівку підроблених чеків на суму 58 і 35 доларів. Перший був засуджений до 15 років, а другий — до місяця ув’язнення. Інший випадок: один за дрібну крадіжку отримує 117 днів в’язниці, а другий — 20 років. Франкель вважав таку незрозумілу різницю у вироках у схожих справах чистим свавіллям і закликав покласти цьому край.

Франкель став ініціатором великого дослідження 1974 року. П’ятдесят суддів із різних округів ухвалювали вироки підсудним у гіпотетичних справах, описаних в однакових звітах. Відмінності у вироках були неймовірними. Наркоторговця могли посадити й на рік, і на 10 років, залежно від рішення судді. Грабіжник банку отримував від різних суддів від 5 до 18 років тюремного ув’язнення. Здирникам виносили вироки від 3 років без штрафу до 20 років і штрафом понад 50 тисяч.

За дослідженням Франкеля пішли й інші, і в кожному з них виявляли великий рівень шуму під час ухвалення судових рішень. Особливо масштабне дослідження було проведено 1981 року. Воно включало вже 208 федеральних суддів, які розглядали 16 гіпотетичних справ. Лише в 3 справах судді винесли однакове рішення про призначення тюремного терміну.

Однак навіть у випадках, коли більшість суддів вважали, що тюремне ув’язнення необхідне, вони розходилися в думках щодо його терміну. В одному випадку суддя дав шахраєві довічне ув’язнення, притому, що середній термін за такий злочин становив приблизно 8 років. За інший злочин у середньому давали майже два роки, але найтриваліший рекомендований термін становив п’ятнадцять років.

Крім того, виявилося, що, здавалося б, випадкові чинники можуть призвести до серйозних розбіжностей у результатах. Зокрема, виявилося, що найм’якіші вироки судді виносять на початку дня або після обідньої перерви, а найжорсткіші — перед цією перервою. Голодні судді виносять найсуворіші вироки.

У Франції проводилося дослідження 6 млн рішень, ухвалених суддями за 12 років. Воно показало, що до підсудних ставляться більш поблажливо, якщо суд припав на день народження обвинувачених. Дослідження судів у справах імміграції показало, що в теплу погоду притулок дають менш охоче, ніж у холодну, незалежно від суті справи.

Усі ці дослідження призвели до того, що 1984 року американський Конгрес ухвалив Закон про реформу вироків. Цей закон був спрямований на зниження шуму в системі та обумовлював керівні принципи винесення вироків, яких мали дотримуватися судді.

Відповідно до цих принципів судді мають враховувати тільки два чинники: кримінальне минуле й сам злочин. Злочинам залежно від серйозності діяння присвоювали один із 43 рівнів правопорушення. Коли цей рівень встановлений, а кримінальна історія і злочин остаточно зрозумілі, виноситься вирок у досить вузькому діапазоні. Суддя може вийти за межі діапазону, але тоді він має обґрунтувати своє рішення в апеляційному суді.

Ці керівні принципи знизили рівень шуму в судових рішеннях і зменшили варіативність вироків, пов’язану з особистістю судді. На жаль, вони довго критикувалися з різних міркувань, здебільшого політичних, і 2005 року просто стали консультативними, тобто не обов’язковими. Рівень шуму у винесенні вироків одразу підвищився.

Сама по собі мінливість суджень не є чимось поганим. Під час генерації творчих ідей чи бізнес-ідей вона може давати суттєві плоди, допомагає подивитися на ситуацію з різних боків. Проблеми виникають із системним шумом, коли, наприклад, два лікарі ставлять одному пацієнтові різні діагнози, а різні судді виносять різні вердикти.

2

Шум може бути присутнім і в одиничних, і в повторюваних рішеннях

Повторювані рішення, як правило, ухвалюються командами, найчастіше на роботі. В організаціях, де часто ухвалюються колективні рішення, шум може довгий час залишатися непоміченим. Водночас у членів колективу може створюватися ілюзія згоди, коли кілька людей висловлюють свою думку, а інші просто не хочуть їм заперечувати, боячись образити або нашкодити собі.

Уявіть себе на місці андеррайтера, тобто людини, яка оцінює ризики, у типовій робочій обстановці. Припустимо, ви людина досвідчена, вас цінують колеги, яких ви поважаєте. Аналізуючи складні ризики фінансової фірми, ви вважаєте, що вигода становитиме приблизно 200 тисяч доларів. Це типовий аналіз, який нічим не відрізняється від подібних випадків. Однак ваші колеги в офісі дійшли іншої думки: одні вирішили, що сума становитиме 255 тисяч, а інші — що менше ніж 145 тисяч.