1

Тваринам, як і людям, властиві альтруїзм та емоційні вподобання

Люди, які підкреслюють індивідуальну свободу, часто дивляться на колективні інтереси, як на якусь романтичну дурість, яку не кожен може собі дозволити. Кожен має бути сам за себе та сам по собі. У Флориді, де часто трапляються урагани та повені, адміністрація не прагне витрачати гроші на греблі, які могли б стати щитом для цілого регіону. Натомість відкривають компанії, які здають в оренду місця на приватних літаках на випадок повені, щоб заможні люди могли врятуватися. Що буде з тими, у кого не має коштів, нікого не цікавить.

У приклад людям можна поставити шимпанзе. На польовій станції Національного дослідницького центру приматів недалеко від Атланти де Вааль із колегами спостерігав за мавпами у великих загонах і годував їх. Спочатку кожна мавпа намагалася першою дістатися їжі, тому що після цього в неї ніхто не забирав ласий шматок. Самець, що домінує, ніколи не забере їжу в самця чи самиці нижчого рангу.

Якщо комусь не вистачило їжі, він звертається до інших із протягнутою рукою, як це роблять люди. Мавпи благають та скиглять в обличчя одна одній, випрошуючи подачку, деякі навіть катаються по підлозі в істериці, як це роблять розпещені діти. Однак поступово протягом хвилин двадцяти їжа розподіляється серед усієї групи. Кожен, кому дісталася їжа, ділиться нею зі своїми друзями та сім’єю, ті, своєю чергою, — із власними друзями та сім’єю, і поступово їжа розподіляється на всіх.

Якби природа була заснована лише на боротьбі за життя, мавпи б так не поводилися. Вони, як і багато інших тварин, виживають не внаслідок турботи виключно про себе, а внаслідок співпраці та обміну. Так діють примати, вовки, косатки та багато інших.

У Національному парку в Кот д’Івуарі шимпанзе дбали про своїх родичів, поранених леопардами. Вони вичищали рани, злизували кров, видаляли бруд і відганяли мух. Вони переносили поранених товаришів і допомагали їм йти, хоча це дуже сповільнювало пересування.

Шимпанзе, як і вовки, і люди, живуть гуртами. Вислів «Людина людині вовк» означає не тільки й не стільки те, що кожен готовий перегризти горлянку за свої інтереси, а й те, що всі члени зграї дбають один про одного. Так, між тваринами та людьми є конкуренція, але ніхто не може жити лише конкуренцією.

Багато хто чомусь вважає, що в біології тварин не місце емоційним уподобанням. Але це помилка: зв’язок так само важливий для тварин, як і для людини. В автора були ручні галки, самець і самиця, яка одного разу полетіла. Самець перестав їсти, зачах і помер за кілька тижнів. Те саме сталося з молодою здоровою кішечкою Сарою, коли помер її друг, старий кіт, на ім’я Дієго, з яким вона виросла. Вона відмовлялася їсти, і хоч проблем зі здоров’ям не було зовсім, померла від туги за два місяці. Слони повертаються до останків мертвих товаришів і довго стоять над ними, принюхуються до побілілих кісток, перевертають їх і зітхають.

Біхевіорист Джон Вотсон поділяв популярну думку про виховання дітей, що була в 1920-і роки: матері псують своїх дітей зайвою ласкою. З дозволу уряду він провів експерименти в кількох дитячих будинках. Дітей не пестили, торкалися до них тільки в крайніх випадках, за дуже гарну поведінку, їх не брали на руки, не грали й не буркотіли з ними. Вотсон очікував, що з дітей виростуть генії, але натомість вони швидко помирали від найлегших хвороб — начебто їм нема чого було жити. У румунських дитячих будинках, під час правління Чаушеску, діти, щоправда, не помирали, але оскільки їм було відмовлено в емоційній близькості, виросли неповноцінними. Вони могли годинами дивитись у стіну, не вміли ні сміятися, ні плакати, і розгойдувалися з боку в бік. Вони навіть не вміли грати. Позбавлення тілесного контакту та емоційного зв’язку з іншими зовсім не підходить ссавцям.

Войовничість людини теж вважають уродженою, успадкованою від предків-приматів. Адже відомо, що шимпанзе досі ведуть війни за територію та безжально знищують ворогів. Однак бонобо, інший вид мавп, близький до нашого вигляду, ніколи так не робить. Іноді в однієї групи можуть бути конфлікти із сусідами, але тільки-но виникає бійка, самиці тут же кидаються до чужих самців і самок, щоб зайнятися з ними сексом. Неможливо одночасно вести війну та займатися сексом, так що конфлікт загасає сам собою.

Наші товариства влаштовані набагато складніше, ніж групи мавп. Але, на думку де Вааля, ми залишаємося тваринами у своїй психології та потребах.

2

Природний добір має на увазі не лише смертельну конкуренцію, а й співпрацю та взаємодопомогу

У капіталістичному суспільстві заведено опиратися на дарвінівський природний добір, на конкуренцію, у якій діють усі живі істоти, люди та тварини. Айн Ренд звела егоїзм у чесноту і вважала, що успіх ніяк не пов’язаний із моральними принципами та обов’язками. Водночас багато політиків, економістів та ідеологів капіталізму вважали, що спираються на знання природи в якій егоїзм і конкуренція цілком природні.

Однак, такі уявлення про природу помилкові.

Анархіст Петро Кропоткін, крім іншого, був відомим натуралістом. У 1902 році він написав книгу «Взаємодопомога», де стверджував, що боротьба за існування ведеться зовсім не кожним проти всіх, а групами родичів проти ворожого довкілля. Дикі коні та вівцебики беруть у кільце всіх дитинчат, щоб боронити їх від нападу вовків. Вони не відокремлюються від стада кожен зі своїм малюком.

Дарвін досліджував тропічні регіони з теплим кліматом і багатим довкіллям, а Кропоткін досліджував Сибір, холодний і недружній. Кропоткін спостерігав кліматичні катаклізми: вітри та снігопади, коли коней несло вітром, а цілі стада великої рогатої худоби гинули під сніговими заметами. Тому він не розглядав природу, як видовище на гладіаторській арені, коли всі борються проти всіх, доки переможцю не дістанеться приз. У мороз для того, щоб вижити, потрібно притискатися одне до одного, а не битися.