Випадковий: шанс, хаос і чому все має значення
Дайджест бестселера 2024 року Браяна Клааса «Fluke» Браяна Клааса.
Про те, як нашим життям керує випадок, і про те, чому все, що ми робимо, має значення.
В оповіданні «Сад стежок, що розходяться» аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес використав оригінальну метафору: герой блукає садом, у якому доступні йому шляхи постійно змінюються. Кожен крок призводить до того, що одні стежки зникають, а інші з’являються. Один крок змінює все. Але це не просто фантастика, яка не має стосунку до реальності. Те ж саме відбувається і в нашому житті. Ба більше, у житті шляхи відкриваються і закриваються не тільки завдяки нашим крокам, а й через деталі життів інших людей, про які ми навіть не підозрюємо. Ми кульмінація всього, що було до нас, тріумфів, трагедій і навіть найнезначніших деталей. Якби ваші батьки зустрілися на секунду пізніше або раніше, замість вас народилася б інша людина.
Нам складно осмислити цю заплутану реальність, що переплітається, у рамках звичного лінійного мислення, коли ми шукаємо одну причину для однієї події. Але саме таке лінійне мислення використовується в багатьох дисциплінах для пояснення того, що відбувається в нашому світі, і для прогнозування того, що буде далі. На переконання автора книжки, соціолога Браяна Клааса, це глибоко хибний підхід, який не тільки не дає змоги побачити, якою є реальність насправді, а й породжує «чорних лебедів» — непередбачувані події з величезними негативними наслідками для всього світу. Ми живемо у втішній брехні, за допомогою якої намагаємося контролювати хаотичний світ. Але ми здобудемо набагато більше і зможемо краще зрозуміти себе і Всесвіт, якщо перестанемо заплющувати очі на хаос і невизначеність.
Зміст дайджесту
1Навіть незначні деталі визначають майбутнє2Змініть щось одне, і ви зміните все3Земля проводить географічну лотерею4Людський мозок схильний спрощувати реальність5Недооцінюючи складності суспільства породжують «чорних лебедів»6Ракетобудування простіше, ніж вивчення суспільства7Людині складно примиритися з висновком про відсутність свободи волі, що випливає з детермінізму8Завершальні коментаріНавіть незначні деталі визначають майбутнє
Автор ілюструє цю ідею історією атомного бомбардування Японії. Як відомо, під час операції в серпні 1945 року американські бомби були скинуті на Хіросіму й Нагасакі. Однак спочатку головними цілями американців були інші міста. У списку, затвердженому президентом США Труменом, першою метою стояв Кіото — колишня столиця Японії, а резервними цілями мали стати Кокура, Йокогама й Хіросіма. Рішення бомбити Кіото обґрунтовувалося тим, що в місті знаходилися військові заводи. Крім того, знищення колишньої столиці мало завдати нищівного удару по моральному духу японців, оскільки Кіото був інтелектуальним центром із престижним університетом. Однак проти бомбардувань Кіото виступив військовий секретар США Генрі Л. Стимсон. Задовго до війни, 1926 року, він разом із дружиною провів романтичну відпустку в Кіото. Пара милувалася його храмами, пагорбами та м’якою осінньою погодою. Стимсон, одержимий ностальгією за Кіото, так наполегливо опирався рішенню бомбити Кіото, що Трумен здався і виключив місто зі списку цілей. Остаточний список містив чотири міста: Хіросіму, Кокуру, Ніїгату й Нагасакі. Першу бомбу скинули на Хіросіму, а другою метою мала стати Кокура. Але коли бомбардувальник наблизився до міста, через хмарність стало важко розгледіти землю. Пілот трохи зачекав, але хмари не розсіялися, тому екіпаж попрямував до другорядної цілі — Нагасакі. Небо над містом теж застилали хмари, але, коли паливо вже вичерпалося і літак зробив останній захід, хмари розсіялися. Жителям Нагасакі не пощастило подвійно: місто було додано до списку резервних цілей в останню мить, і його зрівняли із землею через хмари. Якби бомбардувальник злетів на кілька хвилин раніше або на кілька хвилин пізніше, замість нього згоріла б Кокура. І сьогодні, коли хтось дивом уникає катастрофи, японці посилаються на «удачу Кокури».
Ми прагнемо раціональних пояснень, нам подобається уявляти, що ми можемо передбачати та контролювати світ. З погляду раціональності світ не має бути місцем, де сотні тисяч людей живуть або помирають через чиюсь ностальгію за приємною відпусткою чи через те, що небом пропливли хмари. З дитинства ми звикаємо шукати чіткі причини подій, що відбуваються: Х спричинено Y, A веде до B. Це урізана версія реальності, у якій є тільки одна причина й один наслідок, допомагає створювати моделі й орієнтуватися в складному світі. Мало хто турбується через майбутнє, що безповоротно змінилося, після того, як запізнився на автобус або розчавив жука.
Але якщо кожна деталь минулого створила наше сьогодення, то й кожен момент сьогодення створює наше майбутнє.
Клаас розповідає про свою поїздку в Замбію, щоб вивчити провал спроби державного перевороту. План перевороту передбачав викрадення командувача армією і примус його оголосити про захоплення влади по радіо. Але коли солдати увійшли в будинок, командувач утік, перестрибнувши через паркан. Його намагався утримати один із солдатів, схопивши командувача за штани, але вони вислизнули з його рук. Успіх або невдача значущих подій може залежати від дрібних, випадкових чинників. Режим у Замбії тримався на волосині, точніше він був у руках солдата, який недостатньо міцно тримав штани втікача. Навіть найнезначніші вчинки чи слова здатні призвести до значних змін.
Тривалий час у науці невизначеність відкидали, її відтісняли теорії раціонального вибору й моделі світу, що уподібнювали його годинниковому механізму. Невеликі варіації розглядалися як «шум», який треба ігнорувати, щоб зосередитися на реальному «сигналі». Однак 1968 року японський біолог Мотоо Кімура опублікував роботу, у якій показав, що найважливішим чинником генетичних змін виступає випадковий дрейф. Кімура виявив, що генетичні мутації були випадковими та не мали сенсу. Його ідеї зробили революцію в галузі еволюційної біології. Сам Кімура, який навчався в серпні 1945 року в Університеті Кіото, став прикладом ролі випадковості в житті. Якби не відпустка містера Стимсона 1926 року, то Кімура і його ідеї були б знищені атомною бомбою.
Змініть щось одне, і ви зміните все
У 1960-х роках математик і метеоролог Едвард Нортон Лоренц створив комп’ютерну модель погодних систем, у якій було дванадцять змінних. Виявилося, що навіть незначні зміни в початкових умовах призводили до абсолютно різних результатів обчислень. Цей ефект став відомий як «ефект метелика»: невелика дія (помах крил метелика) в одному місці призводить до значних наслідків (урагану) в іншому. Це пояснює, чому, попри технологічний прогрес, прогнози погоди залишаються ненадійними — навіть незначні ефекти можуть мати глибокий вплив на результат.
Теорія хаосу зробила революцію в нашому розумінні світу. Ідея про те, що невелика зміна швидкості вітру може призвести до урагану, змушує замислитися над тим, як, здавалося б, незначні рішення мільярдів людей по всьому світу визначають наше життя.
У сучасному суспільстві переважає віра в індивідуальний контроль та індивідуалізм. Західна філософія, що сформувалася під впливом атомістичного погляду, розглядає людину як взаємозамінний компонент суспільства. У східній філософії наголошується на реляційній природі особистості та зв’язку з іншими та природою. У традиціях індуїстської думки адвайта-веданта істинне звільнення може відбутися тільки тоді, коли людина визнає ілюзію власного «я». Буддисти прагнуть набути відчуття «не-самості». У багатьох культурах корінних народів трапляються подібні ідеї. Народ рарамурі, що живе у високогір’ях Сьєрра-Мадре, використовує слово «івфгара» для опису взаємопов’язаності всього живого. Ранні європейські християни теж не розглядали Бога як щось окреме від природи, але це змінилося в епоху Просвітництва, коли поширилися ідеї про унікальне «я» та особисту моральну відповідальність.
Тріумф редукціонізму в науці дав змогу зрозуміти складні явища, розклавши їх на окремі частини. Однак зосередженість на розумінні компонентів призвела до ігнорування зв’язків між ними. Хоча редукціонізм виявився корисним для наукового прогресу, стає очевидним, що зв’язки не менш важливі. Сама концепція «індивідуума» ставиться під сумнів. Системні біологи розглядають людину як «голобіонта», що складається не тільки з людських клітин, а й із різних симбіотичних мікроорганізмів. З’являється все більше доказів, що віруси можуть впливати на наш біологічний годинник, паразити змінюють наші думки, а порушення в мікробіомі призводять до розладів настрою. Наприклад, паразит токсоплазма настільки сильно впливає на поведінку господаря, що вовки, заражені цим паразитом, стають сміливішими та частіше стають ватажками вовчої зграї. Є дослідження, які показують, що паразит змінює і поведінку людини. Ідея незалежного контролю над світом втрачає сенс, коли ми усвідомлюємо, що на наші думки впливають крихітні організми, які живуть усередині нас.
Невеликі, випадкові зміни — флуктуації — набагато важливіші, ніж ми схильні вважати.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал