Креативність нерозривно пов’язана з копіюванням

Практику зворотного проєктування оточує стигма, особливо у творчих галузях, через побоювання через плагіат. Однак ці побоювання марні: творчість процвітає завдяки поєднанню ідей. Оригінальність не рівнозначна креативності, вміння зробити щось першим не гарантує успіх. Хоч як це парадоксально, новатор може страждати на обмеженість мислення і не бачити можливостей застосування свого винаходу, чому є чимало прикладів у світі бізнесу. Зворотна розробка сприяє набуттю нових навичок, розширює творчий потенціал і підвищує адаптивність. Більшість професіоналів шукають перевірені формули, щоб застосовувати їх в інноваційних цілях, а не просто копіювати наявні продукти.

Усупереч побоюванням про придушення творчості, вивчення успішних робіт сприяє вивільненню творчого потенціалу. Автор посилається на дослідження, проведене фахівцями з креативності з Токійського університету. В експериментах, що відтворюють майстерню з малювання, учасники, які копіювали професійні малюнки, перш ніж повернутися до своїх робіт, продемонстрували більшу креативність, ніж ті, хто концентрувався лише на власних роботах. Копіювання стимулювало цікавість, сприяло пошуку оригінальних рішень.

Процес копіювання передбачає ретельний аналіз чужої роботи, її розбір на складники, а потім збирання їх воєдино. Ця вправа відточує мислення і допомагає побачити закономірності. Копіювання не пасивне, воно вимагає пильної уваги до дрібниць, роздумів над причинами тих чи інших рішень. Така робота робить відкритим до нових ідей. Навпаки, зацикленість на своїй роботі та уникнення зовнішнього впливу знижують творчий потенціал. У психології це описується ефектами Лачинса (бар’єром минулого досвіду), ментальними блоками та функціональною закріпленістю. Коли ми «варимося у власному соку», то враховуємо все менше варіантів і схиляємося до знайомих рішень. Що довше ми прокручуємо якусь проблему в себе в голові, то менше в нас шансів натрапити на інноваційну ідею. Вийти із цього замкнутого кола допомагає практика реверс-інжинірингу.

До копіювання вдавалися багато відомих письменників, зокрема Стівен Кінг і Френсіс Скотт Фіцджеральд. Художники Клод Моне й Пабло Пікассо переписували картини Ежена Делакруа. А сам Делакруа роками копіював роботи художників епохи Відродження, які теж вчилися за допомогою наслідування. Скрупульозно відтворюючи шедеври, художники домагаються глибокого розуміння їхньої структури та стилістичних нюансів, що дає їм змогу застосувати ці знання у власній творчості. Письменник Джо Гілл повернув собі натхнення, занурившись у стиль майстра детективів Елмора Леонарда: щодня він переписував перші дві сторінки, фразу за фразою, щоб відчути стиль автора, зрозуміти його ритм і прийоми. Бенджамін Франклін, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Джек Лондон і Хантер Томпсон використовували наступну техніку копіювання: після уважного прочитання тексту його потрібно відкласти та постаратися відтворити за пам’яттю, а потім порівняти версію, що вийшла, з оригіналом. Корисно вивчати розділ виносок і покажчиків у книжках відомих авторів, щоб зрозуміти, до яких вони зверталися до джерел і як вибудовували логіку оповіді.

Успішні моделі в літературі вивчали ще в Стародавній Греції — Арістотель виокремив основні елементи захопливих історій. У XX столітті Курт Воннегут виділив шість оповідних дуг художнього твору. Аналіз долі героя відповідно до цих дуг допомагає письменникам отримати уявлення про свої історії та виявити те, що заважає захопливому оповіданню. Аналогічним чином фотографи аналізують зображення майстрів, не обмежуючись поверхневим оглядом, звертаючи увагу на такі елементи, як тіні, віддзеркалення і спотворення об’єктива, щоб зрозуміти, як вони були створені.

Реверс-інжиніринг активно використовується в бізнесі. Підприємці-початківці віддають перевагу новизні, але досвідчені зосереджуються на життєздатності, з огляду на такі чинники, як купівельний попит, логістика і грошовий потік. Досвідчені підприємці розуміють, що успішні бізнеси дотримуються закономірностей, які можна спостерігати в усіх галузях. Вони формують уявну базу перевірених схем, що дає їм змогу генерувати прибуткові ідеї.

У деяких галузях зворотний інжиніринг може бути питанням життя і смерті.

Під час Другої світової війни Радянський Союз здійснив зворотне проєктування американського літака B-29 Superfortress, який виконав аварійну посадку в районі Владивостока, що призвело до створення бомбардувальника Ту-4. Подібна практика широко поширена у військових технологіях у всіх країнах.

Величезний внесок зворотний інжиніринг зробив у медицину, оскільки більшість ліків — дженерики, створені за допомогою процесу, який називається деформуляцією. Створення дженериків дає змогу розширити доступ до життєво важливих препаратів для людей з усього світу і зробити їх доступними. Деформуляція застосовується також щодо косметики та мийних засобів. У таких галузях, як автомобілебудування, реверс-інжиніринг — стандартна практика. Французька компанія A2Mac1 навіть пропонує підписку на свої звіти про розбирання автомобілів, які дають змогу автовиробникам аналізувати продукцію конкурентів і покращувати власну. Завдяки навчанню на рішеннях конкурентів виграє і галузь, і споживачі, адже автомобілі стають безпечнішими.

Для реверс-інжинірингу необхідне алгоритмічне мислення

Алгоритми застосунків і онлайн-сервісів аналізують поведінку користувачів, щоб виявити закономірності та вподобання. Зводячи тисячі взаємодій у формулу, алгоритми можуть передбачати майбутню поведінку і представляти користувачам відповідні товари або контент. Процес виявлення закономірностей у поведінці користувачів схожий на реверс-інжиніринг: збір даних, систематизація, виявлення подібностей і складання прогнозів.

Перший етап, збір даних, подібний до колекціонування. Багато видатних майстрів своєї справи збирали речі, якими захоплювалися. І колекціонерами вони ставали набагато раніше, ніж майстрами. Колекціонування дає змогу із часом удосконалювати власний смак і навички. Енді Воргол, Девід Бові та Квентін Тарантіно, до того як здобути визнання, були завзятими колекціонерами чужих робіт. Занурення в чужі роботи не тільки допомагає засвоїти правила тієї чи іншої галузі, а й розширює уявлення про те, що можливо.

Після того як ви зібрали приклади переконливих робіт, наступний крок — визначити, що їх виділяє. Алгоритми розпізнавання образів легко справляються із цим завданням, відшукуючи унікальні елементи в прикладах. Люди можуть застосовувати аналогічний підхід, використовуючи техніку, що нагадує дитячу гру «Знайди відмінності». Зустрівши яскравий приклад, наприклад вдалу сторінку сайту, варто зробити паузу й подумати, що робить її такою. Згідно з дослідженнями експерта з інновацій Клейтона Крістенсена, головний індикатор інноваційного менталітету — вміння ставити правильні запитання.