Епоха нової влади
Дайджест бестселера Джеремі Гейманса й Генрі Тіммса «New Power».
Про те, як у сучасному гіперпов’язаному світі поширюються ідеї, як виникають масові рухи, як їх скеровувати та використовувати їхню силу.
Сьогодні кожна людина з доступом до нових технологій має потенційно величезну владу. Вона може заводити друзів з усіх куточків світу, брати участь у політичних і громадських рухах і навіть очолювати їх, запускати процес змін, поширювати ідеї, створювати нові спільноти, оприлюднювати важливу інформацію, привертати увагу до несправедливості.
У своїй книжці Джеремі Гейманс і Генрі Тіммс досліджують феномен нової влади, яка витісняє старі її форми, побудовані на ієрархічному принципі та підпорядкуванні. Якщо стара влада була сконцентрована в руках небагатьох — тих, хто ревно охороняв її запаси, що розповсюджувалися згори донизу, то нова влада належить широким масам, що отримали інструменти впливу, яких не було раніше. Нову владу марно намагатися утримати, можна лише спрямовувати її різними каналами.
Сама зміна владної парадигми — не хороше й не погане явище, усе залежить від того, заради досягнення яких цілей її використовують. Нова влада може служити як благим починанням і взаємодопомозі, так і поганим — рекламі шкідливих товарів, поширенню неправдивої інформації, вербуванню терористів, радикалізації суспільства.
У своїй книзі автори, які мають багатий досвід у сфері створення нововладних кампаній, на безлічі прикладів показують, як зрозуміти природу сучасної влади, які є інструменти роботи з нею і як використовувати її можливості собі на користь.
Зміст дайджесту
1Нова влада спирається на активність широких мас2В основі старовладної та нововладної моделей лежать різні цінності, які часто суперечать одна одній3Нова влада передбачає нові підходи до поширення ідей4Широкої підтримки в умовах нової влади домагаються ті, хто діє в рамках п’ятикрокового сценарію5Щоб існувати довго, нововладне суспільство має врівноважити інтереси трьох груп своїх учасників6У нововладних спільнотах люди виробляють нові форми збору та інвестування коштів7Нововладні моделі передбачають і нові форми лідерства8Традиційні компанії можуть виграти від запозичення нововладних елементів9Завершальні коментаріНова влада спирається на активність широких мас
Протягом десятків років кінопродюсер Гарві Вайнштейн був одним із головних людей у Голлівуді. Він був багатий і могутній, вирішував, хто стане зіркою, а хто ні. Його фільми отримали понад триста номінацій на «Оскар», він був найбільш згадуваною людиною в подячних промовах оскарівських лауреатів, йому присвоювали почесні ордени Єлизавета II та Ніколя Саркозі. Однак у 2017 році, попри величезні ресурси, високооплачуваних адвокатів і договори про нерозголошення, Вайнштейн опинився в центрі найбільшого скандалу. Понад 80 жінок, зокрема відомі акторки, звинуватили його в сексуальних домаганнях, і в одну мить він втратив усю свою владу. Вайнштейн уособлював стару ієрархічну систему влади, а його падіння — один із найбільш наочних прикладів дії нової. Після перших звинувачень на адресу Вайнштейна акторка Алісса Мілано використовувала хештег #MeToo, заохочуючи жінок ділитися своїми історіями домагань і насильства. #MeToo перетворився на справжній рух, що охопив увесь світ із несподіваними наслідками, — почалися мітинги, багатьох відомих особистостей звинуватили в неналежній поведінці.
#MeToo — прекрасна ілюстрація сильних сторін нової влади. У руху не було одного центру, звідки б виходили сигнали, він був децентралізованим і некерованим. Кожен учасник міг поділитися своєю історією, відчути себе почутим і причетним до чогось більшого.
Нові технології допомогли задовольнити потребу в участі, координувати дії та домогтися такого охоплення і швидкості поширення, які не були можливі раніше.
Гіперзв’язаність сучасного світу, нові засоби участі та збільшене почуття могутності кожної конкретної людини визначають нові моделі поведінки та нові типи мислення, які і є стовпами нової влади. Ці моделі лежать в основі не тільки громадських рухів, таких як #MeToo і Black Lives Matter, а й в основі платформ для спільної участі, таких як Wikipedia і GitHub, технологічних компаній Airbnb, Uber, Lyft, соцмереж і, на жаль, навіть сучасних терористичних організацій. Гарний приклад сили нововладної моделі — онлайн-спільнота PatientsLikeMe, яка об’єднує людей, що страждають від різних хвороб. Учасники діляться своїми історіями та методами лікування, рекомендують фахівців і навіть організовують збір коштів на клінічні випробування нових ліків. Можна сказати, що велика група пацієнтів, які бажають узяти у свої руки власне здоров’я, протиставляє себе традиційній моделі, де пацієнт є лише пасивним одержувачем рекомендацій експертів. Природно, що така активність може дратувати представників старої влади та авторитетних лікарів, які присвятили своє життя роботі в рамках старовладних структур.
В основі сили нововладних моделей — активність широких мас, які володіють потрібними інструментами впливу. Модель старої влади, навпаки, припускає, що вузька група зацікавлених осіб або організація володіють якоюсь перевагою, недоступною для інших. Вони прагнуть забезпечити підпорядкування в різній формі — через дотримання правил і виконання певних дій. Моделі нової влади, своєю чергою, орієнтовані на те, щоб люди формували спільноти, самостійно створювали та ділилися цінністю, наприклад, контентом, як у Wikipedia, або виробами, як в Etsy.
У сучасному світі досягнуть процвітання ті, хто навчиться використовувати нову владу собі на користь і досягати з її допомогою своїх цілей. На жаль, ці цілі можуть бути не лише добрими: люди можуть поширювати напівправду або завідому брехню, расистські настрої, вербувати нових членів у терористичні організації. Інструменти, які в одній ситуації слугують згуртуванню, в іншій розділяють людей, як ніщо раніше. Крім того, нова еліта, власники платформ, через які діє нова влада, на словах можуть проголошувати принципи відкритості, але, як засвідчили скандали довкола Facebook і Uber, їхні справи часто суперечать їхнім словам, а самі користувачі платформ не отримують і найменшої частки тих вигод, які дістаються цим компаніям-гігантам.
Це ж можна сказати й про політичні реалії. Прогнози про настання епохи свободи та саморегуляції, повалення всіх диктаторів завдяки новим технологіям, що забезпечують відкритість і координацію, виявилися занадто оптимістичними. Авторитарні політичні лідери теж навчилися успішно використовувати інструменти нової влади та підігрівати децентралізовану армію своїх шанувальників потрібними висловлюваннями.
В основі старовладної та нововладної моделей лежать різні цінності, які часто суперечать одна одній
Приклад, що наочно ілюструє їхнє зіткнення, — ініціатива НАСА, яке зіткнулося із загрозою різкого скорочення бюджету у 2010 році. Щоби підстьобнути новаторські розробки та довести корисність агентства, у науковому відділі Центру Джонсона в НАСА почали експериментувати з відкритими інноваціями, які передбачають запрошення широкої громадськості до розв’язання наукових проблем. Цей підхід суперечить принципам старої влади, де все визначає вузький прошарок експертів. Було обрано понад 10 завдань, опис яких виклали на загальний огляд і попросили допомогти в їх вирішенні. У проєкті взяли участь кілька тисяч людей із різних країн, і результати були дивовижними. Раніше середній цикл досліджень і розробок займав від 3 до 5 років, а відкриті інновації допомогли скоротити його до 3–6 місяців. Також було розв’язано складну проблему підвищення точності та швидкості прогнозування сонячних бур. Розв’язати проблему допоміг інженер із телекомунікацій Брюс Крегін, який не мав стосунку до НАСА і збирався на пенсію.
Однак, попри очевидні успіхи програми відкритих інновацій, її прихильники, які бажали розширити програму, зіткнулися з потужним опором всередині НАСА в особі прихильників старих методів. Опір не завжди був відкритим, багато хто саботував або ігнорував програму за зовнішньої згоди.
Конфлікт між методами старої та нової влади — нерідке явище, оскільки за ними стоять два протилежні типи мислення і різний набір цінностей. У НАСА одна сторона дотримувалася цінностей старої влади, таких як: важливість наукового авторитету; чіткі межі між експертами та не експертами; закритість інформації та самої спільноти; чітко визначена ієрархічна система вироблення рішень. Друга група орієнтувалася на цінності нової влади: прозорість, відкритість до співпраці та пропозицій зі сторони, зокрема від тих, хто не є членом професійної ієрархії.
Нововладні моделі розхитують норми, встановлені старою владою, і багатьом це не подобається. Крім того, вдалий досвід НАСА не означає, що нововладним починанням завжди супроводжує успіх, що вони завжди доречні й забезпечують найкращі результати.
Стара й нова влада конфліктують за таким набором цінностей:
Управління
Якщо старовладні системи передбачають чітку ієрархію, менеджеризм та інституціоналізм, то для нової влади характерні самоорганізація, неформальне управління, залучення громадськості до вирішення завдань. Учасники нововладних рухів часто висловлюють відразу до бюрократичних процедур, просувають мережеві інструменти участі. Показовий приклад дії нововладного управління — DonorsChoose. За допомогою цієї платформи вчителі можуть самостійно залучати фінансування на потреби шкіл та учнів. DonorsChoose став одним із найуспішніших краудфандингових майданчиків і допоміг залучити близько пів мільярда доларів на потреби учнів.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал