Сучасне технологічне суспільство переживає поворотний момент, і доказ тому — історії Airbnb та Uber. Колись їхні творці вигадали ідею, яку не мали наміру перетворювати на щось глобальне, але згодом їхній успіх змінив наші уявлення про галузі економіки, які вже давно існують.

Коли ми говоримо про компанію з новаторською і потенційно цікавою бізнес-ідеєю, то називаємо її «стартапом». Але Uber і Airbnb — це більше, ніж стартапи, оскільки ці компанії кардинально змінюють звичні правила гри. Автор книги, журналіст Бред Стоун, називає їх «апстартами» (upstarts) — вискочками.

Історії Airbnb та Uber

Компанія Airbnb з’явилася почасти випадково. Один із її творців, Браян Ческі, разом із другом Джо Геббіа винаймав квартиру в Сан-Франциско. Вони насилу нашкребли гроші на те, щоб винайняти її удвох. Обидва були вчорашніми випускниками, займалися дизайном, але Ческі через рік роботи в Лос-Анджелесі зрозумів, що дизайн не для нього. Геббіа придумав спеціальні подушки, які підкладали на жорсткі або холодні сидіння, виготовив невелику партію і поступово їх продавав. Ческі захопився: це була жива, справжня справа, Геббіа щось створював, і хоча його подушки не зробили революцію в дизайні, але принаймні на них, хоч і насилу, знаходилися покупці. Це був його перший реалізований проєкт і реальний продукт. Ческі перебрався до Геббіа, якого якраз покинув сусід по квартирі, а одному йому платити орендну плату було не під силу. Одного разу, коли в місті проходив чотириденний міжнародний конгрес дизайнерів, приятелям спала на думку ідея: здати свою квартирку за договором суборенди на кілька днів. У них були спальні місця, стіл і комп’ютер із доступом в інтернет.

Приятелі, користуючись безплатними конструкторами сайтів, швидко створили перший сайт свого дітища, яке спочатку назвали Airbedandbreakfast.com. На сайті повідомлялося, що є доступний ресурс житла для учасників конгресу. Дизайнери самі можуть вибрати собі житло й сусіда на свій смак. На їхній превеликий подив, вони швидко отримали перші пропозиції. За чотири дні приятелі оплатили свою квартирку на місяць уперед, у них з’явилися вільні гроші, а ідея дуже сподобалася гостям. З трьома постояльцями-дизайнерами зав’язалися корисні зв’язки.

Ческі й Геббіа зрозуміли, що намацали щось цікаве. Колишній сусід Геббіа, на ім’я Нейтан Блечарзік, який з’їхав, не втрачав із ним зв’язку — у 25-річного Нейтана були гарвардський диплом програміста й голова підприємця. Разом вони вивчили сайти, що пропонують схожі послуги, на кшталт пошуку відповідного сусіда для спільної оренди квартири (Roommates.com). Нейтан кинув клич у соціальних мережах, де пропонував господарям житла здавати його в оренду подобово. Друзі поставили за мету зробити це таким же простим, як оренда готельного номера. Ческі сам їздив по квартирах, які здавали в їхньому сервісі, щоб вивчати власний продукт і розуміти, що треба поліпшити.

Перший час проєкт тягнувся безрезультатно. Охочі здати й винаймати житло час від часу з’являлися, але справа ніяк не хотіла ставати на широку ногу. Під час передвиборчої компанії Обами вони закупили кукурудзяні пластівці зі смішними портретами Обами та Маккейна і продавали представникам і виборцям кандидатів. Попри безумство ідеї, коробки з пластівцями принесли їм 30 тис. доларів на необхідні витрати та погашення боргів. Пластівці з нерозпроданих коробок із Маккейном слугували їм підмогою у важкі часи. Але до успіху було вже зовсім недалеко. Знайомство з інвестором Полом Гремом із бізнес-інкубатора Y-Combinator переломило затяжний застій.

Спочатку Грем сильно сумнівався у витівці, йому здавалося, що мало хто зважиться здавати власне житло. Він не хотів би ні спати на чужому дивані, ні пускати незнайомців на своє ліжко. Хлопці його не вразили, але коли вони вже зібралися йти й перед відходом вручили (на жах Блечарзіка, який не схвалював витівку) дві коробки пластівців присутнім інвесторам, Грем сказав їм, що вони живучі, як таргани, а тому заслуговують на допомогу, адже, попри низку невдач, вони не здалися, а зробили все можливе, щоб зрушити. Грем і ще один інвестор, Грег Макаду з компанії Sequoia, забезпечили їм початковий капітал, а ті, хто цього не зробив, пізніше добряче пошкодували про своє рішення — сьогодні Airbnb пропонує житло в 191 країні світу й коштує понад 3 мільярди.

Паралельно з Airbnb виникла й розвивалася компанія Uber, заснована Тревісом Каланіком і Гарретом Кемпом у 2009 році. Кемп, на відміну від Ческі та Геббіа, на той час був заможним бізнесменом: підприємницька жилка проявилася в нього ще в школі. У 2007 році він продав один зі своїх стартапів, StumbleUpon, за 75 млн доларів.

Кемп народився в Канаді. Його сім’я часто переїжджала — батьки були люди неспокійні та творчі, вони любили зміни. Батько, почавши з професії бухгалтера, уже в зрілі роки вирішив змінити її, ставши успішним архітектором і підрядником. Усі будинки, у яких жила його сім’я, він спроєктував і збудував сам. Він рано опанував комп’ютерні технології, і разом із другом, Джеффом Смітом, шукав в інтернеті простір для оригінальних бізнес-ідей. Він закінчив університет і після успішного стартапу перебрався до Штатів. Після продажу StumbleUpon він працював на eBay і був молодим заможним парубком. Одного разу, проводячи вечір за переглядом чергового фільму бондіани, він звернув увагу на епізод, коли Джеймс Бонд на орендованій машині женеться за лиходієм і поглядає на свій телефон, де видно, як рухається його автомобіль — значок, що повзе по мапі. Цей образ запав йому в пам’ять.

У Сан-Франциско Кемп не раз стикався зі збоями в системі таксі. Вона була зручнішою швидше для водіїв, ніж для пасажирів, оскільки попит сильно перевищував пропозицію. Знаючи стан речей, таксисти не особливо старалися, тож люди часто запізнювалися на літакові рейси, навіть замовивши таксі заздалегідь. Профспілки водіїв не дозволяли збільшити парк машин, боячись зменшення заробітку. У Кемпа був гарний автомобіль, але він стояв у гаражі в його рідному Калгарі, а переміщатися в Штатах він вважав за краще на таксі. Ситуація з таксі в Сан-Франциско здивувала і спантеличила його. Спочатку він вирішив викликати всі машини поспіль, сподіваючись, що хоч одна та приїде на виклик. Так у більшості випадків і виходило, але незабаром його виверт розкусили диспетчери та занесли телефон Кемпа в чорний список.

Він почав зустрічатися з дівчиною, телепродюсеркою Мелоді Макклоскі, але через дивну ситуацію з таксі кожне побачення перетворювалося на проблему — вони жили далеко одне від одного. Кемп вирішив використовувати нелегальних таксистів, які, боячись таксистів, блимали потенційному пасажиру фарами, показуючи йому, що готові підвезти.

Жінки боялися користуватися їхніми послугами, але Кемп виявив, що більшість автомобілів у повному порядку, і водії їх були набагато люб’язнішими за таксистів. У кожного водія, який йому подобався, Кемп брав телефон. Більшість із них чекали пасажирів біля готелів. За кілька годин до поїздки Кемп відправляв одному з них повідомлення, звідки його забрати та куди везти. Іноді він орендував машину з водієм для себе і друзів на весь день.

Так починався Uber. Кемпу спала на думку ідея виклику вільних автомобілів на вимогу, з можливістю відстежувати їхнє переміщення за допомогою спеціального застосунку на смартфоні (знадобився досвід Джеймса Бонда). Спочатку Кемп хотів назвати свій новий проєкт UberCab, де Uber означало те саме, що супер, за аналогією з німецьким Über — понад-, вище, ніж. Потім він відмовився і від умлаута, і від Cab.

Кемп хотів закупити автомобілі у власність, щоби потім здавати їх в оренду, але врешті-решт вирішив, що куди простіше координувати дії власників автомобілів і пасажирів, допомагаючи їм знайти один одного. У Сан-Франциско на таку ідею точно буде попит, але чи можна просунутися далеко за його межі?

Кемп почав шукати однодумців. Незабаром до нього приєдналися близький друг, підприємець Тревіс Каланік та інженер Оскар Салазар. Каланік промацував ґрунт в інших країнах, Салазар проєктував механіку сервісу — роботу застосунку для смартфона, за допомогою якого викликали машину. Незабаром продукт пройшов польові випробування — друзі найняли кілька водіїв методом випадкового добору, дали їм смартфони із застосунком і намагалися викликати їх із різних місць. Перша версія була сирою, було потрібне доопрацювання, на яке потрібні були гроші. Як і у випадку з Airbnb, більшість інвесторів ідея не вразила (згодом вони кусали лікті). Але знайшлися й інші, і не пошкодували про вкладені кошти.

Незабаром сервіс запрацював. Спочатку в ньому пропонувалися дорогі машини для заможних клієнтів, потім машини на будь-який смак і гаманець. У 2010 році сервіс Uber, як вірус, поширився Сан-Франциско. Водії один за одним потягнулися в офіс Uber. Робило свою справу й сарафанне радіо — людям було цікаво, чому їхній друг, на якого вони чекають у барі, прибув якоюсь незнайомою машиною, яка одразу поїхала. Жителі Сан-Франциско були дуже задоволені сервісом, чого не можна сказати про таксистів.

Так дві компанії нового типу — Airbnb і Uber — встали на ноги та почали робити перші кроки. Вони набирали силу, розширювали охоплення, змінювали світ, створивши принципово нову модель бізнесу.

Про те, як це в них вийшло, в автора є кілька важливих ідей.