Zucked: усвідомлюючи катастрофу Facebook
Дайджест бестселера Роджера Макнеймі «Zucked».
Про те, яку небезпеку для суспільства становить недалекоглядна політика керівництва Facebook.
Роджер Макнеймі — особистість не менш, якщо не більш видатна, ніж Марк Цукерберг, хоча й не така відома. Він успішно поєднує в собі музиканта, венчурного капіталіста, інвестора та бізнесмена. Він співзасновник акціонерної компанії, науково-технічного фонду, інвестує в безліч проєктів і гастролює з концертами. Водночас він користується великим авторитетом у Кремнієвій долині.
Свого часу він познайомився з молодим Цукербергом, коли Facebook тільки почала набирати популярність і більші компанії вмовляли його продати своє дітище. У зв’язку із цим Цукерберг переживав «екзистенціальну кризу», і Макнеймі, давши йому пораду в жодному разі не продавати молоду соціальну мережу, став його консультантом і раннім інвестором. У нього досі є акції Facebook, і, як він підкреслює, не було жодних причин приєднатися до затятих противників компанії. До певного часу Макнеймі, за його словами, мав недостатньо повну інформацію, щоб отримати вичерпне уявлення про діяльність Facebook, але приблизно у 2016 році запідозрив недобре.
Технології дають змогу великим інтернет-платформам, подібним до Facebook і Google, маніпулювати користувачами у власних цілях. Їхні творці водночас виявляють повну безвідповідальність і байдужість, женучись за прибутком. Довіра користувачів до інтернет-гігантів, яка колись була безмежною, була підірвана використанням особистих даних без згоди. Їхні бізнес-моделі не передбачали захист користувачів від шкоди. Щоб цього уникнути користувачам потрібно проявляти більше скептицизму, змусити Facebook і Google взяти на себе відповідальність за вплив на людей і тиснути на політиків, щоб вони на законодавчому рівні зобов’язали великі платформи дотримуватися суспільних інтересів.
Молоді успішні підприємці Кремнієвої долини почуваються обраними, не думаючи про те, що в тих, хто користується їхніми послугами, теж є права, зокрема право вибору. Вони занадто самовпевнені, глухі до критики та дружніх порад, ставлячи на перше місце лише власні інтереси. Їхній інтелект, працьовитість і продуктивність не йдуть на користь нікому, крім їх самих.
Сьогодні Facebook має величезну владу над умами користувачів. Не те щоб компанія навмисно нею зловживала. Але іноді навіть найкращі ідеї втілюються не так, як задумано — благими намірами, як відомо, вимощена дорога в пекло. Діяльність в інтернеті регулюється слабко, у ньому вільно використовуються маніпулятивні технології, а Кремнієва долина не дуже-то дбає про користувачів, оскільки на першому місці в більшості її мешканців — багатство і влада. Це може катастрофічно позначитися на принципах демократії, особистому житті та економіці, якщо не вжити рішучих заходів просто зараз. Інакше робота Facebook буде все більш руйнівною. Після кількох великих провалів ні Цукерберг, ні операційний директор компанії Шеріл Сендберг не зробили жодних висновків, й алгоритми Facebook залишилися колишніми.
Макнеймі у 2016 році офіційно звернувся до Цукерберга й Сендберга, вказуючи на те, що зловмисники можуть використовувати алгоритми Facebook для заподіяння шкоди й маніпулювання виборами (тоді був самий розпал передвиборчої кампанії). Він склав лист, де навів кілька прикладів такого використання. Співробітники Facebook у цьому не брали участі, але сама культура компанії, її алгоритми, система цінностей і рекламна модель сприяли зловживанням.
Макнеймі впевнений, що під час створення Facebook у Цукерберга не було поганих намірів, він щиро вважав, що його мережа об’єднає весь світ. Він не особливо дбав про конфіденційність даних своїх користувачів, упевнений, що більшості з них мережа потрібна виключно для спілкування, і нікому на думку не спадає заподіяти за її допомогою шкоду. Згодом на такій зневазі до конфіденційності, коли чужими даними розпоряджалися так, ніби мали на це право, і виросли могутність і прибутки Facebook. У листі Макнеймі наголосив, що в бізнес-моделі та архітектурі Facebook є серйозні недоліки, які потрібно виправити якомога швидше. Він був упевнений, що й Цукерберг, і Сендберг просто не продумали наслідки своїх стратегій. Однак, коли він зрозумів, що вони не збираються нічого робити, а тільки прагнуть його заспокоїти, він вирішив зібрати трохи більше даних і винести проблему в публічний простір. Підсумком стали кілька статей і книга.
Ось кілька важливих ідей із неї.
Зміст дайджесту
1Успіх Facebook був би неможливий без революції в технологічній індустрії2Девіз Facebook — рухатися швидко і зламувати речі3Змусити користувача відчувати певні емоції — потужний спосіб для соціальних мереж збільшити його залученість і сформувати залежність від них4Над гігантами на кшталт Facebook і Google практично немає антимонопольного контролю5У всіх соціальних мереж є темні сторони6На сьогодні майже немає законів, що обмежують діяльність великих інтернет-платформ7У нинішньому режимі роботи недоліки Facebook переважують переваги8Завершальні коментаріУспіх Facebook був би неможливий без революції в технологічній індустрії
До появи Facebook у 2004 році Кремнієва долина не знала прикладів успішних стартапів, на чолі яких стояли люди, які ледь встигли закінчити коледж. До 2000 року на розвиток кожної нової технології витрачалися роки, якщо не десятиліття. Машинам не вистачало обчислювальної потужності, пам’яті або інших можливостей, щоб задовольнити потреби клієнтів. Доводилося пристосовуватися. Але технології розвивалися, за законом Мура кількість транзисторів на кожній схемі подвоювалася щороку і водночас вони дешевшали. До моменту появи Facebook технології кардинально змінилися, переживши справжню революцію. Розвивалися і мережеві технології: з локальних вони виростали в дедалі більші, відповідно цінніші. Ціна комп’ютерів падала, цінність підключення до мережі зростала. З’явилася глобальна мережа Інтернет, до якої сьогодні підключені всі комп’ютери. З його розвитком і з’явився Facebook та інші інтернет-платформи.
У 1993 році Марк Андріссен створив браузер Mosaic. У 1994 році виникли Yahoo й Amazon, в 1995 році з’явився eBay, і мережа безперервно розвивалася. У той самий час мережа розвинулася до такої міри, що стало можливо під’єднати до неї мобільні пристрої.
Користувачі вже не уявляли життя без інтернету. Здавалося, світ під його впливом стане вільнішим, справедливим і демократичним. Мережева архітектура на той час сама була демократичною: у всіх сайтів і сторінок були однакові привілеї та можливості. Але були й упущення, до яких належала й анонімність у Мережі. Нікому з розробників не спадало на думку, що із цим рано чи пізно можуть виникнути проблеми. Ніхто з інженерів мережевої архітектури не думав, що в інтернеті потрібен контроль, вважаючи, що користувачі самі виявлять взаємну повагу. Форуми в той час були нечисленними, і якщо на них з’являлися образливі коментарі, то зрідка, і ставилися до них як до неминучого зла.
На початку 2000-х архітектура Всесвітньої павутини під назвою Web 2.0 стала орієнтуватися на соціальні мережі, на смаки й потреби людей. З’явилися Zynga, LinkedIn, Napster, Plaxo.
Усі вітали розвиток інтернет-технологій, і їхні творці, і користувачі. Здавалося, ці технології роблять світ кращим. Однак із розширенням можливостей збільшувалася і шкода. Мережа з малою пропускною здатністю мінімізувала цю шкоду.
Facebook запустилася в найсприятливіший час, на початку 2004 року. Розвиток Web 2.0 був на ранній стадії, технологічна промисловість була на підйомі. Інженери могли швидко створити прекрасний продукт на основі додаткових програмних компонентів, їм не потрібно було будувати архітектуру продукту з нуля, як колись. Відкритий вихідний код економив час і гроші. Стартапи комбінували безплатні додатки з власним відкритим вихідним кодом, створюючи власний продукт. І навіть якби він провалився, вартість втрат була б мінімальною. Але якщо він виявився потрібним, можна було залучити венчурний капітал на вигідних умовах, поліпшити продукт, залучити більшу кількість користувачів. Або продати його більшій компанії за великі гроші, як це зробили свого часу Instagram і WhatsApp. Така модель була вигідна й венчурним інвесторам: ті, хто програв на ринку, швидко відсіювалися, якщо ж продукт знаходив споживача, був сенс вкласти в нього гроші. За цією моделлю діяв і Facebook.
Цукербергу не потрібна була команда інженерів із великим досвідом або продуманий бізнес-план. Він зібрав команду однолітків, тих, кому було трохи більше ніж 20 років. Їм не потрібно було на початку платити величезні зарплати, усе робилося на ентузіазмі. До того ж вони вірили в Цукерберга і його продукт, заражаючи цією вірою інженерів.
Девіз Facebook — рухатися швидко і зламувати речі
Цукерберг не виглядає винятком на тлі іншої талановитої молоді з Кремнієвої долини. Честолюбні молоді люди, які увібрали лібертаріанські ідеї, що ставлять на перше місце індивідуалізм і закони ринку, за всіх своїх ідеалістичних уявлень про власний продукт, насамперед дбають про власне процвітання, не надто замислюючись, як воно позначається на користувачах.
Ще на другому курсі в Гарварді Цукерберг написав програму Facemash, за допомогою якої порівнювали світлини двох людей, і можна було вибрати, яка з них привабливіша (на світлинах були студенти з 9 гуртожитків Гарварду). У перші 4 години Facemash набрав 24 тисячі переглядів і швидко поширився в Гарварді, однак через тиждень його закрили через порушення авторських прав. Але Цукерберг зацікавив трьох студентів (Кемерона й Тайлера Вінклвосса та Дів’ю Нарендру), які попросили його про консультацію щодо студентської соціальної мережі HarvardConnection, над якою ті вже тривалий час працювали. Цукерберг спочатку допомагав їм, потім запропонував адміністрації власний варіант, який, за його словами, можна впровадити набагато швидше, і за місяць придумав TheFacebook, запущений 2004 року. Трійця звинуватила його в крадіжці їхніх ідей і навіть подала до суду (у 2008 році їм віддали акції Facebook на 1,2 мільйона як відшкодування збитків). Незабаром майже всі студенти Гарварду зареєструвалися на TheFacebook, до Цукерберга приєдналося троє друзів, і незабаром соціальна мережа запрацювала в Колумбійському, Стенфордському та Єльському університетах. Потім з’явилися перші інвестори, і мережа безперервно розширювалася. У TheFacebook на кожній користувацькій сторінці була фотографія її господаря і його особисті дані. Не було ні стрічки новин, ні багатьох інших функцій. Потім TheFacebook перетворився просто на Facebook, зареєструвавши домен із цією назвою, і почав додавати нові функції. Крім нього, були й інші соціальні мережі, але вони не користувалися популярністю, а з приходом Facebook і зовсім незабаром зникли. У порівнянні з ними Facebook працював простіше: він звів кожного користувача до однієї адреси, що спростило роботу алгоритму. Почавшись як студентська соціальна мережа, Facebook поступово привернув увагу дорослих людей, які працюють, яким подобалася швидкість і простота реєстрації, і кількість користувачів безперервно зростала. У вересні 2012 року вона становила мільярд осіб.
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”
Переглянути коментарі (0) Підписатися на Telegram-канал