Те, як ми сприймаємо поїздку, залежить від нашого емоційного стану та очікувань, які ми на неї покладаємо

Людям властиво мріяти про ідеальну подорож, у якій усе йде згідно з планом. Мало хто замислюється про неприємності, які можуть трапитися — починаючи від запізнення на рейс і закінчуючи серйозною тропічною хворобою. Одні мандрівники справляються зі складнощами з усмішкою, а інші ще довго не можуть відійти від таких «сюрпризів».

Передчуваючи поїздку, ніхто не очікує подібних подій. Мандрівники покладаються на свою удачу й віру в те, що все пройде бездоганно. Але розчаруванням є місце в будь-якій подорожі — колір води не такий блакитний, як на фотографіях, попутник виявляється балакучим і неприємним типом, а замість тихого й затишного містечка доводиться жити в галасливому і брудному готелі.

Мандрівники постійно стикаються з невідповідністю своїх очікувань і світу навколо. Автор книжки намагається знайти цьому пояснення і попутно розповідає, як працює механізм передчуття. На його думку, реальність не гірша, ніж вигаданий нами світ. Просто вона інша.

Коли ми збираємося в поїздку, у голові з’являється образ майбутнього. Якщо ми плануємо кататися на лижах, то уявляємо себе щасливими після цілого дня катання засніженими схилами. А якщо має бути двотижневий відпочинок у Таїланді, то ми подумки купаємося у хвилях Індійського океану. Ми створюємо ідеальну, але вельми обмежену в деталях картину. У наших фантазіях немає місця дрібницям, з якими нам доведеться зіткнутися в реальності, тому що уява не може вмістити все розмаїття деталей звичайного життя.

Уявіть одну маленьку сцену з подорожі — поїздку з аеропорту до готелю. Коли ми проживаємо цей момент, на нас валиться шквал деталей. Мозок фіксує все: смішний акцент прикордонника, чужу валізу у формі морквини, що викотилася, скупчення таксистів біля входу, відсутність мила в туалеті, дику спеку, безліч комарів на вулиці, брудну підлогу автобуса. І це тільки мала частина всього, що ви можете запам’ятати та побачити. Природно, що мозок опускає ці деталі в моменти передчуття поїздки. Інакше можна було б зійти з розуму. Але реальне життя не намагається вберегти нас, воно показує нам усе своє різноманіття. Що більше деталей з’являється навколо, то нам складніше зіставити реальність із тією бездетальною картинкою, яка склалася в нас у голові.

Вибірковість людського розуму можна порівняти з тим, як представлено життя в мистецтві, тобто на картинах і в книгах. Художники й письменники з безлічі фактів обирають тільки те, що їм важливо й цікаво. Вони спрощують світ усього до кількох образів.

Ми краще сприймаємо важливі події та враження в момент їхнього очікування та передчуття. Поки подія ще не настала, розум може зосередитися на важливому, ігноруючи непотрібні деталі. Так само справа йде й зі спогадами. Політ на інший континент міг здатися вам цілою вічністю. Ви читали журнал, вечеряли, слухали розмови сусідів. Але вже через кілька днів ви насилу згадаєте обличчя бортпровідників і пасажирів. А через кілька років ви зможете згадати тільки те, що потрапили з точки А в точку Б. Тому однією з причин розчарування, що наздоганяє нас під час подорожі, є наш власний розум, який так обробляє інформацію.

Інша причина почуття незадоволеності криється в тому, що в подорож ми беремо самого себе з усіма тривогами й переживаннями. Щастя і безтурботність залежать не від фізичної оболонки ідеально вибудовуваної поїздки, а від нашого внутрішнього стану. Хоч якою очевидною є ця істина, багато хто її забуває. Люди думають, що, опинившись на райському пляжі в оточенні пальм, вони раптом відчують себе щасливими.

Красиві фотографії та краєвиди навіюють думку, що для хорошого життя не вистачає тепла й океану. Тоді людина купує квитки, збирає валізи та приїжджає в країну своєї мрії. Але раптом у голову починають лізти думки про проблеми, які давно хвилюють. Спекотний клімат, прозора вода, фрукти — усе перестає радувати. Тілом такий мандрівник перебуває на відпочинку, але головою у своїх повсякденних турботах. Не розуміючи, чому так відбувається, він почувається обдуреним і засмученим.

Розуміння того, з яких чинників складається сприйняття поїздки, допоможе уникнути розчарувань. Здатність людини бути щасливою залежить тільки від рівня її психологічної та емоційної задоволеності. Жодні фізичні блага не замінять почуття любові, взаєморозуміння та спокою. Особливо це стає очевидним, коли ми сваримося зі своїм партнером по подорожі. Ми злимося. Псується настрій. Як наслідок, нам стає байдуже, що оточує нас навколо — величні гори, бурхливий океан або буяння фарб. До моменту примирення ми зосереджені тільки на своїх внутрішніх переживаннях.

Виникає питання, чи варто тоді взагалі подорожувати, якщо сприйняття поїздки залежить від нашого настрою та особистих переживань через майбутнє цієї самої поїздки. Чи не простіше залишитися вдома та спокійно здобувати досвід із книжок, фільмів і журналів? Відповідаючи на це запитання, де Боттон розповідає про книгу французького письменника Жоріса-Карла Гюїсманса. Її головний герой, герцог Ессент, вважає, що подорожувати можна, не виходячи з дому. Головне — створити собі таке середовище, яке навіюватиме образи самої подорожі. Він оточує себе картами, рекламними листівками, акваріумами з рибами та тропічними рослинами та навіть палубою. Ці деталі дали змогу йому відчути себе на морському круїзі. Його оминула морська хвороба, втома, довгі збори й неминучі розчарування. Гюїсманс стверджує, що такий спосіб подорожей можливий. І часом він більш об’єктивний, ніж поїздки, смак яких ми не відчуваємо через свою емоційність, тривожність і дратівливість.

Сам Боттон не відповідає на це запитання прямо, а лише підкреслює складність і суперечливість реальних подорожей. Кожен вирішує для себе сам, яку мету він переслідує. Можна отримати емоційний, але, можливо, вельми спотворений особистий досвід. Або навпаки — залишитися вдома, насолодитися отриманими знаннями із чужих подорожей і порадіти своєму комфортному способу дослідження світу.

Нас притягують місця, у яких ми знаходимо те, чого нам не вистачає у звичайному житті

Уявіть, що насувається час чергової відпустки. Потрібно терміново вирішити, куди ви поїдете. Ви починаєте думати, що хочете отримати від відпочинку — сліпучу засмагу, нові знайомства або так давно очікуване «перезавантаження». Від чого залежатиме ваше остаточне рішення? Від кількості днів відпустки, бюджету поїздки чи від давнього бажання відвідати певне місце? Так чи інакше, взявши один із чинників за основу, ви робите свій вибір.

Однак є категорія людей, які знають, куди хочуть поїхати. У них завжди є готовий аргумент, чому саме ця країна, місто, квартал. Такі люди не мислять свого життя без постійного вбирання нової інформації. Вони вивчають усе, що пов’язано з майбутньою поїздкою — історію країни, її архітектуру, мову. Боттон намагається розібратися, що рухає такими «диваками» і як народжується їхнє пристрасне бажання пізнання.

З ранніх років нам прищеплюється національна ідентичність. Ми дізнаємося про традиції, культурні звичаї нашої країни та прийняті норми поведінки. Поки ми маленькі, у нас немає сумнівів у правильності цієї картини. Але в міру нашого дорослішання стає очевиднішим, що життя в рамках своєї культури не єдиний спосіб сприйняття світу.

Ми стикаємося з культурами інших народів, бачимо відмінності між ними та розуміємо, наскільки різноманітна наша планета. Закрадається думка, що немає одного готового і правильного способу мислення. Тому вважати, що культура, у якій ти народився і виріс, найкраща, щонайменше, нерозумно. Навіщо обмежувати себе культурою однієї країни, якщо можна пізнавати стільки культур, скільки дозволить час, або навіть бути людиною світу?

У процесі дорослішання людина розуміє, хто вона є і що нею рухає. З’являються власні погляди та цінності, які не просто навіяні суспільством, а є результатом довгих роздумів, невдач, розчарувань. У цей момент людина може відчути невідповідність свого внутрішнього світу з її зовнішньою оболонкою. Створюється відчуття, що навколо ніхто її не розуміє. Усі живуть звичним життям, але позбавленим гостроти й радості для людини, яка марить зовсім про інше. Тоді такий мрійник починає шукати, у якій культурі відображаються його справжні цінності. У якому світі та в якій країні він зійде за свого не лише через колір шкіри та розріз ока, а й через погляди на життя.