У своїй книзі Ірвін Ялом наводить історії пацієнтів, які звернулися до нього після того, як робота з іншими психотерапевтами не принесла результату. Він описує не тільки свої успіхи в лікуванні, а і власні помилки, упередженість, поспішність і деякі інші промахи. Проте лікування завершилося успішно.

Ялом вважає, що всі проблеми його пацієнтів пов’язані з так званим болем існування. Їх мучили не тільки поширені повсякденні проблеми, як-от самотність, головний біль, зайва вага, невдоволення собою, горе, депресія, любовна залежність та інші. У цих проблем було глибоке коріння, пов’язане з їхнім життям. Їх мучили бажання, здійснити які було неможливо, вони здійснювали свідомі та несвідомі спроби впоратися з грубими фактами життя, які не хотіли приймати. Одна пацієнтка хотіла бути разом із людиною, молодшою за неї більш як на 30 років, інша хотіла мати батьків, яких у неї не було, третя — повернути померлу доньку. Саме ці нездійсненні бажання стали причиною психічних розладів.

Для психотерапії дуже важливі чотири факти життя. Перший — неминучість смерті, своєї та близьких. Другий — свобода, коли ми маємо можливість жити так, як хочеться. Третій — самотність. Четвертий — відсутність сенсу життя. Усі люди натрапляють на ці факти, але не кожен може їх перенести, і на цьому ґрунті виникають психічні розлади. Лікування полягає в тому, щоби прийняти ці факти та використовувати їхню енергію для розвитку.

Занурюючись у життя пацієнтів, психотерапевт намагається позбавити пацієнтів ілюзій, навчити їх жити з розплющеними очима, тому що ілюзії послаблюють людський дух, відводять від відповідальності. Психотерапевти, як і пацієнти, теж стикаються з даностями існування, які неможливо скасувати. У них немає готових відповідей на всі запитання, вони не керівники, а спостерігачі й учасники, які разом із пацієнтами проживають їхні проблеми та шукають відповіді на болісні запитання.

Зміст дайджесту

1Стосунки не мають ґрунтуватися на ілюзіях2Найважчі та найскладніші періоди стають легшими, якщо думати не тільки про себе3Хоч би як ми сумували за померлими близькими, насамперед потрібно пам’ятати про живих4Допомагаючи іншим, людина допомагає і собі5Іноді наші страждання спричинені неіснуючими причинами6Рано чи пізно потрібно розлучитися з минулим, щоб жити далі7Не варто порівнювати себе з іншими, корисніше шукати найкраще в собі8Завершальні коментарі
1

Стосунки не мають ґрунтуватися на ілюзіях

Однією з пацієнток Ялома була сімдесятирічна Тельма, закохана у свого попереднього психотерапевта. Любов погано поєднується з психотерапією — вона являє собою ілюзію, загадку, а терапевт прагне ясності. Він змушений бути катом любові. Побачивши Тельму вперше, Ялом вирішив, що вона помиляється. Закоханість приносить радість, людина має кращий вигляд і краще почувається. Тельма виглядала змученою і занедбаною. Ялом вирішив розплющити їй очі та позбавити нав’язливого почуття, яке її мучило.

Тельма розповіла, що вісім років тому в неї був роман із її психотерапевтом, молодим чоловіком (молодшим за неї на 35 років) на ім’я Метью. Вона показала Ялому дві свої фотографії, у молодості та вісім років тому. У молоді роки вона була красунею-танцівницею, вісім років тому мала доглянутий і молодий вигляд.

Тельма протягом двадцяти років лікувалася від хронічної депресії та майже весь час відвідувала психотерапевтів, зазвичай практикантів у місцевій психіатричній клініці. Одного разу вона почала лікування в Метью, молодого і вродливого психолога-стажиста. Тельма відвідувала його близько двох років, а потім він перейшов на роботу в державну клініку на повну ставку й залишив приватну практику. Тельма дуже засмутилася: сеанси з Метью їй по-справжньому допомагали, він умів знайти до неї підхід, був добрим і розуміючим. Їхні бесіди були не тільки терапевтичними, а й філософськими, збагачували Тельму духовно.

Після відходу Метью Тельма змушена була продовжити лікування з іншими терапевтами, але ніхто з них не міг зрівнятися з Метью. Минув рік після їхнього розставання, і раптом вона випадково зіткнулася з ним на вулиці. Вони розговорилися, разом поснідали, потім пообідали. Усе було природно, хоча до цього їхні стосунки були суто професійними й не виходили за межі кабінету. Однак під час зустрічі вони ніби опинилися в іншому світі: базікали й сміялися, трималися за руки. Метью запропонував поглянути на нову квартиру, яку він нещодавно зняв. Тельма нічого не мала проти, тим паче що чоловік поїхав у відрядження. Так само природно вони опинилися в ліжку, де провели ніч, на захоплення Тельми.

Їхній роман тривав близько місяця: вони зустрічалися, передзвонювалися, Тельма була щаслива. Але раптово Метью перестав відповідати на її дзвінки. Через кілька днів вона прийшла до нього на роботу під час перерви без попередження. Метью сказав, що вони не повинні більше зустрічатися, бо це неправильно. Вони попрощалися, але Тельма була неспроможна перенести розлуку. Вона постійно телефонувала йому, залишала голосові повідомлення, на які він перший час відповідав. Потім він зовсім перестав виходити на зв’язок. Під час останньої розмови Метью сказав, що треба повернутися до реальності.

Тельма не розуміла причин розриву й тому мучилася особливо сильно. Її депресія посилювалася. Вона цілими днями сиділа, втупившись у вікно, практично не їла, занедбала будинок і себе. Через пів року після розриву з Метью вона зробила спробу самогубства, але її дивом вдалося врятувати. Поки Тельма була в лікарні, Метью відвідав її, але пробув лише 15 хвилин і поводився як психотерапевт. Він відмовлявся говорити про їхній короткий роман і обговорювати свої нові стосунки.

Проте протягом восьми років Тельма дзвонила й залишала повідомлення на автовідповідачі в особливі дати: день його народження, день їхньої першої зустрічі, день останньої зустрічі, свята тощо. Весь цей час Тельма заново переживала кожну годину свого короткого роману. Вона відвідувала інших психотерапевтів, але жодному з них навіть не згадувала про Метью, боячись йому нашкодити. Ялома вона обрала за рекомендаціями, бо їй сподобалися його книжки, і тому, що сподівалася з його допомогою знову стати щасливою.

У Ялома сформувався негативний образ Метью. Він вважав його поведінку маніпуляторською, непрофесійною, такою, що завдає шкоди пацієнтові. Водночас вона здавалася загадковою. Під час роману з Тельмою йому було приблизно 30 років, то що він знайшов у шістдесятидворічній жінці, нехай і моложавій, і привабливій? Можливо, у нього були власні психологічні проблеми, які він не міг вирішити?

Після довгих безрезультатних сеансів, під час яких Тельма не переставала пережовувати подробиці свого короткого роману, Ялом запропонував їй вихід: покликати на їхні сеанси Метью. Він розумів, що любов до Метью насправді була спробою втекти від старості й самотності. Він запитував у Тельми, що вона насправді знає про Метью, якого то обожнює, то ненавидить. Тельма вважала, що знає про нього достатньо й не потребує додаткової інформації. На пропозицію покликати Метью на сеанс вона спочатку відповіла відмовою, потім погодилася. Ялом був упевнений, що Метью прийде: напевно він теж захоче звільнитися від дзвінків, які тривали вісім років.

На сеанс, куди мав прийти Метью, Тельма з’явилася помолоділою на десять років і прекрасно одягненою. Вона сама зателефонувала Метью і запропонувала прийти на сеанс, на що він погодився. Метью виявився милою людиною років сорока. Він сказав, що готовий допомогти Тельмі всім, що буде в його силах. Він розповів історію, зовсім несхожу на ту, що розповідала Тельма. За його словами, його пацієнтка була йому дорога, він готовий був із нею бачитися, розмовляти, знати про те, що з нею відбувається. Але вона сама позбавила його такої можливості. Їй було цього мало: вона дзвонила йому по десять разів на день, залишала повідомлення, без кінця приходила в приймальню. Нарешті, коли вона зробила спробу самогубства, терапевт Метью порадив йому перервати всі стосунки з Тельмою.

Усе це, за словами Метью, він розповідав для Ялома, а Тельмі про це чудово відомо. Але він готовий розповісти ще раз. Вісім років тому в нього був психотичний зрив. Він активно практикував медитацію, захоплювався буддизмом і їздив до Індії, де в нього почалися галюцинації. З Індії його забрав брат, він близько місяця лежав у психіатричній лікарні, а коли вийшов звідти, абсолютно випадково зустрів Тельму. Тоді він ще не повністю прийшов до тями, і буддистські доктрини здавалися йому реальністю. Любов до всіх живих істот раптово сконцентрувалася на Тельмі. Він був готовий повністю відмовитися від свого его, розчинитися в ній, дати їй усе, що вона хоче. Але з кожним днем вона хотіла все більше й більше.

Після цієї розповіді Ялом перестав бачити в Метью соціопата або маніпулятора. Він уже не розумів, хто кого використовував у цих стосунках. Здавалося б, після цієї зустрічі мала настати ясність, і Тельма нарешті знайшла б спокій. Але вона залишилася страшенно незадоволеною. Їй здавалося, ніби їй щось ампутували, вона відчувала порожнечу. Ялом намагався пояснити їй, що вони з Метью відчували абсолютно різні почуття, і тому між ними від самого початку не було ніякого єднання. У Метью був психоз, Тельма була самотня й оплакувала минулу молодість. Їхнє кохання ніколи не повернеться, тому що його ніколи не було.

Незабаром Ялома відвідав чоловік Тельми Гаррі й повідомив, що після сеансів їй стає гірше, її симптоми загострилися, а він хоче повернути колишню Тельму. Вирішено було зробити перерву.
Через 3 тижні Ялом зателефонував Тельмі. Вона помітно повеселішала і сказала, що терапії більше не потребує, — вони з Метью домовилися бачитися раз на місяць і розмовляти. У такий спосіб вона позбулася депресії та повернула свого Метью, щоправда, уже в іншій якості. Після позбавлення від ілюзій стосунки продовжилися, але стали іншими.

2

Найважчі та найскладніші періоди стають легшими, якщо думати не тільки про себе

Один із пацієнтів Ялома, тридцятидев’ятирічний Карлос, неналежно поводився із жінками. Він бачив у них тільки сексуальний об’єкт, говорив, що мріє переспати з якомога більшою кількістю жінок, перш ніж помре від лімфоми, яку в нього виявили. Його батько теж помер від лімфоми в молодому віці.

Колишня дружина Карлоса жила в іншому місті разом із його дітьми, сімнадцятирічними двійнятами, хлопчиком і дівчинкою, у яких не було близького контакту з батьком. Після хімієтерапії Карлос приходив на сеанс змученим і слабким, він говорив про своє нездужання, самотність, любов до дітей і боротьбу з хворобою. Але коли він приходив до тями, усі його розмови перемикалися на секс і жінок. Він був абсолютно лисий після хімієтерапії, зі шрамами на шиї після видалених пухлин, і з підфарбованими бровами. Ніщо в його зовнішності не могло спокусити жінку, і з усім тим він не втомлювався прагнути до знайомств і сексу, хоч і без успіху.

Одного разу Ялом відправив його на групову терапію. Одна з пацієнток вирішила поділитися з групою своїм травматичним переживанням: вона розповіла, що її зґвалтували. Керівник групи, психотерапевт Сара, щоби підбадьорити її, сказала, що теж була зґвалтована. Це викликало в Карлоса жвавий інтерес, який спочатку прийняли за співчуття. Але потім його запитання набули такого характеру, що Сара змушена була перервати сеанс.

Ялом намагався пояснити Карлосу неприйнятність його соціальної поведінки. Він казав, що той має будувати взаємини з людьми незалежно від статі, підтримуючи їх і отримуючи підтримку сам. Група — це світ у мініатюрі, кожен моделює в ній той реальний світ, у якому живе. Карлос прийшов у групу, щоб використовувати її як засіб терапії, а заодно попрацювати над своїми соціальними навичками. Але в результаті його вже всі ненавидять, терапевт не хоче з ним працювати, і все це зробив він сам. Невже він так поводиться з усіма? Карлос відповідав, що плює на чужих йому людей та їхні страждання — він ще жодного разу не зустрічав людини, яка не була б готова вбити за роботу, гроші або жінку. То навіщо йому комусь співчувати? Що стосується того, що він став ставити запитання зґвалтованим жінкам, так йому, по-перше, було цікаво, а по-друге, такі розповіді його збуджували. Коли жінки висловили своє обурення, він сказав їм, що нема чого переживати через дурниці. Він був би зовсім не проти бути зґвалтованим будь-якою з них. А якби це не заборонялося законом, він із задоволенням сам ґвалтував би жінок.

Ялом запитав, невже Карлосу не шкода цих жінок у групі: адже вони зазнали не тільки фізичного, а й душевного болю, їх принизили, зламали, вони будуть довго відновлюватися після того, що сталося. Карлос відповідав, що йому не шкода нікого. Тоді Ялом запропонував йому уявити, що всі живуть у світі, де зґвалтування легальне. Як би його дочка почувалася б у такому суспільстві? Адже вона могла б стати жертвою будь-якого хтивого козла, якому б сподобалася?

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love” Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Повний текст цього та інших дайджестів книжок з тем #психології, #бізнесу, #здоров'я, #науки, #філософії, #саморозвитку доступні підписникам клубу “Rozum.Love”

Читайте тільки те, що заслуговує вашої уваги
ми вже відібрали 379 найкращих книжок та продовжуємо додавати нові щонеділі
Читайте тільки суть, без вступів, повторів та води
одна книга за ~30 хвилин
Читайте українською та вивчайте її нюанси
в кожному дайджесті по одному цікавому правилу рідної мови
Підтримуй українське!