У кожного виду є своє, часом і незначне завдання, але його виконання дуже важливе для правильної роботи всієї системи

У 2015 році вчені налічували на Землі понад два мільйони видів живих істот. Попри це, тваринне розмаїття нашої планети однаково вважається маловивченим. Наукова систематизація — трудомісткий і кропіткий процес. Одночасно він ускладнюється вимиранням і появою нових видів. Нерідко вид зникає, так і не дочекавшись свого вивчення.

Є чимало важкодоступних місць, де можуть ховатися ще неописані види. Що менше жива істота, то важче її виявити. Дослідники припускають, що з урахуванням усіх неописаних безхребетних, на Землі може бути від п’яти до ста мільйонів видів. З хребетними тваринами легше. Завдяки великим розмірам і безпосередній участі в житті людей, ссавці, амфібії, риби та птахи систематизовані й вивчені досить добре.

Сучасна людина за своє життя стикається з досить невеликою кількістю живих істот, порівнюючи з усім існуючим різноманіттям. Більшу частину людей не цікавить тваринний світ. Вони не знають назви класів, підкласів і видів тварин. На прогулянці з дітьми в парку вони бачать просто лебедя. Неважливо, це лебідь-шипун, крикун або сурмач. Ще більш плачевно справи йдуть із безхребетними. Багато хто воліє їх не помічати й називає просто комашками. У той час як їхня роль величезна — від них залежить існування інших істот.

Безхребетних і нас пов’язує те, що ми є частиною біосфери, живої оболонки Землі. Усі живі істоти планети перебувають у тісному зв’язку й залежності одна від одної. Коли зникає один вид, разом із ним може загинути ще низка живих істот, оскільки вони втратять джерело їжі або захист від хижака в особі виду, що спочатку зник. Так, у лісах Північної Америки через поширення грибної інфекції, привезеної з Азії та нехарактерної для цих місць, почали гинути каштани. Листям цього дерева своєю чергою харчувалися гусениці нічних метеликів. Згодом їм стало не вистачати їжі, що призвело до зникнення семи видів нічних метеликів.

У сучасному світі набирає популярності теорія антропоцену, у якій природа розглядається як платформа для реалізації інтересів людини

Нині у світі активно розвивається парадигма, якої дотримуються деякі вчені. Вони пропонують нову назву для сучасної епохи — антропоцен. На їхню думку, ми перейшли в новий час, у якому життя підпорядковане інтересам людини. Природа більше не об’єкт захоплення і споглядання, а лише платформа для втілення людських ідей. Відносини людини та природи зводяться до слова «використання».

Згідно із цією теорією, процес вимирання живих істот не зупинити. Діяльність людини занадто сильно вплинула на планету. Потрібно змиритися і перейти до нової споживацької позиції щодо тваринного різноманіття — дбати тільки про ті види, які можуть бути корисні для життя людини. Прихильники антропоцену називають це природним добором, але тільки у видозмінених людиною обставинах. Виживає найсильніший та найбільш корисний вид.

Головний аргумент прихильників цієї теорії — на Землі не залишилося чистих і незайманих куточків природи. Абсолютно вся територія перебуває під впливом людини. Будь-які зусилля на захист і збереження видів марні. Держава фінансує природоохоронні організації, а види однаково вимирають. Що, на їхню думку, свідчить про неефективність і марність роботи екологів.