1

Помилка думати, що депресія — це якісь дурощі сучасного, зніженого західного суспільства, яке не знає реального життя

Депресія — справжній бич нашого суспільства, але було б неправильним вважати, що вона є лише проблемою мешканців безнапасних країн. Автор послідовно руйнує цей міф, досліджуючи прояви депресії в бідних.

Є думка, що депресія — якась модна пошесть, що охопила середній клас західних країн. Але це відбувається насамперед тому, що ми навчилися добре її розпізнавати та пропонувати лікування, а не тому, що депресія виникає лише серед ситості та комфорту. Депресія вражала людей різного статусу протягом усієї людської історії — їй давали різні назви та знаходили різні причини її виникнення.

В Античності депресію розглядали майже так, як ми зараз. Гіппократ вважав її хворобою мозку, яку треба лікувати, приймаючи ліки, що прибирають надлишок чорної жовчі. У Середньовіччі депресія означала немилість Бога, відмову в порятунку душі. Депресія означала ганьбу, а тих, хто страждав на неї, вважали негідними довіри. У період Відродження депресію почали романтизувати. У творах мистецтва з’являлися та поширювалися образи меланхолійних та тендітних геніїв. У XVII–XIX століттях почав розвиватися науковий підхід до вивчення психічних розладів та мозку, покращувалися умови в клініках для душевнохворих. Саме слово депресія, що означає пригнічений настрій, з’явилося англійською в 1660 році. Воно увійшло в широкий вжиток у середині XIX століття, замінивши собою попереднє — меланхолію. У XX столітті з’явилися два основні напрями дослідження депресії. Спочатку — завдяки працям Зигмунда Фрейда та Карла Абрахама — психоаналітичний, який досі впливає на розуміння депресії. Другий напрям — психобіологічний. Його засновник, психіатр Еміль Крепелін, розглядав психічне захворювання з біологічної точки зору. У XX столітті пояснення депресії стали шукати в психоаналізі, біохімії та теорії еволюції. Крім того, значний вплив справили праці екзистенціалістів, які у своїх творах напрочуд точно передавали відчуття абсурду, небажання ні жити, ні вмирати.

У середині XX століття були відкриті антидепресанти, проте виникло багато суперечок про те, як вони діють і які нейромедіатори найбільше впливають на депресію серотонін, норепінефрін, епінефрин або дофамін. Потім з’явилася теорія рецепторів, як шляхів нейромедіаторів — якщо рецептор працює неправильно, то йому не вистачатиме нейромедіаторів, навіть якщо вони надходять у потрібній кількості. Дослідження про те, як діють антидепресанти, продовжуються і зараз. Прихильники теорії депресії, як медичної проблеми та прихильники психотерапевтичних підходів надто часто захоплюються суперечками. Якби вони співпрацювали, це допомогло б тим, хто страждає, набагато більше.

є проблема не тільки в тому, що немає єдності між різними підходами, а й в упередженнях. Одна з найсильніших — що депресія — порок, який вражає лише зніжених сучасних людей, котрі не стикалися з реальними життєвими труднощами. Насправді все навпаки. На поверхні лише вершина айсберга — забезпечені люди з розвинених країн відкрито говорять про свої проблеми, тому що в цих країнах стали надавати більше уваги діагностиці душевних розладів. Більшість же депресій бідних залишаються прихованими, тому що в них немає ні коштів, ні можливості до когось звернутися за допомогою, а депресія робить їх ще біднішими та ще безпораднішими. Про їхню депресію не говорять, тому що крім неї в них багато інших більш явних проблем.

Крім того, бідним людям часто не вистачає знань у галузі психології, вони не можуть усвідомити та вербалізувати свої почуття, їхні депресії протікають неусвідомлено. Депресії в бідних частіше виявляються у фізичних симптомах: у безсонні, занепаді сил, залежностях, панічних атаках, нездатності будувати стосунки.

«Виявляти депресію в незаможних — однаково, що виявляти емфізему в шахтарів». Постійні стреси, насильство, відсутність допомоги роблять депресію в бідних практично неминучою — вона є настільки частою, що стала звичною та природною, її просто не помічають, а статистика її не враховує.

2

Депресія — найбільший вбивця на землі

Однак не завжди ми можемо адекватно оцінити її шкоду, часто вона ховається за іншими проблемами. Автор наводить дані щодо США, де майже 3 % населення (приблизно 19 мільйонів осіб) страждають на хронічну депресію, серед яких понад 2 мільйони — діти. Приблизно 15 % людей із тяжкою депресією та орієнтовно 3 % з м’якою вчиняють самогубства. Також понад 2 мільйони людей страждають від біполярних розладів. Також дані свідчать про те, що депресія є основною причиною інвалідності серед людей старших за п’ять років. Такі з першого погляду самостійні проблеми, як алкоголізм і серцево-судинні захворювання, часто є наслідком депресії. Депресія «молодіє» — її починають виявляти в молодих і навіть дітей.

Аналізуючи шкоду, яку завдає депресія, автор підсумовує, що вона вкрала в людей більше часу, ніж війни, рак і СНІД разом узяті, і є найбільшим убивцею на землі.