1

Нові відкриття змушують переосмислити традиційне розуміння емоцій

Давньогрецький філософ Платон уявляв душу у вигляді запряженої двома крилатими кіньми колісниці, керованої візником. Темний кінь символізував наші примітивні інстинкти, білий — прагнення до вищих цілей, а візник — раціональне мислення, що керує обома кіньми. Як хороший візник уміло спрямовує коней, так і розум усвідомлює потяги й бажання та обирає найрозумніший шлях, стримуючи низинні інстинкти. Цей поділ на раціональне, емоційне та інстинктивне справив величезний вплив на західну цивілізацію. На думку Платона, емоції та розум мають працювати разом у гармонії, але надалі розум та емоції стали протиставляти. Розум сприймався як вище начало, а емоції та інстинкти — як те, що треба стримувати та контролювати.

Тільки до XIX століття в дослідників прокинувся інтерес до емоцій. Найбільший внесок у розуміння емоцій зробив Чарльз Дарвін, якого цікавило питання, чому еволюція зберегла «контрпродуктивні» емоції. Він зрозумів, що будь-які емоції мають еволюційну мету, яка покращує нашу пристосовність і впливає на наше мислення.

Дарвін вивчав прояви емоцій у людей і тварин і помітив, що кожній емоції відповідають певні вирази, чи то розширені очі, насуплені брови, шерсть, що дибки стала дибки, усмішка або вишкір. Сигнали тіла подають відповідні сигнали ворогам або одноплемінникам, кожна емоція служить важливій меті. Проте Дарвін вважав, що людям емоції перестали бути настільки необхідними, як тваринам, адже в нас з’явився досконаліший спосіб обробки інформації — раціональний розум.

Робота Дарвіна про емоції під назвою «Вираження емоцій у людини та тварин», яку він опублікував 1872 року, визначила напрямок думки на довгий час. Це була основа «традиційної» моделі емоцій, яка проіснувала аж до останнього часу. Згідно з нею є кілька основних емоцій, спільних для всіх людей; ці емоції мають фіксовані тригери та викликають специфічну поведінку; і кожна з них виникає в якійсь спеціальній структурі в мозку.

Традиційна теорія емоцій пов’язана з «триєдиною моделлю» мозку, яка знайома багатьом читачам науково-популярної літератури. Згідно з нею в мозку виділяються три шари. Перший — примітивний рептильний мозок, що відповідає за інстинкти виживання. Другий — лімбічна система, «емоційна» частина мозку, успадкована від ссавців. Третій — кора головного мозку, неокортекс, який відповідає за наші здібності до раціонального мислення і який особливо розвинений у людини.

Традиційне уявлення про емоції та триєдина модель мозку багато в чому схожі на платонівську колісницю: розум скеровує та контролює інстинкти й емоції, неокортекс відповідає за розум і логічне мислення, а емоційне життя відбувається в лімбічному та рептильному шарах, на нижчих рівнях. Попри те що триєдина модель наочна і здається інтуїтивно вірною, сучасні дослідження мозку показують, що вона є надмірним спрощенням, яке не варто сприймати буквально. Виявилося, що емоції розосереджені по мозку, а не локалізовані в лімбічній системі, між шарами мозку є дуже багато зв’язків, а для ухвалення рішень необхідна активна взаємодія між різними ділянками мозку.

2

Заведено вважати, що емоції заважають мисленню, але такі ситуації радше виняток, а не правило

Нашу увагу привертають випадки, у яких емоції змушують ухвалювати людей неправильні рішення, що іноді призводить до трагедій. Так, автор розповідає про катастрофу, що сталася 2014 року з літаком «Ентерпрайз», який належить компанії Virgin Galactic Річарда Бренсона. Згідно з офіційним висновком, політ відбувався за планом, а до катастрофи призвела помилка пілота, спричинена хвилюванням, сильною вібрацією і прискоренням корабля, з якими він не стикався під час тренувальних польотів.

У стані сильного стресу ми починаємо по-іншому обробляти інформацію. Якщо співробітника відчитав керівник, він може «накручувати» себе, уявляючи, як втрачає роботу, хворіє та опиняється на вулиці. Тривога впливає на мислення — ми починаємо боятися найгіршого й обираємо найбільш песимістичні інтерпретації того, що відбувається. Така реакція спостерігається не тільки в людини, але навіть у комах. Так, бджоли після високочастотного струшування починають інтерпретувати неоднозначні сигнали як песимістичні — вони пролітають повз живильного розчину, на який звертають увагу їхні побратими, яких не піддавали випробуванню. Так само як і в людей у стані тривоги, у них знижується рівень дофаміну й серотоніну.